Рішення № 8350606, 12.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/63612.11.09 За позовомПриватного підприємства «Продукти харчування» до1. Державного комітету України з державного матеріального резерву

2. Державного підприємства «Ресурспостач»

прозобов’язання виконати певні дії Суддя Хрипун О.О.

Представники: від ПозивачаКлімов С.С. –предст., від Відповідача-1Висотенко І.М. –предст.,

від Відповідача-2Дроган О.В. –предст., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «Продукти харчування»з позовними вимогами про зобов’язання Державного комітету України з державного матеріального резерву видати та Державного підприємства «Ресурспостач»передати Позивачу розпорядження (наряд) на відпуск матеріальних цінностей, а саме: на м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 701,0869566 тонн (відповідно до договорів від 15.09.2008 № 1-2392 та від 15.09.2008 № 1-2393).

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачами зобов’язань, передбачених договорами від 15.09.2008 № 1-2392 та від 15.09.2008 № 1-2393 щодо передачі покупцю розпоряджень (нарядів) на відпуск придбаного м’яса.

Відповідач-1 відзиву на позов не надав, представник Державного комітету України з державного матеріального резерву у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав його необґрунтованості та неправомірності заявлених Позивачем вимог.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує, у відзиві на позов від 12.11.2009 посилається на відсутність у Державного підприємства «Ресурспостач»як повіреного за договором доручення № юр-234/2006 від 10.02.2006 розпоряджень (нарядів) Державного комітету України з державного матеріального резерву на відпуск придбаного Приватним підприємством «Продукти харчування»курячого м’яса у зв’язку з невидачею їх Відповідачем-1.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.09.2008 Державним комітетом України з державного матеріального резерву згідно з Законом України «Про державний матеріальний резерв», Порядком реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1078, проведений аукціон з реалізації матеріальних цінностей державного резерву, а саме: м’яса курей (половини та четвертини морожені).

За результатами проведеного аукціону, оформленого протоколом засідання конкурсної комісії Державного комітету України з державного матеріального резерву № 39/прод від 08.09.2008, переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітекс».

Між переможцем аукціону –Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітекс»та Державним підприємством «Ресурспостач», який діяв від імені Відповідача-1 на підставі договору доручення № юр-234/2006 від 10.02.2006, укладено договір купівлі-продажу № 1-2392 від 15.09.2008 (м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 350,5434783 тонн та договір купівлі-продажу № 1-2393 від 15.09.2008 (м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 350,5434783 тонн.

Відповідно до предмету вищезазначених договорів купівлі-продажу м’яса курей Відповідач-2, який діє від імені Відповідача-1 на підставі договорів доручення продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітекс»купило матеріальні цінності державного резерву на умовах EXW «Франко –склад». Франко-складом у даному випадку є місце відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, а саме: склади Позивача відповідно до договору відповідального зберігання № 8зб від 29.04.2008.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітекс» відповідно до умов договорів купівлі-продажу м’яса курей від 15.09.2008 № 1-2392 та від 15.09.2008 № 1-2393 зобов’язане було сплатити на користь Відповідача-2, який діяв від імені Відповідача-1 на підставі договору доручення, вартість переданого товару.

З матеріалів справи, зокрема, з довідки Державного підприємства «Ресурспостач»від 03.11.2009, платіжних доручень № 320 та № 303 від 28.11.2008, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітекс»повністю оплатило вартість придбаного за договорами від 15.09.2008 № 1-2392 та від 15.09.2008 № 1-2393 м’яса.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2009 у справі № 37/197 встановлено, що відповідно до договору від 12.01.2009 Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітекс»на користь Приватного підприємства «Продукти харчування», відступлено права вимоги, які виникли за укладеними між Державним підприємством «Ресурспостач»та Товариством з обмеженою відповдальністю «Елітекс»договорами купівлі-продажу № 1-2392 від 15.09.2008 (м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 350,5434783 тонн) та № 1-2393 від 15.09.2008 (м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 350,5434783 тонн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Господарським судом міста Києва рішенні від 05.05.2009 у справі № 37/197 встановлено, що Приватне підприємство «Продукти харчування»належним чином повідомило Державне підприємство «Ресурспостач»про відступлення йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітекс»права вимоги за договорами від 15.09.2008 № 1-2392 та від 15.09.2008 № 1-2393.

Таким чином, новим кредитором за вказаними договорами є Позивач –Приватне підприємство «Продукти харчування».

Пунктами 4.4 зазначених договорів передбачено, що право власності на матеріальні цінності переходить до покупця з моменту передачі йому розпорядження Держкомрезерву України.

Свою відмову у видачі розпорядження (наряду) на відпуск придбаного Позивачем м’яса Відповідач-1 мотивував неперерахуванням Державним підприємством «Ресурспостач»коштів, отриманих в оплату реалізованого на підставі договорів купівлі-продажу від 15.09.2008 № 1-2392 та від 15.09.2008 № 1-2393 м’яса.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 Цивільного кодексу України).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.

Відповідно до предмету вищезазначених договорів купівлі-продажу, поставка м’яса курей здійснюється на умовах EXW «Франко –склад».

Указом Президента України від 04.10.1994 № 567/94 передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних контрактів, повинні забезпечувати дотримання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС, підготовлених Міжнародною торговою палатою.

Згідно з Правилами ІНКОТЕРМС термін «Франко-завод»означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

У статті А. 4 Розділу EXW (EX WORKS) (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) правил ІНКОТЕРМС зазначається, що продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

У статті Б. 5 «Перехід ризиків»Розділу EXW (EX WORKS) (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) правил ІНКОТЕРМС вказується, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару - з моменту, коли він є поставленим у відповідності з статтею А.4.

Згідно зі ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2009 у справі № 37/197 встановлено, що на момент виникнення у Відповідачів зобов’язань по передачі м’яса за договорами від 15.09.2008 № 1-2392 та від 15.09.2008 № 1-2393 придбане Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітекс»м'ясо перебувало на відповідальному зберіганні у Приватного підприємства «Продукти харчування»згідно з договором відповідального зберігання № 8-зб від 29.04.2008 та приймальними актами (форми Р-16).

Враховуючи ці обставини, Господарський суд міста Києва у рішенні від 05.05.2009 у справі №37/197 дійшов висновку про виникнення у Позивача права власності на м’ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 701,0869566 тонн, що було придбане відповідно до договорів купівлі-продажу № 1-2392 від 15.09.2008 (м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 350, 5434783 тонн) та договором купівлі-продажу № 1-2393 від 15.09.2008 (м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 350,5434783 тонн), яке знаходиться на складах Позивача у зв’язку з переданням на зберігання відповідно до договору відповідального зберігання № 8-зб від 29.04.2008 та актами форми Р-16.

Згідно з пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади»від 13.06.2007 № 8 частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 2 Листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»№ 01-8/1427 від 18.11.2003 у зв’язку з ратифікацією Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»господарські суди у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, застосовують судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Пунктом 72 рішення Європейського суду у справі «Совтрансавто-Холдинг»проти України передбачено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований §1 ст. 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод має тлумачитися в світлі преамбули даної Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Твердження Відповідача-1 про неперерахування Державним підприємством «Ресурспостач»отриманих коштів як на підставу для відмови у видачі розпоряджень (нарядів) на відпуск придбаного Позивачем м’яса спростовується наступним.

Господарським судом міста Києва рішенням від 05.05.2009 у справі № 37/197 встановлено, що укладаючи договори купівлі-продажу, Відповідач-2 діяв від імені Відповідача-1 на підставі договору доручення № юр-234/2006 від 10.02.2006. Пунктом 1.3 договору доручення № юр-234/2006 від 10.02.2006 встановлено те, що за результатами проведення конкурсу Державне підприємство «Ресурспостач»укладає угоди з переможцями конкурсу на реалізацію матеріальних цінностей в порядку, зазначеному цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000, ст. 1003, ч. 1 ст. 1004 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Тобто, факт укладання договорів купівлі-продажу Відповідачем-2 як повіреним Відповідача-1 створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя згідно з укладеними договорами, зокрема, щодо передачі покупцю товару придбаного згідно договорів купівлі-продажу. В свою чергу, невиконання повіреним своїх обов’язків перед довірителем щодо перерахування коштів жодним чином не впливає на права та обов’язки покупця щодо отримання належного йому майна, оскільки Позивач не є стороною по договору доручення, а, отже, від нього не залежать розрахунки Відповідачів по даному договору.

Згідно з пунктами 4.2 договорів купівлі-продажу від 15.09.2008 № 1-2392 та від 15.09.2008 № 1-2393 протягом п’яти робочих днів з дати отримання продавцем грошових коштів на умовах та в розмірах, вказаних у пунктах 2.1, 3.1 договорів, Державне підприємство «Ресурспостач»передає Приватному підприємству «Продукти харчування»розпорядження Державного комітету України з державного матеріального резерву на відпуск матеріальних цінностей державного резерву.

Пунктом 25 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1078, передбачено, що протягом п'яти робочих днів після виконання переможцем аукціону умов договору купівлі-продажу щодо оплати вартості матеріальних цінностей Державний комітет України з державного матеріального резерву зобов’язаний видати розпорядження відповідальному зберігачеві про відпуск матеріальних цінностей переможцю аукціону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи встановлений законодавством порядок відпуску реалізованих на аукціоні матеріальних цінностей державного матеріального резерву на підставі розпоряджень Державного комітету України з державного матеріального резерву, суд приходить до висновку, що ухилення Відповідача-1 від видачі, та Державного підприємства «Ресурспостач»від передачі Приватному підприємству «Продукти харчування»розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей державного матеріального резерву перешкоджає Позивачу, який є одночасно відповідальним зберігачем, у здійснені правомочностей власника, зокрема, щодо розпорядження придбаним м’ясом курячим.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Державний комітет України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) видати, а Державне підприємство «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. Пестеля, 4, код ЄДРПОУ 34002592) передати Приватному підприємству «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3, код ЄДРПОУ 33821954; п/р 26001002001000 в ЗАТ «Донгорбанк" м. Донецьк, МФО 334970) розпорядження (наряд) на відпуск матеріальних цінностей, а саме: на м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 701,0869566 тонн (відповідно до договорів від 15.09.2008 № 1-2392 та від 15.09.2008 № 1-2393).

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3, код ЄДРПОУ 33821954; п/р 26001002001000 в ЗАТ «Донгорбанк»м. Донецьк, МФО 334970) 42,50 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного підприємства «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. Пестеля, 4, код ЄДРПОУ 34002592; п/р 26007180120722 у Київській регіональній філії ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3, код ЄДРПОУ 33821954; п/р 26001002001000 в ЗАТ «Донгорбанк»м. Донецьк, МФО 334970) 42,50 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення:18.11.2009