Ухвала суду № 83389632, 30.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/5084/19

Провадження № 1-кс/520/9305/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., за участю прокурора Притули Є.С., захисника підозрюваного – адвоката Дерід Т.М., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області Притули Є.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42018160000000405 від 26.04.2018 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Ананьївського району Одеської області, українця, з вищою освітою, працюючого державним реєстратором КП «Юридичний департамент реєстрації», одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018160000000405 від 26.04.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 362, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365-2, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації», скоїв кримінальні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 362 та ч. 3 ст. 365-2 КК України за наступних обставин.

Відповідно до наказу № 32 від 23.05.2017 ОСОБА_1 24.05.2017 переведено з посади директора Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» на посаду державного реєстратора Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» та на підставі наказу від 05.10.2018 № 228 звільнено з підприємства за згодою сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав рішення приймає Державний реєстратор самостійно.

Відповідно до положень ст.ст. 37, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, здійснюється шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Так, державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» ОСОБА_1 04.10.2017 о 17 год. 44 хв., перебуваючи у приміщенні № 303 за адресою м. Одеса, пр. Гагаріна, 12а, отримавши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень складену від імені представника ПАТ «УКРСОЦБАНК» Луньової В.Б. 02.10.2017 о 17 год. 59 хв. за № 24453061, а також довідку КП «БТІ ОМР» від 28.03.2017 № 483215.72.12, технічний паспорт складений КП «БТІ ОМР» від 28.03.2017, декларацію про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану 19.09.2011 ДАБК в Одеській області за № ОД 08311043962, а також рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2014 у справі № 916/2909/14, діючи у порушення ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», достовірно знаючи, що дозвільні документи у сфері містобудування видані ТОВ «Французький бульвар - Еліт» та вказаним вище судовим рішенням не визнавалось право власності на об`єкт незавершеного будівництва, а отже за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя, акту про реалізацію предмета іпотеки з прилюдних торгів, судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, тобто за відсутності вичерпних правових підстав передбачених ст.ст. 37-41 Закону України «Про іпотеку», за відсутності правових підстав не санкціоновано змінив інформацію в автоматизованій системі – Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виконавши запис за № 37407015 про оформлення права власності на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРОПОУ 00039019) на курортно-рекреаційний комплекс площею 793,7 кв.м., будівельною готовністю 15%, чим діючи за попередньою змовою з службовими особами банківської установи та іншими невстановленими на цей час спільниками, позбавив ТОВ «Французький бульвар - Еліт» майнових прав на вказане нерухоме майно.

Діючи у вказаний спосіб державний реєстратор Іскров Олег ОСОБА_2 не санкціоновано змінив інформацію в автоматизованій системі, шляхом внесення недостовірних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність правових підстав та прав у банківської установи.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , підозрюється у скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, тобто несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в автоматизованій системі, особою, що має право доступу до неї.

Крім того, державний реєстратор ОСОБА_3 Олег Вікторович, знаючи, що між ТОВ «Французький бульвар – Еліт» та АКБ СЦ «УКРСОЦБАНК» 23.05.2007 укладено іпотечний договір та у подальшому за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Французький бульвар - Еліт» Господарським судом Одеської області прийнято рішення від 15.09.2014 у справі № 916/2909/14 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 23.05.2007 – земельну ділянку, загальною площею 0, 5291 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , цільове призначення: для будівництва курортно – рекреаційного комплексу (2-3 поверхи), яка належить ТОВ «Французький бульвар - Еліт» на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 , виданого 18.09.2006, зареєстрованого 18.09.2006 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди № 020650500037, а також на майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершене та що стане власністю Іпотекодавця в майбутньому, а саме: курортно – рекреаційний комплекс сімейного типу, що будується за адресою: м. Одеса АДРЕСА_3 ), здійснив відкриття розділу та прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 37407015) на об`єкт незавершеного будівництва, не зважаючи, що на підставі п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2014 у справі № 916/2909/14, крім звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 1 резолютивної частини) передбачено визнання права власності, утім лише на земельну ділянку, право власності на яку 09.07.2015 зареєстровано за ПАТ «УКРСОЦБАНК» державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Єрміловим А.Г.

Разом з цим, відповідно до положень ст.ст. 37, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, здійснюється шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації; спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

За вказаних обставин, державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскров Олег ОСОБА_2 04.10.2017 о 17 год. 44 хв., перебуваючи у приміщенні № 303 за адресою м. Одеса, пр. Гагаріна, 12а, отримавши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень складену від імені представника ПАТ «УКРСОЦБАНК» Луньової В.Б. 02.10.2017 о 17 год. 59 хв. за № 24453061, а також довідку КП «БТІ ОМР» від 28.03.2017 № 483215.72.12, технічний паспорт складений КП «БТІ ОМР» від 28.03.2017, декларацію про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану 19.09.2011 ДАБК в Одеській області за № ОД 08311043962, а також рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2014 у справі № 916/2909/14, зловживаючи службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди, діючи в інтересах ПАТ «УКРСОЦБАНК», а саме у порушення ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», достовірно знаючи, що дозвільні документи у сфері містобудування видані ТОВ «Французький бульвар - Еліт» та вказаним вище судовим рішенням не визнавалось право власності на об`єкт незавершеного будівництва, а отже за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя, акту про реалізацію предмета іпотеки з прилюдних торгів, судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, тобто за відсутності вичерпних правових підстав передбачених ст.ст. 37-41 Закону України «Про іпотеку», вчинив протиправну реєстраційну дію, виконавши у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за № 37407015 про оформлення права власностіна користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРОПОУ 00039019) на курортно-рекреаційний комплекс площею 793,7 кв.м., будівельною готовністю 15%, чим діючи за попередньою змовою з службовими особами банківської установи та іншими невстановленими на цей час спільниками, позбавив ТОВ «Французький бульвар - Еліт» майнових прав на вказане нерухоме майно, чим спричинив тяжкі наслідки.

Відповідно до висновку Одеського НДКЦ МВС України ринкова вартість об`єктів нерухомого майна – земельних поліпшень у вигляді незавершених будівництвом будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , на земельної ділянці площею 0,5291 га (кадастровий № НОМЕР_1 ), відведеній для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, станом на 26.10.2017 становить 14 130 863, 00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, тобто у зловживанні своїми повноваженнями суб`єктом державної реєстрації прав, який не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, у тому числі державного реєстратора, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичної особи.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що ризики вказані у клопотанні не доведені та не обґрунтовані, підозра пред`явлена незаконно та є також необґрунтованою, її підзахисний має міцні соціальні зв`язки, з огляду на що в задоволенні клопотання просила відмовити у повному обсязі. Крім того, захисником в судовому засіданні було долучено низку характеризуючих підозрюваного матеріалів.

Підозрюваний в судовому засіданні з пред`явленою підозрою не погодився, проти задоволення клопотання заперечував.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, а також матеріали, які були надані в судовому засіданні захисником, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Як вбачається з матеріалів поданого клопотання, 16.07.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362 КК України за кваліфікуючими ознаками: несанкціонована зміна інформації, яка обробляється в автоматизованій системі, особою, що має право доступу до неї, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: зловживання своїми повноваженнями суб`єктом державної реєстрації прав, який не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює свою професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, у тому числі державного реєстратора, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичної особи.

На обґрунтування пред`явленої ОСОБА_1 підозри стороною обвинувачення до клопотання долучаються відомості з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, висновок експерта №13БЗ від 19.02.2019 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2014 року, договір про внесення змін №3 до Іпотечного договору, посвідченого 23.05.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. за реєстрованим №2819, протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 17.04.2019 року, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.10.2017 року та інші матеріали клопотання в сукупності.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

З огляду на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 КК України, враховуючи тяжкість покарання, у випадку визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінально протиправних дій, слідчий суддя приходить до переконання про наявність хоча й мінімального, проте все ж ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

В частині ризику можливого незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_1 на заявника ОСОБА_4 , а також свідків в рамках даного кримінального провадження, зокрема ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість посилання сторони обвинувачення на існування такого ризику з огляду на наступне. Так, слідчому судді не зрозуміло, яким чином підозрюваний ОСОБА_1 , може незаконно впливати на заявника ОСОБА_4 , якщо згідно долучених до клопотання матеріалів, а саме заяви про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що заявником в рамках кримінального провадження №42018160000000405 від 26.04.2018 року виступає ОСОБА_6 , в той час як ОСОБА_4 являється свідком в рамках такого кримінального провадження, що підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 17.04.2019 року. Більше того, слідчий суддя, з огляду на долучені до клопотання матеріли не може перевірити й наявність, за винятком ОСОБА_4 , інших свідків в рамках даного кримінального провадження, зокрема і свідка ОСОБА_5 , оскільки будь-яких доказів на підтвердження таких обставин стороною обвинувачення до клопотання долучено не було. В цілому, з клопотання сторони обвинувачення не вбачається, на підставі яких даних сторона обвинувачення прийшла до переконання про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки будь-яке обґрунтування з посиланням на конкретні дані та докази в клопотанні зазначено та до клопотання долучено не було.

Слідчий суддя критично ставиться до мотивувальної частини поданого клопотання в частині посилання на відповідні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки стороною обвинувачення спочатку обґрунтовується наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а в підсумковій частині мотивувальної частини клопотання сторона обвинувачення вказує на існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, жодним чином не обґрунтовуючи існування такого ризику. Аналогічним чином у підсумковій частині мотивувальної частини клопотання відсутнє посилання на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в той час як в тій частині мотивувальної частини клопотання, де зазначається про обґрунтування існування відповідних ризиків, сторона обвинувачення посилається на існування такого ризику.

Незважаючи на вказані недоліки та необґрунтованість клопотання сторони обвинувачення, в частині посилання на відповідні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя все ж вважає за необхідне вказати на їх необґрунтованість та формальність посилання.

Так, в частині ризику можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення, аналогічного характеру, слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення залишено поза увагою ту обставину, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, раніше не судимий, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, на теперішній час лише підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при цьому вина останнього у встановленому законом порядку доведена не була. Викладене, за відсутності будь-якого обґрунтування сторони обвинувачення в частині існування такого ризику, свідчить про формальність посилання сторони обвинувачення на його наявність.

Щодо ризику можливого перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом спотворення останнім відомостей про правові підстави для проведення реєстрації об`єкта незавершеного будівництва шляхом внесення змін та виключення, доповнення їх іншими документами, як і посилання сторони обвинувачення на ризик можливого знищення, приховання або спотворення підозрюваним документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя також приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування таких ризиків, оскільки будь-яке обґрунтування, як і будь-яке намагання обґрунтувати існування таких ризиків у клопотанні відсутні. Так, слідчому судді не зрозуміло ні в зв`язку з існуванням яких обставин, сторона обвинувачення прийшла до вказаного переконання, ні яким чином останній може здійснити такі дії, з огляду на строк проведення досудового розслідування, протягом якого сторона обвинувачення мала вдосталь часу та процесуальних можливостей для вилучення всієї необхідної документації.

Особливу увагу слідчий суддя акцентує на розмірі застави, яку просить застосувати сторона обвинувачення. Так, слідчому судді абсолютно не зрозуміло, з огляду на існування яких обставин сторона обвинувачення прийшла до переконання, що розмір застави, який визначено п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не зможе в повному обсязі забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, оскільки по-перше, найтяжче інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 365-2 КК України являється тяжким злочином, а відповідно розмір застави відносно вказаної категорії злочинів регулюється п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, й в цілому, в рамках кримінального провадження №42018160000000405 від 26.04.2018 року наявна низка інших підозрюваних осіб, з огляду на що не зрозуміло, в чому існує необхідність в застосуванні застави у розмірі, співрозмірному розміру можливої завданої шкоди за рахунок виключно підозрюваного ОСОБА_1 , та яким чином такий розмір застави відповідатиме майновому та сімейному стану підозрюваного.

Крім того, слідчий суддя окремо акцентує увагу на тій обставині, що в клопотанні відсутнє обґрунтування в частині не можливості запобігання встановленим на думку сторони обвинувачення ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, що також свідчить про необґрунтованість клопотання сторони обвинувачення.

Так, згідно п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п. 76 рішенням ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії», п. 51 рішення ЄСПЛ у справі «Буров проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Відповідно до п. 46 рішення ЄСПЛ у справі «Letellier v. France», можливість того, що обвинувачений переховуватиметься від правосуддя, не є достатнім виправданням тримання під вартою, якщо можна отримати гарантії його явки до суду..

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні документів, підозрюваний має постійне місце проживання, одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей, працює, має постійне джерело прибутку, раніше не судимий, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків підозрюваного, за місцем його проживання. Крім того, дружина підозрюваного має проблеми зі здоров`ям, оскільки 05.09.2018 року остання була збита автобусом, в зв`язку з чим, остання була прооперована. Крім того, слідчий суддя враховує, що в 2018 році у підозрюваного померли мама, брат та теща, на теперішній час останній має на утримання батька пенсіонера.

Викладені обставини у сукупності свідчать про можливість запобігання ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені обставини у сукупності, беручи до уваги наявність міцних соціальних зв`язків підозрюваного, його позитивну характеристику, слідчий суддя приходить до переконання, що ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, можливо запобігти шляхом застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, що в повній мірі відповідатиме меті застосування такого запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 179, 183, 184, 193, 194, 196КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області Притули Є.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42018160000000405 від 26.04.2018 року відносно ОСОБА_1 – відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , строком до 16.09.2019 року, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 2 ст. 179 КПК України, у разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області, в провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження №42018160000000405 від 26.04.2018 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.