Рішення № 83462495, 26.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2019 року м. Ужгород№ 308/2332/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - Костелей І.Ф.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Далекорей С.М .

третя особа - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа - ОСОБА_4 , згідно якого просила суд: 1. Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області» 2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області припинити виплати ОСОБА_4 , у вигляді надбавки до пенсії передбаченої п. «а» ч.1 ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»; 3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_3 , надбавку до пенсії передбачену п. «а» ч.1 ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з моменту призначення пенсії, тобто з 04.12.2018 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 11.12.2018 року позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про призначення надбавки до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру на неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана надбавка передбачена пунктом «а» ч.1 ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Відповідно до витягу із протоколу від 20.12.2018 року №60 складеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області у призначенні вищевказаної надбавки було відмовлено у зв`язку з тим, що дана надбавка призначена та виплачується колишньому чоловіку ОСОБА_4 , який є батьком дитини ОСОБА_6 , з 22.09.2016 року, тобто з дня призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Крім цього, позивач також зазначає, що у витягу із протоколу також зазначено, що відповідно до пункту „а" частини 1 статті 16 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому надбавка нараховується тільки на тих членів сім`ї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім`ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або нараховано на цього члена сім`ї надбавку. За наявності в сім`ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім`ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором».

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав вкладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що рішенням комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» прийнято рішення про відмову громадянці ОСОБА_3 у призначенні їй надбавки на непрацездатного члена сім`ї, доньку ОСОБА_5 в зв`язку з тим, що вищезгадана надбавка вже виплачується батьку дитини ОСОБА_4 . Крім цього, представник відповідача також зазначила, що така надбавка була встановлена батьку дитини ОСОБА_4 , який перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області як пенсіонер з 23.09.2016 року і раніше звернувся за призначенням такої надбавки, а тому в даному випадку відповідач діяв межах та спосіб встановлений чинним законодавством і правових підстав для задоволення даного адміністративного позову немає.

Третя особа будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду даної справи в судове засідання не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутності в порядку ст. 194 КАС України на адресу суду не направляв.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 11.12.2018 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про призначення надбавки до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру на неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до вимог передбачених пунктом «а» ч.1 ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (а.с.17).

Відповідно до витягу із протоколу від 20.12.2018 року №60 винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області у призначенні вищевказаної надбавки позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що дана надбавка призначена та виплачується колишньому чоловіку ОСОБА_4 , який є батьком дитини ОСОБА_6 , з 22.09.2016 року, тобто з дня призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Не погоджуючись із прийнятим рішенням оформленим у вигляді протоколу від 20.12.2018 року №60, позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно матеріалів справи в ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_3 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області області та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 04.12.2018 року, що підтверджується довідкою від 11.02.2019 року за №318/03 (а.с.9).

Від шлюбу з ОСОБА_4 позивач має неповнолітню доньку ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 14).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 07.10.2009 року між позивачем по справі та третьою особою розірвано шлюб(а.с.13).

Позивач вважає, що сім`я перестала існувати з моменту розірвання шлюбу між нею та третьою особою.

В той же час ч.1 та ч. 2 ст. 1 Сімейного Кодексу України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою зокрема і забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Статтею 2 Сімейного Кодексу України визначено учасників сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України. Так зокрема частиною першої даної статті Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Так як вбачається з даних паспорту та оригіналу довідки про склад сім`ї від 15.01.2019 року позивач ОСОБА_3 зареєстрована у АДРЕСА_1 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_5 (а.с.8).

Відповідно до вимог п. «а» ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка в даному випадку регулює спірні правовідносини, визначено, що до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується: а) надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому надбавка нараховується тільки на тих членів сім`ї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім`ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або нараховано на цього члена сім`ї надбавку. За наявності в сім`ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім`ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором.

Механізм реалізації вказаного Закону регулюється постановою Правління ПФУ №3-1 від 30.01.2007 року, зареєстрованою в Мін`юсті України 15.02.2007 року за №135/13402 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно п.9 Порядку для призначення надбавки на непрацездатних членів сім`ї подають такі документи: заява, довідка уповноваженого органу за місцем проживання про склад сім`ї, копія свідоцтва про народження дитини, копія свідоцтва про шлюб, довідка з навчального закладу про навчання, копія трудової книжки або довідка органів державної податкової служби про облік платника податків - суб`єкта підприємницької діяльності.

Як встановлено судом в ході судового розгляду даної справи та не заперечувалось сторонами, рішенням комісії згідно протоколу від 20.12.2018 року №60 винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області у призначенні вищевказаної надбавки позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що дана надбавка призначена та виплачується колишньому чоловіку ОСОБА_4 , який є батьком дитини ОСОБА_6 , з 22.09.2016 року, тобто з дня призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Тобто, в даному випадку така надбавка призначена з дотриманням вимог п. «а» ч.1 ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» тільки одному з пенсіонерів за їх вибором, а саме ОСОБА_4 , оскільки такому пенсія була призначена значно раніше, а саме з 22.09.2016 року, що підтверджується протоколом про призначення пенсії (а.с. 61).

Згідно ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

В даному випадку позивач та її представник посилаючись на вказану норму статті, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, і констатуючи що між позивачем і третьою особою припинили існувати шлюбні відносини, не враховують що згідно з абзацом другим частини другої статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття ст.6 СК України.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.181 ч.1, 2 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

На підставі наведеного суд вважає, що навіть якщо неповнолітня дитина ОСОБА_5 зареєстрована окремо від ОСОБА_4 вони є пов`язаними кровними (родинними) зв`язком, а тому дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, у зв`язку з чим діти перебувають на утриманні своїх батьків до досягнення ними повноліття. Обов`язок утримання неповнолітніх дітей визначений законом, наслідком ухилення від якого є цивільно-правова та кримінальна відповідальність, що в даному випадку не віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Щодо посилань позивача на те, що така має відповідно переважне право на призначення надбавки до пенсії у відповідності до п «а» ч.1 ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у зв`язку із тим, що на даний час її колишній чоловік тільки сплачує аліменти на утримання доньки, але життям її не цікавиться, в додаткових витратах на дитину участі не приймає, то суд відхиляє також, оскільки такі твердження позивача спростовуються Постановою державного виконавця Ужгородського MB ДВС №36977730 від 20.12.2016 року, так як Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснюється утримання з пенсії ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, суд погоджується з позицією позивача, що вказана допомога призначається саме на дитину, в той же час, законодавець передбачає отримання такої лише одному з пенсіонерів, оскільки не передбачено призначення такої надбавки двом батькам, які в даному випадку є пенсіонерами і мають одночасне право на призначення такої допомоги.

Також суд вважає безпідставними і вимоги позивача про зобов`язання відповідача припинити третій особі виплату даної надбавки до пенсії, оскільки у відповідача відсутні законні підстави для припинення виплати йому такої, яка призначення йому раніше з врахуванням ч.1 ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Не можуть бути і підставою для задоволення даного позову і той факт, що дитина проживає разом з позивачем, а третя особа отримуючи дану допомогу не надає її для дитини, оскільки вданому випадку між позивачем і третьою особою виникають цивільно- правові відносини і такі обставини не можуть бути підставою для задоволення даного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи вищевикладені обставини та керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл.Народна, 4 код ЄДРПОУ - 20453063), третя особа - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 05 серпня 2019 року.

СуддяC.А. Гебеш