Рішення № 83348831, 31.07.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1888/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС (митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 05 червня 2019 року №UA205040/2019/000079/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову вказав, що через уповноважену особу ОСОБА_2 , який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, придбав транспортний засіб марки BMW, моделі Х3, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 за ціною 6700,00 євро. З метою митного оформлення придбаного транспортного засобу декларант позивача подав Волинській митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) від 24 травня 2019 року №UA205040/2019/025483, у якій митна вартість товару визначена на рівні 6700,00 євро, тобто, за першим методом - за ціною контракту. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення до митної декларації додавалися відповідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, якісні характеристики, ціну товару. Проте відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та 05 червня 2019 року прийняв рішення №UA205040/2019/000079/2 про коригування митної вартості товарів. В результаті коригування митна вартість визначена за резервним методом та збільшилась до 10200,00 євро.

Позивач вважає таке рішення Волинської митниці ДФС протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Звертає увагу, що фактичною обставиною прийняття спірного рішення слугувала та обставина, що в інвойсі ARS№000182 власником є UAB «ARASELA», тоді як в технічному паспорті №2016DP65799 вказано DIONNET CHANTAL GARAND; відповідно до митної декларації країни відправлення від 20 травня 2019 року №19LTVC0100ЕК177В89 відправником є UAB «ARASELA». Вказану обставину відповідач розтлумачив як розбіжність в поданих документах. Однак позивач стверджує, що жодних розбіжностей в документах не існує, оскільки в технічному паспорті на транспортний засіб дійсно власником вказано DIONNET CHANTAL GARAND, який продав його компанії UAB «ARASELA», а та в свою чергу перепродала його позивачу, що підтверджується інвойсом ARS№000182 та квитанцією про оплату BLC №1600334. Сам же технічний паспорт № НОМЕР_2 , де власником вказано DIONNET CHANTAL GARAND, анульований у зв`язку з продажем автомобіля. Відтак, позивач вважає, що в даному випадку відсутні будь-які розбіжності чи суперечності в поданих до митного оформлення документах, що в силу частини третьої статті 57 Митного кодексу України (надалі - МК України) виключає можливість застосування наступних методів визначення митної вартості товару; підстави для витребування додаткових документів, визначені частиною третьою статті 53 МК України, відсутні.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач також послався на спрацювання ризиків Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (надалі - АСАУР), а саме: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел». Однак, на думку позивача, таке рішення не відповідає статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митниці інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом. Відповідач також не виконав обов`язку щодо послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 19 червня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечує (а.с.37-40). В обґрунтування своєї позиції вказав, що під час опрацювання МД №UA205040/2019/025483 від 24 травня 2019 року і доданих до неї документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику посадовою особою митниці здійснено відповідні митні формальності та встановлено, що митна вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел; обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодом НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 10200,00 євро.

Декларантом заявлено митну вартість за основним методом і дорівнює вона фактурній вартості та становить 6700,00 євро. При цьому нічим не підтверджено числових значень складових митної вартості товару. Крім того, виявлено розбіжності в зазначенні власника та продавця товару в інвойсі, технічному паспорті та митній декларації країни відправлення. Виявлені митницею розбіжностей у зазначених документах слугувало підставою для виникнення сумніву щодо впливу третіх осіб на формування митної вартості товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відтак, у зв`язку з такими розбіжностями та не підтвердженням усіх числових значень складових митної вартості товару, а також із врахуванням згенерованих АСАУР ризиків, керуючись частиною третьою статті 53 МК України, декларанту було направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов`язаними з поставкою товару, митна вартість якого визначається; висновків про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення). Проте додаткові документи позивач не надав, а за наявними документами не з`ясовано усі складові митної вартості (затрати на транспортування та страхування), що суперечить вимогам частини десятої статті 58 МК України (підпункти 5, 7). Відсутні відомості про ймовірну сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням доручень за довіреністю НВО 986320, виданої ОСОБА_2 ; не надано також висновок експерта спеціаліста про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу.

Відповідач зазначив, що згідно з положеннями Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року, частиною шостою статті 54 МК України, у зв`язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин другої-четвертої статті 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також у зв`язку із неподанням декларантом згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митницею 05 червня 2019 року прийняте рішення №UA205040/2019/000079/2 про коригування митної вартості на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС (надалі - ЄАІС) та відповідно до наказу ДФС України від 28 листопада 2018 року №780 «Про забезпечення моніторингу за митним оформленням транспортних засобів, бувших у вжитку», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу від 24 липня 2009 року №1335/5/1159), за резервним методом на рівні 10200,00 євро. При цьому застосувати інші методи не було можливості з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. У рішенні вказано митну вартість товару з ідентичним VIN-кодом, тобто ідентичними характеристиками, які притаманні ввезеному транспортному засобу, та використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Заявлений до митного оформлення товар було випущено у вільний обіг за МД №UA205040/2019/028054 від 10 червня 2019 року з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

З огляду на викладене відповідач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості від 05 червня 2019 року №UA205040/2019/000079/2 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим. З наведених підстав у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Ухвалою суду від 31 липня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці ДФС про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.49).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 придбав в компанії UAB «ARASELA» (Вільнюс, Литва) легковий автомобіль марки BMW, моделі Х3, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , 2011 року виготовлення за ціною 6700,00 євро. Ця обставина підтверджується договором купівлі-продажу автомобіля від 20 травня 2019 року ARS№000182 (а.с.13, переклад а.с.27-28). Оплата за товар проведена в готівковій формі, про що свідчить квитанція від 20 травня 2019 року BLC №1600334 (а.с.16, переклад на а.с.29-30).

24 травня 2019 року декларантом позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю «КАР ГРУП» до Волинської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту вказаного вище автомобіля було подано МД №UA205040/2019/025483 (а.с.11-12), в графі 42 якої зазначено фактурну вартість автомобіля 6700,00 євро. Митну вартість визначено за резервним методом (графа 43); основа для нарахування митних платежів становить 196546,93 грн. або 6700,00 євро, з урахуванням якої зроблено відповідні розрахунки митних платежів (графа 47). Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи (графа 44 та доповнення №1): інвойс від 19 травня 2019 року ARS№000182, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 20 травня 2019 року №16782988, нотаріально посвідчену довіреність НВО №986320, квитанцію про оплату від 20 травня 2019 року, декларацію країни відправлення від 20 травня 2019 року №19LTVC0100ЕК177В89 (а.с.23-36).

Як доводить відповідач, надаючи суду перелік митних формальностей за МД UA205040/2019/025483 (прийнята до оформлення 24 травня 2019 року), під час здійснення митного контролю імпортованого товару із застосуванням системи управління ризиками відбулось спрацювання профілів ризику: 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»; 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»; 210-1 «Проведення митного огляду транспортного засобу»; 911-1 «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки». За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел; обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VІN - кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 10200,00 (а.с.42).

Відповідач, вважаючи, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, а саме: відповідно до інвойсу ARS№000182 власником оцінюваного товару є UAB «ARASELA», тоді як в технічному паспорті транспортного засобу №2016DP65799 вказано DIONNET CHANTAL GARAND; відповідно до митної декларації країни відправлення №19LTVC0100EK177B89 від 20 травня 2019 року відправником товару є UAB «ARASELA» (ARCHITEKTU gl84-33 VILNIUS LT.), а також що подані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР декларанту було надіслано електронне повідомлення з проханням надати в 10-денний термін такі документи: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язаними із поставкою товару, митна вартість якого визначається; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення (а.с.43).

05 червня 2019 року відповідач прийняв рішення №UA205040/2019/000079/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.9-10). У графі 33 рішення зазначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості декларант не надав. Виходячи із поданих документів, не з`ясовано наявність складових митної вартості (затрати на транспортування та страхування), відсутні відомості про ймовірну сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням доручень згідно з довіреністю НВО №986320, виданої ОСОБА_2 , не надано висновок експерта-спеціаліста про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу. Керуючись вищенаведеним та вимогами частини шостої статті 54 МК України, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), спрацювання системи ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел; обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VІN - кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 10200,00», відповідно до наказу ДФС від 28 листопада 2018 року №780 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу від 24 липня 2009 року №1335/5/1159) митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості товару за резервним методом становить 10200,00 євро.

Як вбачається з митної декларації від 10 червня 2019 року №UA205040/2019/028054 (а.с.41), товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці ДФС від 05 червня 2019 року №UA205040/2019/000079/2 про коригування митної вартості товарів, оскаржив його до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме легкового автомобіля бувшого у вжитку марки BMW, моделі Х3, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2011, за ціною 6700,00 євро та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, крім того, подані документи містять розбіжності, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та оскільки декларантом не надано додаткові документи, то митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 10200,00 євро.

Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю розбіжностей, на його думку, у відомостях інвойсу від 20 травня 2019 року ARS№000182, технічному паспорті транспортного засобу №2016 НОМЕР_4 в частині визначення продавця та власника транспортного засобу. Цією обставиною він обґрунтовує необхідність подання декларантом додаткових документів. Однак суд не погоджується з такою позицією відповідача з тих підстав, що визначення продавця чи власника товару не впливає на його митну вартість. При цьому суд зазначає, що з документів, поданих при митному оформленні, зрозуміло, що продавцем є компанія нерезидент UAB «ARASELA» (Вільнюс, Литва), про що свідчить інвойс (договір купівлі-продажу автомобіля) від 20 травня 2019 року ARS№000182 (вона є і відправником товару відповідно до митної декларації країни відправлення №19LTVC0100EK177B89 від 20 травня 2019 року). Що ж до технічного паспорта №2016 НОМЕР_4 , то в ньому зазначена особа DIONNET CHANTAL GARAND, на яку першочергово було зареєстровано транспортний засіб. У свою чергу, матеріали справи містять свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 20 травня 2019 року №16782988 (а.с.35-36), яке подавалося при митному оформленні (на ньому є відмітка митниці від 23 травня 2019 року) та згідно з яким автомобіль був зареєстрований тимчасово у Литві до 19 червня 2019 року за компанією UAB «ARASELA» (тут же вказана дата першої реєстрації - 30 травня 2011 року та документ про походження транспортного засобу №2016DP65799).

Отже, з наведеного слідує, що продавцем товару однозначно є UAB «ARASELA», покупцем - ОСОБА_1 (позивач), а DIONNET CHANTAL GARAND - особа, на яку у 2011 році здійснювалася перша реєстрація оцінюваного автомобіля.

Стосовно доводів відповідача про те, що подані декларантом документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то тут варто зауважити, що з поданих декларантом однозначно вбачається, що він придбав автомобіль, митне оформлення якого здійснювалося за МД №UA205040/2019/025483 від 24 травня 2019 року, за ціною 6700,00 євро. Така ціна, як зазначено в договорі від 20 травня 2019 року №ARS№000182, є остаточною. Вартість придбаного ОСОБА_1 автомобіля підтверджується також квитанцією від 20 травня 2019 року BLC №1600334 про прийняття коштів у касу у сумі 6700,00 євро (саме такий спосіб розрахунків визначений договором між продавцем та покупцем). В митній декларації країни відправлення №19LTVC0100EK177B89 від 20 травня 2019 року також зазначена вартість автомобіля 6700,00 євро.

Таким чином, надані відповідачу декларантом наявні у нього документи підтверджують походження товару, якісні та вартісні характеристики, при цьому усі документи містять одну і ту ж вартість оцінюваного товару - 6700,00 євро, тому говорити про наявність розбіжностей у них немає підстав. Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів Литовської Республіки щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом UAB «ARASELA» товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті).

Разом з тим, ні в запиті про надання додаткових документів від 24 травня 2019 року, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Відповідач не обґрунтував, з якою метою він витребовував у декларанта висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та які числові значення такий документ мав підтвердити чи спростувати, при тому що вартість придбання оцінюваного автомобіля підтверджена документально.

Водночас, додаткові документи, зокрема, транспортні (перевізні), мають бути надані, якщо за умовами поставки покупець має нести витрати на транспортування, але вони не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд відхиляє доводи відповідача, про не підтвердження позивачем комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням доручень згідно з довіреністю НВО 986320, виданою ОСОБА_2 . По-перше, вимога надати пояснення та підтверджуючі документи з цього приводу у повідомленні декларанту від 24 травня 2019 року митницею не пред`являлась, по-друге, з документів, наявних у справі, не слідує про оплатний характер послуг, наданих ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ймовірність цих витрат відповідач ґрунтує виключно на припущеннях, які не можуть покладатися в основу рішення суб`єкта владних повноважень.

З поданих при митному оформленні документів не вбачається, що позивач поніс (чи повинен понести) витрати, що можуть бути включені до митної вартості імпортованого товару, що визначені частиною десятою статті 58 МК України, а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є його припущеннями та не базуються на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Частиною третьою статті 54 МК України визначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митниці інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, але не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. Також, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Між тим, як убачається із рішення від 05 червня 2019 року №UA205040/2019/000079/2 про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел; обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VІN - кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 10200,00». Разом з тим, документів, які б підтверджували митну вартість у розмірі 10200,00 євро, відповідач суду не надав.

Верховний Суд вважає в постанові від 08 лютого 2019 року в справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18) зробив висновок, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну). Відтак, суд вважає, що відповідач не обґрунтував ціну, яка визначена ним у розмірі 10200,00 євро, що на 3500,00 євро більше ніж та, яка зазначена в документах, поданих для митного оформлення оцінюваного транспортного засобу.

Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд вважає, що відповідач не довів правових підстав для застосування резервного методу та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта.

Оскільки рішення відповідача від 05 червня 2019 року №UA205040/2019/000079/2 про коригування митної вартості товарів не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а, відтак, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 768,40 грн., сплачений відповідно до квитанції від 14 червня 2019 року №119 (а.с.2) та зарахування якого до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується випискою від 19 червня 2019 року (а.с.49).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 39472698) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС від 05 червня 2019 року №UA205040/2019/000079/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк