Рішення № 83435799, 23.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року Справа № 160/5457/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮхно І. В. при секретаріГончаровій В.Г. за участі: представника позивача представника відповідача не з`явився не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі виконавця Лижника Віталія Олеговича, третя особа: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника Віталія Олеговича про відкриття виконавчого провадження №59091652 від 16.05.2019 по виконавчому документу вимозі про сплату недоїмки №Ф-5151-50/65 від 13.11.2018, стягувач Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.

Підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом стало порушення відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 адміністративний позов ОСОБА_1

10.07.2019 на виконання вищенаведеної ухвали від позивача до суду надійшов уточнений адміністративний позов до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області з ідентичними позовними вимогами, а також докази на підтвердження подання позовної заяви у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:

- оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: правил підвідомчості пред`явлення виконавчого документа та строків пред`явлення зазначеного документа;

- згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ не відповідає вимогам до виконавчого документа, а саме в документі не зазначено строк пред`явлення до виконання;

- згідно з ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання у разі:1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання) - доказом ненабрання чинності документа є відсутність у стягувача документа про повідомлення позивача про зазначену вимог належним чином, натомість доказом, що це спростовує, є факт отримання ОСОБА_1 виконавчого документа 30.05.2019 та скарга до ДФС України від 10.06.2019;

- згідно з ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання у разі: 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - дата складання документа 13.11.2018 - пред`явлення 07.05.2019 - стягувач пропустив тримісячний строк на пред`явлення документа до виконання;

- згідно з ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання у разі: 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Ані місце проживання позивача, ані його місце перебування, ані місце роботи, ані місцезнаходження майна на належить до Центрального району м. Дніпра, про що було відомо державному виконавцеві Лижнику В.О .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, залучено Головне управління ДФС у Дніпропетровській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено справу до розгляду у судовому засіданні 23.07.2019 та витребувано від відповідача додаткові докази у справі.

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, 18.07.2019 засобами телекомунікаційного зв`язку на офіційну електронну адресу суду надав до суду докази на виконання ухвали від 15.07.2019 та відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке:

- позивач у своїй позовній заяві вважає, що у виконавчому документі не зазначено строк пред`явлення до виконання, але у пункті 4 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-5651-50/65 вказано: «у разі несплати суми боргу, зазначеної у пункті 1 вимоги, ця вимога передається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства для стягнення в примусовому порядку протягом строку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження»;

- також позивач вважає, що рішення не набрало законної сили, але у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-5651-50/65 у пункті 5 надруковано: «03.05.2019 (дата набрання чинності вимогою - заповнюється при пред`явленні вимоги до органу державної виконавчої служби або при направлення узгодженої вимоги платнику);

- вищезазначений виконавчий документ стягувач подав до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра, у свою чергу державним виконавцем Лижником В.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59091652, у зв`язку з тим, що адреса боржника за територіальністю відноситься до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра матеріали виконавчого провадження №59091652 на підставі пункту 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають передачі до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра;

- крім цього, відповідачем зазначено, що державний виконавець Лижник В.О. з 19.06.2019 не є державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра, а виконавче провадження №59091652 згідно з актом прийому-передачі від 18.06.2019 передано державному виконавцеві Коваленко Ульяні Юріївні .

У відзиві на позов відповідач просив суд справу, призначену 23.07.2019 о 14:00 год., розглядати без участі представника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

22.07.2019 до суду засобами поштового зв`язку від відповідача також надійшли додаткові докази у справі та відзив на позов.

Станом на 23.07.2019 третя особа правом на подання пояснень по справі не скористалась.

23.07.2019 у судове засідання сторони та третя особа не з`явились. Позивач та третя особа про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належними чином у відповідності до вимог частини 1 статті 268 КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

За положеннями частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищенаведене, суд на місці ухвалив розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

13.11.2018 Головним управління ДФС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5651-50/65 У, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язано сплатити борг в загальній сумі 15 819,54 грн.

07.05.2019 за вхід.№4877 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою від 03.05.2019 вих.№52992/10/04-36-50-60 про примусове виконання зазначеної вимоги.

На підставі вищенаведеної заяви 16.05.2019 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижником Віталієм Олеговичем було відкрито виконавче провадження №59091652 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області заборгованості в розмірі 15 819,54 грн.

Крім цього, 16.05.2019 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижником В.О. винесено постанову ВП №59091652 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1 581,95 грн.

Вказані постанови відповідача 22.05.2019 були направлена на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи копією списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти: http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku.

