Рішення № 83314508, 08.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Справа № 160/3790/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпота Я.С. за участі: представника позивача представника відповідача Біловоденко Ю.В. Андрусенко В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" до Одеської митниці ДФС про скасування рішення, картки та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (далі - позивач) до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач) з вимогами про:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 13.12.2018 р. № UA500060/2018/000069/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.12.2018 р. № UA500060/2018/08660;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 30487219) понесені позивачем судові витрати в сумі 4007,55 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з метою митного оформлення товару, придбаного за умовами контракту на поставку продукції № 2759-WH/CH від 15.07.2014, укладеного між позивачем/покупцем та іноземною компанією WENZHOU HUISHUNDA INDUSTRIAL TRADE CO., LTD., Китай, (продавець), додаткової угоди № 1 від 04.08.2015 року до контракту № 2759-WH/CH від 15.07.2014р., додаткової угоди № 3 від 11.07.2016 року до контракту № 2759-WH/CH від 15.07.2014p., позивач подав до Одеської митниці ДФС вантажну митну декларацію №UA500060/2018/038398 від 13.12.2018; специфікацію № 33 від 26.10.2018 до контракту, а також всі передбачені митним законодавством обов`язкові документи, в тому числі: рахунок-фактура (інвойс), зокрема - INVOICE № HSD-18-N091B від 26.10.2018; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, зокрема - SWIFT від 05.12.2018 р.; транспортні (перевізні) документи, зокрема - №012670 від 12.12.2018р.; автотранспортна накладна CMR А№ 012670 від 12.12.2018; коносамент № D0118102055 від 30.10.2018 року; рахунок на оплату № 946/18 від 13.12.2018p.; рахунок на оплату № 946.1/18 від 13.12.2018p.; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 946/18, № 946.1/18 від 13.12.2018р. згідно договору № KL-80/17 від 05.10.2017р.; генеральний договір добровільного страхування вантажів № 40-0197-18-00011 від 01.03.2018р.; страховий сертифікат № 40-0197-18-00011/2448 від 09.11.2018р., інші некласифіковані документи, зокрема - сертифікат якості товару б/н від 26.10.2018р.; пакувальний лист № HSD-18-N091B від 26.10.2018р.; інвойс № HSD-18-N091B від 26.10.2018р.; декларація про походження товару № HSD-18-N091B від 26.10.2018р.

Митна вартість придбаного товару визначена позивачем за основним методом, передбаченим Митним Кодексом України, а саме - за ціною договору.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення від 13.12.2018р. № UA500060/2018/000069/2 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.12.2018 р. № UA500060/2018/08660.

Підставами для винесення оскаржуваного рішення стали повідомлення митниці позивача про те, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме: 1) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) 2759-WH/CH від 15.07.2014 витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий поліс 40-0197-18-00011/2448 від 09.11.18 не відповідає вищезазначеним умовам. 3) Згідно п.4.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.07.2014 № 2759-WH/CH продавець зобов`язаний впродовж 2 доби після надходження коштів надати оригінал копії митної декларації країни відправлення, але до митного оформлення вона не надавалася.

У зв`язку із зазначеними рішеннями, та задля випуску придбаного товару у вільний обіг, відповідно до ч.7 ст.55 МК позивач звернувся до Київської міської митниці ДФС з письмовою заявою та надав митному органу гарантію у вигляді грошової застави відповідно до розділу Х цього Кодексу з визначеним строком її дії, який не перевищує 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Також, позивач додатково зазначив про те, що оскаржуване рішення Одеської митниці ДФС є протиправним, оскільки воно прийнято з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання. А тому таке рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 26.04.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 27.05.2019 року, за клопотанням відповідача, розгляд справи було призначено проводити в режимі відеоконференції.

27.05.2019 до суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, а 25.06.2019 і заперечення на відповідь на відзив відповідач, в обґрунтування яких зазначено, що Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а отже, у ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Також, зазначено, що відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Представником відповідача зазначено про те, що оскільки позивачем не було подано усіх додаткових документів (які було наведено у вимозі), що підтверджують митну вартість товару, через відсутність в поданих документах усієї необхідної інформації щодо заявленої митної вартості товару, тому це призвело до невиконання умов застосування основного методу визначення митної вартості товарів, що імпортуються, - за ціною договору. І митна вартість імпортованого товару була визначена ним за резервним методом відповідно до положень ст. 64 МК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовної заяви, з огляду на викладені у відзиві обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, суд встановив наступне.

13 рудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідністю «АТБ-МАРКЕТ» звернулось до Одеської митниці ДФС із вантажною митною декларацією №UA500060/2018/038398 для здійснення митного оформлення товару, а саме - посуд столовий із склокераміки: арт. 0019 ВАV Тарілка 19 см.- 27912 шт.; арт. 0023 ВАV Салатник 22,8 см.- 12600 шт.; арт. 0024 ВАV Тарілка супна 19 см.- 27600 шт.. Торгівель марка CHINBULL, виробник WENZHOU HUISHUNDA INDUSTRIAL CO., LTD, Китай. Ціна товару в іноземній валюті 31 192,56 дол. США.

Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, становить 921 789,91 грн., що складає (33 148,21 дол. США), що складається з ціни контракту та витрат на транспортування і страхування. Ціна була визначена декларантом за методом 1.

Згідно з митною декларацією №UA500060/2018/038398 від 13.12.2018 товар імпортований на адресу Товариства з обмеженою відповідністю «АТБ-МАРКЕТ» за зовнішньоекономічним контрактом на поставку продукції № 2759-WH/CH від 15.07.2014, укладеного між позивачем/покупцем та іноземною компанією WENZHOU HUISHUNDA INDUSTRIAL TRADE CO., LTD., Китай, (продавець), додаткової угоди № 1 від 04.08.2015 року до контракту № 2759-WH/CH від 15.07.2014р., додаткової угоди № 3 від 11.07.2016 року до контракту № 2759-WH/CH від 15.07.2014p.

До митної оформлення позивачем було надано також: специфікацію № 33 від 26.10.2018 до контракту, а також всі передбачені митним законодавством обов`язкові документи, в тому числі: рахунок-фактура (інвойс), зокрема - INVOICE № HSD-18-N091B від 26.10.2018; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, зокрема - SWIFT від 05.12.2018 р.; транспортні (перевізні) документи, зокрема - №012670 від 12.12.2018р.; автотранспортна накладна CMR А№ 012670 від 12.12.2018; коносамент № D0118102055 від 30.10.2018 року; рахунок на оплату № 946/18 від 13.12.2018p.; рахунок на оплату № 946.1/18 від 13.12.2018p.; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 946/18, № 946.1/18 від 13.12.2018р. згідно договору № KL-80/17 від 05.10.2017р.; генеральний договір добровільного страхування вантажів № 40-0197-18-00011 від 01.03.2018р.; страховий сертифікат № 40-0197-18-00011/2448 від 09.11.2018р., інші некласифіковані документи, зокрема - сертифікат якості товару б/н від 26.10.2018р.; пакувальний лист № HSD-18-N091B від 26.10.2018р.; інвойс № HSD-18-N091B від 26.10.2018р.; декларація про походження товару № HSD-18-N091B від 26.10.2018р.

За результатами перевірки документів та відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості, які надані для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:

1) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) 2759-WH/CH від 15.07.2014 витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий поліс 40-0197-18-00011/2448 від 09.11.18 не відповідає вищезазначеним умовам.

3) Згідно п.4.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.07.2014 № 2759-WH/CH продавець зобов`язаний впродовж 2 доби після надходження коштів надати оригінал копії митної декларації країни відправлення, але до митного оформлення вона не надавалася.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ митним органом 13.12.2018р. повідомлено позивача про виявлені розбіжності та зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на повідомлення відповідача позивач листом від 13.12.2018р. № 1312/2 надав митному органу пояснення щодо зауважень, які виникли у відповідача до поданих документів, а також: прайс-лист виробника товару б/н від 10.10.2018p.; комерційну пропозицію б/н від 11.10.2018p.; копію митної декларації країни відправлення № 290320180038518182 від 29.10.2018р.

При цьому, як було встановлено позивач протягом 80 днів з дня випуску Товару надав додатково відповідачу разом із заявою вих. № М-2019-0891 від 22.02.2019 p.: оригінал виписки з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 13.02.2019 p.), платіжне доручення № 2778 від 03.12.2018 року, swift № б/н від 05.12.2018 року до платіжного доручення № 2778 від 03.12.2018 року, заява на купівлю іноземної валюти № 2778 від 03.12.2018 року, експертний висновок Дніпропетровської ТПП №ГО-393 від 14.02.2019р., однак ці документи не були враховані відповідачем.

13.12.2018р. відповідач надіслав позивачу повідомлення, яким повідомив позивача про те, що митну вартість товарів заявлених до митного оформлення за ЕМД №UA500060/2018/038398 від 13.12.2018 буде скориговано.

За результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між декларантом та органом доході і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

У зв`язку з чим, заявлена митна вартість товару була скоригована, про що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2018р. № UA500060/2018/000069/2 із застосуванням 2-г - резервного методу визначення митної вартості товару. В результаті коригування сума переплати митних платежів склала 139 102,91 грн..

