Рішення № 83322221, 30.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/438

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2019 року № 826/12357/18

За позовом ОСОБА_1

До Командування Сухопутних військ Збройних Сил України

Про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ (військової частини А0105 Міністерства оборони України) щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та стягнення з Командування Сухопутних військ (військової частини А0105 Міністерства оборони України) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.07.2017 року у сумі 25 079,74 грн.

Ухвалою суду від 15.08.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку письмового провадження згідно ст. 263 КАС України.

17.09.2018 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив військову службу в Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України, де отримував грошове забезпечення.

Наказом Міністра оборони України №331 від 18.05.2017 року ОСОБА_1 був звільнений у запас у зв`язку із закінченням строку контракту з посади заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з логістики-начальника логістики Командування Сухопутних військ України.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №128 від 11.07.2017р. позивач виключений зі списків особового складу частини та направлений для зарахування на військовий облік до Шевченківського РВК м. Києва.

25.07.2018 року позивач звернувся з заявою до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.07.2017 року та надання довідки із помісячним розрахунком індексації та базового місяця за період з 01.01.2016 року по 11.07.2017 року.

Листом від 27.07.2018р. №116/2/12/10611 Командування Сухопутних військ Збройних Сил України повідомило позивача, що йому нараховано індексацію грошового забезпечення за 2016 рік у розмірі 14510,38грн., за 2017 рік - 10 569,36грн. всього сума нарахованої індексації грошового забезпечення становить 25 079,74 грн.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті йому фактично нарахованої індексації, оскільки відсутність фінансування такою підставою бути не може.

Відповідач - Командування Сухопутних військ Збройних Сил України - проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016-лютий 2018 роки у Міністерства оборони України не було.

Також відповідач посилається на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, згідно з якими індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення.

Враховуючи зазначене, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до Законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Приписи ч. 6 ст. 2 Закону № 1282-XII визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За правилами ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 року - 103 відсотка).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, і визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.

Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 року - 103 відсотка).

Згідно абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.

Підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Із змісту наведених правових норм вбачається, що виплата індексації заробітної плати (грошового забезпечення) не пов`язана з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

Згідно з матеріалами справи позивач просить виплатити йому фактично нараховану суму індексації за період з 01.01.2016 року по 11.07.2017 року згідно з довідкою-розрахунком індексації від 27.07.2018 р. за №116/115, тобто, за період перебування на військовій службі і згідно наданого йому розрахунку.

В свою чергу, відповідач посилається на відсутність відповідного фінансування вказаних видатків у вказаний період.

Проте, доводи відповідача щодо відсутності видатків на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців за 2016-2017 роки, і, як наслідок, відсутності підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення не можуть бути визнані обґрунтованими.

Відповідно до ст. 18 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно - правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №825/874/17.

Згідно з правовою позицією, висловленою у п. 23 рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 р. KECHKO v. UKRAINE (заява № 63134/00) суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-70863; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_025.

В даному випадку проведення індексації грошового забезпечення прямо передбачене законодавством, за період з 01.01.2016 року по 11.07.2017 року відповідні положення законодавства діяли.

Щодо посилання на положення ст. 5 Закону № 1282-XII, згідно з яким проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік, суд зазначає наступне.

Вказане положення не може розумітися як таке, що звільняє державу від зобов`язання проводити індексацію грошових доходів населення у конкретний період за відсутності фінансування, оскільки для цього необхідно пряме призупинення чи закінчення таких виплат.

Положення ст. 5 Закону № 1282-XII, на думку суду, може бути підставою для запровадження окремого порядку здійснення виплат індексації за відсутності їх призупинення чи закінчення.

Суду не надано доказів чи пояснень щодо визначення окремого порядку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у вказаний період.

За таких обставин у суду є підстави для висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо виплати нарахованої позивачу суми індексації грошового забезпечення.

Задовольняючи позов по суті, суд не здійснює розрахунок конкретного розміру індексації, тоді як вважає за необхідне зробити посилання на довідку-розрахунок індексації від 27.07.2018 р. за №116/115, на підставі якої позивач звернувся до суду.

Також суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов`язання вчинити певні дії як наслідок визнання бездіяльності відповідача протиправною.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А0105) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.07.2017 року на підставі довідки-розрахунку індексації від 27.07.2018 р. за №116/115.

3. Зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А0105) (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 19, код 22991037) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 11.07.2017 року на підставі довідки-розрахунку індексації від 27.07.2018 р. за №116/115.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 30.07.19 р.