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження №59091652 від 16.05.2019 протиправною, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження» або Закон №1404-VIII; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями абзацу 4 статті 24 Закону №2464-VI вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Частиною 5 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

У статті 4 Закону №2464-VI визначені вимоги до виконавчого документу. Так, частиною 1 зазначеної статті передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

З наданої до матеріалів справи копії вимоги від 13.11.2018 №Ф-5651-50/65 У вбачається, що вказана вимога містить всі передбачені частиною 1 статті 4 Закону №2464-VI, зокрема, у пунктах 4 та 5 вимоги вказано: «у разі несплати суми боргу, зазначеної у пункті 1 вимоги, ця вимога передається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства для стягнення в примусовому порядку протягом строку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження»; «03.05.2019 (дата набрання чинності вимогою - заповнюється при пред`явленні вимоги до органу державної виконавчої служби або при направлення узгодженої вимоги платнику)».

Отже, посилання позивача про відсутність у виконавчому документі дати набрання рішенням законної сили та строку пред`явлення рішення до виконання не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Проте, відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як вже зазначено судом вище, заява Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-5651-50/65 У надійшла до відповідача 07.05.2019, проте виконавче провадження відкрито лише 16.05.2019, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII.

Крім цього, за приписами частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Місце виконання рішення визначене положеннями статті 24 Закону №1404-VIII.

Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5) органами державної виконавчої служби є, зокрема, районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Системний аналіз норм свідчить, що виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби, зокрема, й на підставі вимог органу доходів і зборів про сплату недоїмки. Державний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування, роботи боржника, або за місцезнаходженням його майна. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення.

Як вже зазначено судом вище, виконавче провадження відкрито Центральним відділом державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра. Водночас, відповідно до відповіді №105239960 від 16.05.2019 17:44:05 на запит №57411066 від 16.05.2019 10:42:27 в рамках ВП №59091652 до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи останнім місцем роботи позивача є ТОВ «ТОРЕНТ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39274890; адреса: Амур-Нижньодніпровський район, вул. Берегова, буд.210, кімн.202).

Крім цього, у матеріалах виконавчого провадження містяться, здійснені в ході ВП №59091652:

- відповідь №1052453923 від 17.05.2019 18:27:41 на запит №57411072 від 16.05.2019 10:42:31 до Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, відповідно до якої перелік джерела доходів за останній звітний період: податковий номер податкового агента - 39274890, ознака доходу - 101;

- відповідь №1052462525 від 17.05.2019 14:55:52 на запит №57411071 від 16.05.2019 10:42:31 до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, відповідно до якої інформації про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями до ДПС України від відповідних фінансових установ не надходила;

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.05.2019 15:44:12

При цьому, суд звертає увагу, що виконавче провадження №59091652 відкрито 16.05.2019, тобто інформація отримана державним виконавцем вже після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, ані станом на 16.05.2019 (дань відкриття виконавчого провадження), ані на день розгляду справи до суду відповідачем не було надано доказів на підтвердження, що місцем проживання, перебування, роботи боржника, або за місцезнаходженням його майна є Центральний район м. Дніпра.

В той же час, суд вважає, що посилання відповідача у відзиві на позов про необхідність передачі виконавчого провадження №59091652 за територіальністю до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного управління юстиції у Дніпропетровській області також свідчать про відкриття виконавчого провадження не за місцем виконання.

Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

З урахуванням наведеної норми, суд зазначає, що оскільки на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття спірної постанови місце проживання, перебування, роботи боржника не було Центральним районом м. Дніпра, а також у позивача було відсутнє будь-яке майно, які б знаходились в межах території Центрального району м. Дніпра, державний виконавець мав повернути виконавчий документ (вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-5651-50/65 У) Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області без прийняття до виконання.

При цьому, посилання відповідача на передачу на передачу державним виконавцем Лижником В.О. на підставі акту прийому-передачі виконавчих проваджень державному виконавцеві Коваленко У.Ю. не приймаються судом до уваги, оскільки не відносять до предмету спору.

Крім цього, частиною 1 статті 28 Закону №1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З аналізу наведеної норми вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження №59091652 від 16.05.2019 мала бути направлена відповідачем на адресу сторін виконавчого провадження 17.05.2019 (наступний робочий день з дня її винесення), але була направлена лише 22.05.2019.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижником В.О. було порушено вимоги частини 1 статті 28 Закону №1404-VIII.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Європейським судом з прав людини в рішенні «Рисовський проти України», від 20.01.2012, заява № 29979/04, вкотре підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника Віталія Олеговича про відкриття виконавчого провадження №59091652 від 16.05.2019 є обґрунтованими.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ОСОБА_1 судовий збір при поданні адміністративного позову відповідно до квитанції від 10.06.2019 №0.0.1376449621.1 (дублікат якої міститься в справі) у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Леніна, буд.17; код ЄДРПОУ 34984540), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника Віталія Олеговича про відкриття виконавчого провадження №59091652 від 16.05.2019.

Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною шостою статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно