Рішення № 8350927, 19.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/52619.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі"

про стягнення 794 856,53 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Крецуль І.О. –дов. № 46/1 від 01.06.2009 р.,

Скоробогатова Т.В. –дов. № б/н від 01.11.2007 р.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" звернулось з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" заборгованості у сумі 794856,53 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач-виконавець вказав на невиконання відповідачем-замовником зобов’язання з оплати наданих послуг, внаслідок чого виник борг.

13.11.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/526, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 03.12.09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.09 розгляд справи відкладено на 19.01.10, через неявку представника позивача.

19.01.10 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, проте 18.01.10 через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, через відсутність юрисконсульта, який знаходиться у відрядженні.

Відповідно до ст. 28 ГПК України коло представників, які можуть представляти інтереси відповідача у суді є необмеженим, а тому клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

05.08.08 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір про транспортно-експедиторські послуги № 76 від 05.08.2008 року, згідно якого Експедитор взяв на себе зобов'язання за плату і за рахунок Замовника виконати послуги, пов'язані з організації транспортно-експедиторської обробки зовнішньоторгових вантажів Замовника та перевезення вантажу з правом залучення до виконання інших осіб. Замовник зобов'язався сплатити Експедиторові вартість перевезення та пов'язаних з цим прямих витрат, а також, відшкодувати витрати, понесенні Експедитором в інтересах Замовника, що пов'язані з виконанням доручення Замовника (в т.ч. фрахт, деммередж, зберігання, страхування, вантажні роботи, тощо). - п. 2.2.6, п.3.5-3.7 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов’язується оплатити за послуги надані позивачем протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку.

Таким чином, судом встановлено, що договір містить всі істотні умови, передбачені ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

В період вересень-жовтень 2008 року в Іллічівський морський торгівельний порт суднохідною контейнерною лінією Ming Line»доставлено 27 контейнерів з вантажем відповідача - баштові крани в розборі. В зв'язку з тим, що відповідач своєчасно не сплатив фрахт та пов'язані з перевезенням платежі, контейнери з вантажем не можна було вивезти з порту.

За час зберігання вантажу у контейнерах на терміналі порту позивачу, як експедитору, додатково було нараховано морським агентом суднохідної контейнерної лінії Ming Line»ТОВ «Транс-Оушен Експрес»та суміжними учасниками обслуговування цих контейнерів платежі за зберігання, вантажно-розвантажувальні роботи, виставлення контейнерів, демередж та перевезення.

Фрахт за 12 контейнерів був сплачений відповідачем, після чого вказані контейнери були доставлені на адресу відповідача.

Однак, відповідачем не було сплачено зберігання, деммередж, простою автотранспорту, які позивач змушений був сплачувати власними коштами. За останні 15 контейнерів не було сплачено ні фрахт, ні прямі та додаткові платежі, тому вони продовжували зберігатися в Іллічівському морському торгівельному порту.

Фрахт за 15 контейнерів був сплачений відповідачем лише 28.01.09. Борги за обслуговування контейнерів не було сплачено.

З метою зменшення витрат Експедитора та в інтересах відповідача, баштові крани були вивантажені із контейнерів та перевезені спочатку на склад тимчасового зберігання, а потім - на митний ліцензійний склад.

За автоперевезення, вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання на складах позивач сплатив власними коштами.

Підтвердженням витрат (позивача) є рахунки-фактури, що видані на ім'я позивача власником контейнерів та суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання робіт, а також банківські витяги, що підтверджує сплату.

Витрати позивача на оплату деммереджа, перевезення, зберігання та послуг інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування № 76 від 05.08.08, укладеного з відповідачем, склали - 794 856,53 грн.

Таким чином судом встановлено, що станом на день розгляду справи у відповідача наявна заборгованість по оплаті послуг у сумі 794 856,53 грн.

Крім того, між сторонами 19.08.09 укладено додаткова угода до договору № 76 від 05.08.08, якою зафіксована заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 794 856,53 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази та надані пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч.2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Зокрема положення ст.8 Закону визначають, що експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс»; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач у встановлені договорами-заявками строки свого зобов'язання щодо оплати вартості наданих транспортних послуг належним чином не виконував.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст.33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг (п.3.1), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за надані послуги не розрахувався, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 794 856,53 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відтак, позовна вимога про стягнення суми основного боргу за договором в розмірі 794 856,53 грн. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, код ЄДРПОУ 34045133), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Промтекс" (65125, м. Київ, вул. В.Арнаутська, 17, код ЄДРПОУ 13911051) 794 856 (сімсот дев’яносто чотири тисячі вісімсот п’ятдесят шість),53 грн. основного боргу, 7948 (сім тисяч дев’ятсот сорок вісім),57 грн.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Курдельчук

Дата підписання: 17.02.10