Рішення № 83462496, 26.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2019 року м. Ужгород№ 260/341/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2 ,

відповідача: Перечинська міська рада Закарпатської області, представик - Сікора Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 06 серпня 2019 року.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Перечинської селищної ради від 15.02.2001 року позивачу було надано в постійне користування земельну ділянку площею 0.3577 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а вже 28.09.2001 року позивач отримала державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою.

З огляду на вищевказане 11.04.2018 року позивач звернулася із заявою до Перечинської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в тому числі для ведення особистого селянського господарстві в розмірі 2,0 га. за тією самою адресою. ( а.с. 14)

25.05.2018 року Перечинська міська рада листом повідомила, що запитувана земельна ділянка не передбачена для житлової забудови та ведення особистого селянського господарства чинною містобудівною документацією та наголосила, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

20.07.2018 року позивач подала заяву до відповідача, в якій просила надати копію рішення з додатками про затвердження плану зонування (містобудівної документації) міста Перечин та/або Перечинської ОТГ.

15.08.2018 року відповідач листом повідомив, що план зонування і детальний план стосовно вказаної позивачем території не розроблявся і не затверджувався. Одночасно відповідач вказав, що невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації є однією з підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

17.09.2018 року позивач звернулася із заявою до Перечинської міської ради та просила надати інформацію про те, вимогам якого з документів не відповідає місце розташування об`єкта - земельної ділянки, яку вона просить надати для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га по АДРЕСА_1 та надати копії таких документів.

04.12.2018 року було подано адвокатський запит про результат розгляду вищевказаних заяв позивача.

17.12.2018 року адвокатом було отримано відповідь, в якій вказано, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення 7 сесії Перечинської міської ради Закарпатської області VII скликання від 11.10.2018 року № 357, яким було відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Позивач вважає, що рішення сесії Перечинської міської ради Закарпатської області VII скликання від 11.10.2018 року №357, щодо відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою є незаконним, тому що у позивача відсутні нормативно-правові акти, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначив, що не може визнати вимоги позивача, оскільки факти на які посилається позивач не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Перечинської селищної ради від 15.02.2001 року в звязку з продажем адмінбудинку було вирішено вилучити від ВАТ "Агрокомплекс" замельну ділянку 0,3577 га по АДРЕСА_1 та вирішено надати в постійне користування для соціальних послуг жительниці АДРЕСА_2 ОСОБА_1 в звязку з придбанням адмінбудинку (а.с. 58).

В подальшому 28.09.2001р. позивачка отримала державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1 для обслуговування благодійного фонду.

Відповідно до свідоцтва про право власності на майно (а.с.55) за адресою АДРЕСА_1 з 2006р. зареєстрована будівля "Притулок для дітей - сиріт сімейного типу" 571,6 м2.

В 2015р. був виготовлений висновок про надання вказаній будівлі статусу житлового будинку та можливістю виділення в окремі квартири. ( а.с.56).

12.04.2018 р. гр. ОСОБА_1 звернулася до Перечинської міської ради з заявою, згідно якої вона повідомила, що будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є нежитловим, однак вона має намір перевести його в житловий та просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,10 га для обслуговування будинку по АДРЕСА_1 та в розмірі 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства за тією ж адресою.

Листом від 25.05.2018 р. №67/05-12 Перечинська міська рада повідомила гр. ОСОБА_1 , що чинною містобудівною документацією дана територія не передбачена для житлової забудови та зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та або детальному плану території забороняється.

Також позивачка зверталася 20.07.2018 р. та 17.09.2018 з тих самих питань та просила розглянути повторно. На підставі заяв позивачки п.17 рішення Перечинської міської ради від 11.10.2018 р. №357 було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,10 га у зв`язку з невідповідністю місця розташування генеральному плану та вимогам ч.4 ст.24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», а також п.4 рішення Перечинської міської ради від 11.10.2018 р. №359 було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з невідповідністю поданого клопотання (заяви) вимогам ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, а саме, до клопотання (заяви) повинні бути додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до п.34.ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з положенням ч.2 ст.123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної' власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. Також ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Враховуючи вищезазначене, рішенням Перечинської міської ради від 11.10.2018р. №357 було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,10 га у зв`язку з невідповідністю місця розташування генеральному плану та вимогам ч.4 ст.24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тобто згідно генерального плану м. Перечин дана територія не належить до земель житлової забудови.

Позивач має державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою (зокрема, без кадастрового номера) з цільовим призначенням для обслуговування благодійного фонду і дана земельна ділянка є сформованою, тому позивачці в разі потреби потрібно звертатися з заявою та змінювати цільове призначення земельної ділянки, а саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а в подальшому просити дозвіл на виготовлення детального плану території.

Рішенням Перечинської міської ради від 11.10.2018 р. №359 було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2 Га для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з невідповідністю поданого клопотання (заяви) вимогам ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, а саме, до клопотання (заяви) повинні бути додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Тобто згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, оскільки позивачка не надала графічних матеріалів щодо розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства їй було відмовлено.

Верховний суд України в постанові від 23.01.2018 р. в справі № 369/3184/14-а зазначив, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст.118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зазначення на карті бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об`єктивної оцінки та відповідні на клопотання заявника, оскільки пошук такої ділянки до повноважень ради не віднесено. В свою чергу, не зазначення місця розташування є порушенням порядку звернення та відповідно підставою для відмови в наданні земельної ділянки через її фактичну відсутність.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ст.72 та ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:- письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Жодних доказів відповідачем подано не було, однак третя особа по справі подала інформацію, про купівлю продаж квартир, документи на підставі яких приймалося рішення та то що рішення реалізоване.

Суд, відповідно до ст.90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Входячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справ доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позов ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Микуляк