У зв`язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості, позивачу було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, від 13.12.2018р. № UA500060/2018/08660.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року».

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів , які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для здійснення коригування митної вартості заявленого до розмитнення позивачем товару за МД №UA500060/2018/038398 від 13.12.2018 в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, стали, за висновком митного органу, розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, та ненадання декларантом документів згідно сформованого переліку на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так, митний орган вказав, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) 2759-WH/CH від 15.07.2014 витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте, судом встановлено, що поставка Товару здійснювалася на підставі Контракту на поставку продукції від 15.07.2014 p. № 2759-WH/CH, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та WENZHOU HUISHUNDA INDUSTRIAL TRADE CO., LTD, Китай (Постачальник).

Відповідно до п. 2.2. Контракту № 2759-WH/CH ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB - Нінгбо. КНР (у відповідності до «Інкотермс - 2000»), якщо інше не обумовлено у специфікаціях, і включає в себе вартість завантаження товару у Постачальника, вартість усіх митних формальностей в країні Постачальника, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України.

Отже, умовами Контракту № 2759-WH/CH визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за Товар, при визначенні митної вартості Товару.

Таким чином, доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності та спростовуються вищенаведеним. У даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Друга розбіжність на яку вказав митний орган було те, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий поліс 40-0197-18-00011/2448 від 09.11.18 не відповідає вищезазначеним умовам.

Так, термінами CIF і СІР передбачено обов`язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття: Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

Проте, Специфікацією № 33 від 26.10.2018р. до Контракту № 2759-WH/CH передбачено, що Товар має бути поставлений на умовах поставки FOB-WENZHOU/FOB-Венжоу.

При поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

З урахуванням викладеного, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за Генеральним договором добровільного страхування вантажів від 01.03.2018р. № 40-0197-18-0011, укладеним з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», здійснило добровільне страхування Товару.

Згідно з п. 1.9 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 01.03.2018 р. № 40-0197-18-0011 страховий тариф складає 0,034% від страхової суми.

09.11.2018р. Сторонами підписано страховий сертифікат страхування окремого перевезення вантажу № 40-0197-18-0011/2448, яким передбачено, що Товар за інвойсом HSD-18-N091B від 26.10.2018р, вантажовідправник WENZHOU HUISHUNDA INDUSTRIAL TRADE CO., LTD, страхова вартість вантажу 1 772 420,44 грн. застраховано. Страхова сума складає 1 772 420,44 грн., страховий тариф % - 0,034, страховий платіж 602,62 грн.

Таким чином, витрати позивача на страхування у розмірі 602,62 грн. підтверджуються Генеральним договором добровільного страхування вантажів від 01.03.2018р. № 40-0197-18-0011, страховим сертифікатом № 40-0197-18-0011/2448 від 09.11.2018р. Ці документи були надані позивачем відповідачу під час митного оформлення Товару.

Стосовно зобов`язання позивача надати до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.07.2014 року № 2759-WH/CH оригіналу копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що позивачем надано до матеріалів справи підтвердження проте, що в той же день - 13.12.2018 року разом з листом за вих. № 1312/2 було надано відповідачу копію митної декларації країни відправлення № 290320180038518182 від 29.10.2018р., в тому числі і прайс-лист виробника товару б/н від 10.10.2018 року та комерційну пропозицію б/н від 11.10.2018 року.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні позивачем жодних договорів із третіми особами не укладалося, платежі третім особам на користь продавця не здійснювалися, оплата комісійних винагород не здійснювалася, виписку з бухгалтерської документації, а саме картку рахунок: 63.2 на 13.02.2019р. - надавалася відповідачу разом з заявою від 22.02.2019р. за вих. № М-2019-0891. Також разом з заявою від 22.02.2019 р. за вих. № М-2019-0891 було надано Експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-393 від 14.02.2019 р.

Будь-яких інших доводів в обґрунтування прийнятого рішення, що оскаржується відповідачем не зазначено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість товару ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» із застосуванням 2-г - резервного методу визначення митної вартості товару; подані позивачем до митного ор гану документи належні, стосуються предмету контракту, на підставі яких можливо визначити митну вартість за методом оцінки №1, тобто за ціною контракту.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування».

Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 4007,55 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 891328 від 18.04.2019р.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 4007,55 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями: 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" до Одеської митниці ДФС про скасування рішення, картки та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 13.12.2018 р. № UA500060/2018/000069/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.12.2018 р. № UA500060/2018/08660.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (ЄДРПОУ 30487219) понесені позивачем судові витрати в сумі 4007,55 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 18 липня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков