Рішення № 83435801, 25.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року Справа № 160/4023/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 03.05.2019 надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06.11.2018 №Ф-1609-57.

Після усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою суду від 07.05.2019, Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалою від 31.05.2019 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обгрунтування позовних вимог заначено наступне: оскаржувану вимогу підписано начальником Криворізького північного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області О. Ситник, підпис якого на Вимозі відрізняється від його підпису на інших документах; відсутність акту прийому - передачі матеріальної та електронної бази, податкових заборгованосте та заборгованостей єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, від Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області до Криворізького північного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області; документ посвідчено, на думку позивача, підробленою печаткою, яка не містить зображення Державного Герба України. Також позивач зазначає, що статтями 9 та 10 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) встановлено перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів , серед якого відсутній єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У зв`язку з даними обставинами, позивач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є підробленою та незаконною, а отже підлягає скасуванню.

Відповідачем 20.06.2019 до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в задоволені позову, у зв`язку з тим, що позивач є платником внеску на загальнообов`якове державне соціальне страхування, а отже зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Також, відповідач зазначає, що згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості позивача станом на 31.10.2018 становить 13 700,54 грн., у зв`язку з чим було сформовано оскаржувану вимогу та направлено позивачу. На підтвердження наявності податкового боргу відповідачем надано копію роздруківки з інтегрованої картки платника за період з 31.12.2017 по 30.04.2019.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.05.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в органах ДФС як платник єдиного внеску, дані про реєстраційний номер платника єдиного внеску: НОМЕР_1 (а.с. 34-35).

За період з 01.01.2016 по 31.03.2017 перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.04.2017 на загальній системі оподаткування.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-1609-57, згідно якої станом на 31.10.2018 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 13 700,54 грн. (а.с. 8).

Позивач, не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки), звернувся до Державної фіскальної служби України з відповідною скаргою, за результатами розгляду якої, Рішенням ДФС України від 08.02.2019 №6401/6/99-99-11-05-02-25 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржувану вимогу - без змін.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців протягом яких такий платник перебував на обліку, як платник єдиного внеску (пункт 3 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеск на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 449, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстровано Міністерстві юстиції України 05.07.2015 №508/26953.

Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017 року, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями навіть у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

База нарахування єдиного внеску визначається ст.7 Закону №2464, але в будь-якому разі не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

З 01.01.2018 Законом України від 03.10.2017 №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464).

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно даних з Інтегрованої картки платника, сума недоїмки, зазначена у Вимозі, складається з наступних зобов`язань:

- 6 329,00 грн. - єдиний внесок нарахований II - IV квартал 2017 року з урахуванням сальдо-переплати станом на 01.01.2018 року у розмірі 7,00 грн. (термін сплати 09.02.2018 року);

- 2 457,18 грн. - єдиний внесок нарахований за І квартал 2018 року (термін сплати 19.04.2018 року);

- 2 457,18 грн. - єдиний внесок нарахований за II квартал 2018 року (термін сплати 19.07.2018 року);

- 2 457,18 грн. - єдиний внесок нарахований за III квартал 2018 року (термін сплати 19.10.2018 року).

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №2464 органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку

Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 07.05.2015 року за №508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, відповідно до п.1 р.VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою (п.2 р.VI Інструкції №449).

Згідно п.3 р.VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (п.4 р.VI Інструкції №449).

Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.4 ст.4 Закону №2464).

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів того, що він має право на звільнення від сплати єдиного внеску.

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями чинним законодавством не передбачено.

Оскільки позивач не виконав свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відповідно до вимог Закону №2464, обчислено суми єдиного внеску, не сплачені позивачем в загальному розмірі 13 700,54 грн., про що зазначено в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Щодо посилань позивача на процедурні порушення, допущені на думку позивача контролюючим органом то, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях, якщо відповідне рішення контролюючого органу прийнято у межах компетенції та в межах строків, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків та штрафних санкцій, з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків та застосовано штрафну санкцію, суму, та вручено платнику податків у визначеному порядку, то такі порушення не повинні розцінюватися як обставина, що виключає застосування до платника податків фінансової відповідальності.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що на дату підписання Вимоги, ОСОБА_2 не мав права підпису, так як такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи документами. Так, оскаржувану Вимогу підписано ОСОБА_2 як начальником Криворізького північного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області. На означену посаду ОСОБА_2 було переведено згідно наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 21.09.2018 №638-о "Про переведення ОСОБА_2 ". Відтак, на дату підписання Вимоги ОСОБА_2 перебував на посаді начальника Криворізького північного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 року №Ф-1609-57, визначивши суму недоїмки у розмірі 13700,54 грн., а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність свого рішення.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 241- 246, 255, 257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська