Рішення № 83326659, 22.07.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/845/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Касьянової А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Пучкова Л.А. на підставі ордеру;

Від відповідачів:

- товариства з обмеженою відповідальністю „П.В.К.": не з`явився;

- ОСОБА_2 ОСОБА_3 за довіреністю №544 від 19.03.2019р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до товариства з обмеженою відповідальністю „П.В.К.", ОСОБА_2 про стягнення 748 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк" (далі по тексту - АТ КБ „ПриватБанк") звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „П.В.К." (далі по тексту - ТОВ „П.В.К."), ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ) про солідарне стягнення із відповідачів заборгованості у загальному розмірі 748 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачами зобов`язань, прийнятих на себе за умовами кредитного договору та договору поруки.

ТОВ „П.В.К." не скористалося наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „П.В.К.", а саме: 67800, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь , вул. Портова, буд. 28, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, були повернуті суду у зв`язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки ТОВ „П.В.К." не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

ОСОБА_2 заперечував проти задоволення заявленого позивачем позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, відповідачем було наголошено про ненадання позивачем як доказів видачі кредитних коштів, так і доказів отримання та використання кредитних коштів товариством. При цьому, надані АТ КБ „ПриватБанк" виписки по банківському рахунку, за переконанням відповідача, не підтверджують факт видачі кредитних коштів позичальнику.

Ухвалою від 24.06.2019р. судом було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2019р.

08.07.2019р. ОСОБА_2 звернувся до господарського суду із клопотанням про призначення по даній справі почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідачем було запропоновано поставити питання, зокрема, щодо виконання підпису на оригіналі угоди про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014р., укладеній між позивачем та відповідачем, особисто ОСОБА_2 чи іншою особою. В обґрунтування поданого клопотання відповідачем було наголошено про підписання угоди про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014р., на підставі якої між позивачем та відповідачем було підписано договір поруки із застосуванням електронного цифрового підпису, шляхом скасування чи копіювання підпису відповідача. При цьому, під час розгляду господарським судом даної справи представником відповідача було повідомлено, що про наявність обставин, наведених в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_2 дізнався лише після закриття господарським судом підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

АТ КБ „ПриватБанк" заперечувало проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, посилаючись на приписи ст. 182 ГПК України, відповідно до яких питання про призначення експертизи по справі вирішується судом під час підготовчого провадження. Ненадання відповідачем доказів поважності причин пропуску строку для звернення до суду із даним клопотання, за переконанням позивача, свідчить про наявність правових підстав для залишення його без розгляду.

Розглянувши клопотання ОСОБА_2 про призначення по даній справі почеркознавчої експертизи, господарський суд дійшов наступного висновку.

В силу приписів ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно зі ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В силу приписів ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

Згідно зі ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на викладене вище господарський суд зазначає, що право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства, оскільки в іншому випадку суд залишає подане клопотання без розгляду. Варто зауважити, що ОСОБА_2 був ознайомлений із матеріалами справи 11.04.2019р., тобто у межах підготовчого провадження, в якому суд вирішує питання про призначення експертизи.

Проте, у межах підготовчого провадження ОСОБА_2 ні у відзиві на позову заяву, ні у будь-якому із клопотань не було повідомлено суд про існування обставин, наявність яких може бути підставою для призначення судом почеркознавчої експерти, а, отже, в силу приписів ст. 207 ГПК України відповідач повинен довести суду існування поважних причин пропуску строку для подання клопотання у межах підготовчого провадження.

Господарський суд критично оцінює доводи представника відповідача, яким було вказано, що про наявність обставин, наведених в обґрунтування клопотання про призначення експертизи, безпосередньо сам ОСОБА_2 дізнався лише після призначення судового засідання для розгляду справи по суті, оскільки подання вказаного клопотання залежало виключно від суб`єктивної поведінки відповідача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії. Будь-яких інших доводів щодо існування причин пропуску строку для звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи відповідачем суду наведено не було.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи недоведеність ОСОБА_2 існування поважних причин пропуску строку для звернення до суду із клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою ефективного захисту порушених прав АТ КБ „ПриватБанк", який заперечував проти задоволення заявленого відповідачем клопотання, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого ОСОБА_2 клопотання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

07.07.2017р. між АТ КБ „ПриватБанк" та ТОВ „П.В.К." було укладено угоду про використання електронного цифрового підпису, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про те, що ведення документообігу, в тому числі підписання угод, договорів та інших документів, може здійснюватись сторонами як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання електронного цифрового підпису.

07.07.2014р. між АТ КБ „ПриватБанк" (Банк), ТОВ „П.В.К." (Позичальник), ПрАТ „Страхова компанія „Інгосстрах" (Поручитель) було укладено договір №K2VLOF05950, розділом А якого було визначено вид кредиту - овердрафтовий; кредитний ліміт овердрафту по цьому договору становить 788 500,00 грн., в тому числі, 750 000,00 - на поповнення обігових коштів; 38 500,00 грн. - на сплату судових витрат, передбачених п. п. 2.2.16, 2.3.15, 5.8 цього договору.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.1.1 договору №K2VLOF05950 від 07.07.2014р. Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов`язується здійснювати овердрафтове обслуговування Позичальника, яке полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Позичальника № НОМЕР_1 , відкритому у Банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 цього договору, шляхом дебетування поточного рахунку. Овердрафтове кредитування Позичальника здійснюється Банком в межах ліміту і строку, встановлених згідно з п. п. 1.3, 1.4 цього договору, з періодом безперервного користування кредитом згідно з п. А.4 цього договору шляхом перенесення дебетового сальдо з поточного рахунку Позичальника на його позичковий рахунок. Виконання Банком розрахункових документів Позичальника здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника. Зазначений спосіб овердрафтового кредитування здійснюється Банком з моменту направлення Позичальнику відповідного повідомлення у спосіб, визначений на розсуд Банку, та зазначений в п. А.2 цього Договору, до моменту про його відміну Банком в порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з п. 2.1.4 договору №K2VLOF05950 від 07.07.2014р. Банк зобов`язується проводити овердрафтове обслуговування Позичальника згідно з наступним порядком: у випадку надходження розрахункових документів Позичальника протягом операційного дня і за відсутності грошових коштів на поточному рахунку Позичальника, Банк здійснює їх сплату відповідно до умов цього договору у межах встановленого ліміту. Операційний день - період часу з 8:30 год. до 16:30 год., протягом якого Банк приймає розрахункові документи з дотриманням порядку, встановленого договором банківського рахунку Позичальника №WW4A1T від 15.05.2014р. При закритті банківського дня сформоване дебетове сальдо (перевищення величин списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами Позичальника з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня) на поточному рахунку Позичальника фактично є сумою використаного Позичальником кредиту цього дня.

Відповідно до п. п. 2.2.4, 2.2.5 договору №K2VLOF05950 від 07.07.2014р. Позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 1.5 цього договору; повернути кредит у строки, встановлені п. п. 1.4, 2.3.4, 2.2.17 цього договору.

Згідно з п. 2.3.7 договору №K2VLOF05950 від 07.07.2014р. Банк має право у випадку порушення Позичальником термінів виконання будь-яких з грошових зобов`язань, встановлених цим договором (за відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках Позичальника для здійснення повноважень Банку відповідно до п.2.2.8 цього договору), а також для сплати передбачених цим пунктом комісійних винагород Позичальник доручає Банку здійснювати списання коштів з усіх поточних та депозитних рахунків Позичальника у Банку у порядку, передбаченому чинним Законодавством та цим договором.

Відповідно до п. п. 6.1, 8.2 договору №K2VLOF05950 від 07.07.2014р. цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису усіма його сторонами. Цей договір підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України „Про електронні документи та електронний документообіг" та „Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису від 15.06.2012р., підписаної між Поручителем та Банком, та на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014р., підписаної між Позичальником та Банком.

Як вбачається з наданої позивачем роздруківки файлу перевірки електронного цифрового підпису договір №K2VLOF05950 від 07.07.2014р. був підписаний сторонами із використанням електронного цифрового підпису.

07.07.2017р. між АТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2 також було укладено угоду про використання електронного цифрового підпису, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про те, що ведення документообігу, в тому числі підписання угод, договорів та інших документів, може здійснюватись сторонами як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання електронного цифрового підпису.

07.07.2017р. між АТ КБ „ПриватБанк" (Кредитор) та ОСОБА_2 (Поручитель) було укладено договір поруки №K2VKLOF05950/DP, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ „П.В.К." зобов`язань за договором №K2VLOF05950 від 07.07.2014р. з повернення овердрафтового кредиту з кредитним лімітом по кредитному договору, розмір якого, може бути зменшений або збільшений необмежену кількість разів без підписання договорів про внесення змін до кредитного договору в залежності зменшення або збільшення оборотів грошових коштів по поточним рахункам Боржника відкритим у Кредитора, але в будь-якому випадку не більше суми ліміту, згідно умов п. А2, А.2.1, А.2.2. кредитного договору, що становить розмір 788 500,00 грн. Якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором, збільшаться, внаслідок чого збільшиться відповідальність Поручителя, Поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором у розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.4, 1.5, договору поруки №K2VKLOF05950/DP від 07.07.2014р. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. До Поручителя, який виконав зобов`язання Боржника за кредитним договором, переходять всі права Кредитора за кредитним договором та договором застави (іпотеки), що укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором за кредитним договором. У випадку невиконання Боржником зобов`язань за кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 2.1.2 договору поруки №K2VKLOF05950/DP від 07.07.2014р. у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати прийняті Поручителем на себе зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Положеннями п. 5.2 договору поруки №K2VKLOF05950/DP від 07.07.2014р. передбачено, що цей договір підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України „Про електронні документи та електронний документообіг" та „Про електронний цифровий підпис", та на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014р., підписаного між Поручителем та Кредитором, та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису усіма його сторонами.

Як вбачається з наданої позивачем роздруківки файлу перевірки електронного цифрового підпису договір поруки №K2VKLOF05950/DP від 07.07.2014р. був підписаний сторонами із використанням електронного цифрового підпису.

З виписки по банківському рахунку № НОМЕР_1 ТОВ „П.В.К." протягом періоду з 26.08.2014р. по 25.09.2014р., виписки за період з 26.09.2014р. по 01.03.2019р. та довідки АТ КБ „ПриватБанк" від 01.03.2019р. (відомість оборотів і залишків) вбачається, що АТ КБ „ПриватБанк" на виконання умов договору №K2VLOF05950 від 07.07.2014р. було видано ТОВ „П.В.К." овердрафтовий кредит у розмірі 748 000,00 грн.

31.07.2018р. АТ КБ „ПриватБанк" звернулось до ТОВ „П.В.К." та ОСОБА_2 із повідомленням, відповідно до якого Банк, посилаючись на умови кредитного договору №K2VLOF05950 від 07.07.2014р. та договору поруки №K2VKLOF05950/DP від 07.07.2014р., а, також на порушення ТОВ „П.В.К." прийнятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, просив сплати заборгованість, яка виникла у відповідачів перед Банком. Повідомлення Банку було залишено відповідачами без відповіді та задоволення.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „П.В.К." та ОСОБА_2 , позивачем було наголошено, що відповідачами у порушення прийнятих на себе за умовами кредитного договору та договору поруки зобов`язань, не було повернуто АТ КБ „ПриватБанк" кредитних коштів, у зв`язку з чим, позивачем з метою захисту порушених прав було поданого до суду дану позовну заяву.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як з`ясовано судом та не спростовано ТОВ „П.В.К.", останній прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок по банківському рахунку ТОВ „П.В.К.", останнім було отримано кредитні кошти від АТ КБ „ПриватБанк" у розмірі 748 000,00 грн. відповідно до умов кредитного договору №K2VLOF05950 від 07.07.2014р. Проте, ТОВ „П.В.К." не було своєчасно повернуто кредитних коштів у повному обсязі, в результаті чого станом на момент вирішення даного спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 748 000,00 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З огляду на укладення між АТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2 договору поруки №K2VKLOF05950/DP від 07.07.2014р., за умовами якого Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором №K2VLOF05950 від 07.07.2014р. у тому ж розмірі, що і ТОВ „П.В.К.", включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення із відповідачів заборгованості у розмірі 748 000,00 грн., що має наслідком необхідність задоволення заявлених АТ КБ „ПриватБанк" позовних вимог у названій частині.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом солідарного стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „П.В.К.", ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" заборгованості за тілом кредиту у розмірі 748 000,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „П.В.К." /67800, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Портова, буд. 28, ідентифікаційний код 37280766/, ОСОБА_2 / АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 / на користь акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" /01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, ідентифікаційний код 14360570/ заборгованість за кредитом у розмірі 748 000,00 грн. /сімсот сорок вісім тисяч грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 11 220,00 грн. /одинадцять тисяч двісті двадцять грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.07.2019р.

Суддя С.П. Желєзна