Рішення № 83292145, 24.07.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року 14:30 ЛуцькСправа № 140/1856/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

із участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" (далі - ТзОВ "ПАККО Ходинг", суб'єкт господарювання, товариство) звернулось із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012791405 від 17 грудня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами фактичної перевірки з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та паливом складено акт № 405/40/34928470 від 22 листопада 2018 року. Відповідно до висновків вказаного акта перевірки, установлено порушення товариством постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30 жовтня 2008 року у редакції постанови № 748 від 05 вересня 2018 року (далі - Постанова № 957) в частині заниження мінімальних роздрібних цін на товари. До такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на те, що суб'єкт господарювання не здійснив заокруглення мінімальних цін на алкогольні напої, як це визначено приміткою 4 додатка Постанови № 957.

Позивач вважає такий висновок протиправним, оскільки жодним нормативно-правовим актом його не зобов'язано здійснювати таке заокруглення, а встановлені ціни на реалізовані алкогольні напої відповідають вимогам законодавства.

Окрім того вказав, що відповідач не надав наведених у додатку 1 до акта перевірки від 22 листопада 2018 року документів, які, на думку Офісу ВПП, підтверджують факт реалізації алкогольних напоїв за заниженими цінами. Також у цьому додатку не зазначено кодів виробів за УКТ ЗЕД щодо яких виявлено порушення.

Керуючись наведеним, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на позов, який надійшов до суду 24 липня 2019 року, представник відповідача його вимог не визнав (арк. спр. 72-74). Зауважує, що за результатами перевірки магазину «ПАККО Холдинг» було установлено факт реалізації алкогольних напоїв за заниженими мінімальними роздрібними цінами. Матеріали перевірки містять опис алкогольних напоїв, які були реалізовані платником податків у період із 03 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року за цінами нижчими від мінімальних роздрібних цін на такі товари. Згідно із описом, складеним працівниками Офісу ВПП, підписаним керівником магазину, загальна вартість реалізованих алкогольних напоїв склала 6 287 грн 61 коп. Відповідно до наданих ТзОВ «ПАККО Холдинг» товарних накладних до перевірки (додатки до акту №№ 1-8), загальна вартість партій алкогольних напоїв, реалізованих за цінами нижчими від мінімально установлених, складає 575 640 грн 50 коп.

У зв'язку з викладеним, на підставі статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (далі - Закон № 481), контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0012791405 від 17 грудня 2018 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 575 640 грн 50 коп.

На підставі наведеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14 червня 219 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін на 10:00 год. 16 липня 2019 року (арк. спр. 1).

Ухвалою суду від 11 липня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (арк. спр. 54).

У судове засідання 16 липня 2019 року учасники справи не прибули, у зв'язку із чим розгляд справи було відкладено на 24 липня 2014 року, про що сторін належним чином повідомлено (арк. спр. 60-65, 67-68). Однак, 24 липня 2019 року представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності (арк. спр. 76), представник відповідача у судове засідання не прибув.

Як визначено частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце цього засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, перевіривши доводи позивача і відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до наказу про проведення перевірки №2542 від 16 листопада 2018 року та направлень на перевірку від 06, 07 листопада 2018 року посадовими особами Офісу ВПП проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та паливом господарської одиниці - магазину «ПАККО Холдинг», що знаходиться за адресою: місто Житомир, вулиця Київська, 87, де здійснює торгівельну діяльність ТзОВ «ПАККО Холдинг». За результатами перевірки складено акт № 405/40/34928470 від 22 листопада 2018 року (арк. спр. 12-15).

Під час перевірки встановлено, зокрема, факт реалізації алкогольних напоїв за заниженими мінімальними роздрібними цінами, загальна вартість яких становить 6 287 грн 61 коп., чип порушено Постанову № 957. При цьому в акті зазначено, що платник податків надав перелік реалізованих товарів за 2016-2018 роки (в електронному форматі), а фахівцями контролюючого органу складено опис алкогольних напоїв №1. Окрім того, в акті зафіксовано, що були також надані копії видаткових накладних та накладних на переміщення алкогольних напоїв, реалізованих за заниженими цінами, усього на 65 аркушах.

Акт перевірки № 405/40/34928470 від 22 листопада 2018 року містить висновок про порушення позивачем Постанови № 957 у частині заниження мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої ,згідно із наведеним у ньому переліку (усього 90 позицій).

За результатами розгляду заперечень ТзОВ «ПАККО Холдинг» Головне управління ДФС у Житомирській області висновки акта перевірки від 22 листопада 2018 року залишило без змін (арк. спр. 17-22).

Офіс ВПП 17 грудня 2018 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0012791405 від 17 грудня 2018 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 575 640 грн 50 коп. (арк. спр. 23).

Позивач вказане податкове повідомлення-рішення оскаржував в адміністративному порядку, за результатами якого воно залишене без змін, а скарга - без задоволення (арк. спр. 25-33).

ТзОВ «ПАККО Холдинг», не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 17 грудня 2018 року, оскаржило його у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Алкогольні напої у розумінні статті 1 Закону №481 - це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Частиною 10 статті 18 Закону №481/95-ВР надано Кабінету Міністрів України право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 встановлено розміри мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, зокрема мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту для горілки та лікеро-горілчаних виробів (коди УКТ ЗЕД - 2208 60, 2208 70, 2208 90) становить 321 грн, 447 грн відповідно; для спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду, зокрема, коньяку (бренді) три зірочки, п'ять зірочок (код УКТ ЗЕД - 2208 20) становить 412 грн 50 коп., 641 грн 60 коп., 481 грн 60 коп., 758 грн 30 коп. відповідно; для рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини (код УКТ ЗЕД - 2208 40) становить - 682 грн, 895 грн відповідно.

При цьому, пунктами 1-4 примітки до цієї постанови визначено, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, у тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків. Мінімальна роздрібна ціна на вина та вермути у скляній та іншій тарі місткістю менш як 1 літр та більш як 1 літр, 1 літр у скляній тарі розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари, поділений на 0,7. Мінімальна роздрібна ціна на сидр і перрі (без додання спирту), зброджені напої, одержані виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 відсотка об'ємних одиниць (без додання спирту) у тарі місткістю менш як 1 літр та більш як 1 літр розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари. Мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв, визначені (розраховані) згідно з примітками 1-3 цього додатка, заокруглюються: у бік зменшення до найближчого числа, що закінчується на 0, якщо закінчуються від 1 до 4 копійок; у бік збільшення до найближчого числа, що закінчується на 0, якщо закінчуються від 5 до 9 копійок.

Із наведених норм випливає, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни встановлено на окремі види алкогольних напоїв, які необхідно ідентифікувати за кодами виробів згідно із УККТ ЗЕД. При цьому, вільне трактування назви виробу за вибором суб'єкта господарювання та фіксація такої назви у товарно-супровідних документах або документах первинного бухгалтерського обліку не є належним доказом правильності віднесення товару до відповідного коду за УКТ ЗЕД.

Абзацом 13 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.

За результатами дослідження акта перевірки від 22 листопада 2018 року, останній містить опис алкогольних напоїв, реалізованих ТзОВ «ПАККО Холдинг» за цінами нижчими, від установлених мінімальних роздрібних цін (додаток 1). Вказаний опис складається із 90 позицій горілки різних торгових марок та ємностей із визначенням ціни кожної пляшки і дати реалізації (арк. спр 14). Однак, у зазначеному описі не вказані коди УКТ ЗЕД жодної із товарних позицій.

Як зазначено у акті, вказаний опис складено на підставі наданого працівниками магазину під час перевірки переліку реалізованої продукції та копій видаткових накладних, накладних на переміщення алкогольних напоїв (на 65 аркушах). Однак, ані у акті перевірки, ані у відзиві відповідач не зазначив чіткого переліку документів, наданих позивачем та, відповідно, не надав цих документів суду. При цьому, суд звертає увагу, що видаткова накладна і накладні на переміщення алкогольних напоїв не можуть бути джерелом інформації для визначення коду товару за УКТ ЗЕД.

У пункті 9 акту вказано, що при перевірці використано ліцензії з додатками, КОРО, контрольні стрічки, видаткові накладні, зет-звіти, накази, договори (арк. спр. 1.2)

Судом також установлено, що визначення коду товару за УКТ ЗЕД не було предметом дослідження під час розгляду ДФС скарги товариства на податкове повідомлення рішення від 17 грудня 2018 року.

Таким чином, установлені обставини і наведені вище документи не підтверджують висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки самі висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на підставі даних отриманих на підставі видаткових накладних, накладних на переміщення алкогольних напоїв, ліцензій з додатками, КОРО, контрольних стрічок, зет-звітів, договорів без перевірки реалізованих алкогольних напоїв на відповідність кодам УКТ ЗЕД, тоді як відповідно до абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР безпосереднім об'єктом правопорушення (предметом) є конкретний алкогольний напій, який відповідно до згаданих положень статті 1 Закону та відповідно до Постанови №957 визначається за кодом УКТ ЗЕД, а не за назвою в документах суб'єкта господарювання.

Питання щодо проведення експертизи для визначення автентичності проданих алкогольних напоїв контролюючим органом також не вирішувалось.

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Як визначено частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відсутність належних, допустимих і беззаперечних доказів реалізації позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої, неможливість ідентифікувати продані напої за кодом УКТЗЕТ, унеможливлює застосування до товариства штрафу.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1789/16, які у силу частини п'ятої статті 242 КАС України, враховано судом при наданні правової оцінки спірним правовідносинам.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. пункт 109,110 рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 575 640 грн 50 коп., а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 8 634 грн 61 коп., що підтверджуються платіжним дорученням № 4854 від 21 березня 2019 року (арк.спр. 2).

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, 21-А, ідентифікаційний код юридичної особи 34928470) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 11-Г, ідентифікаційний код юридичної особи 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012791405 від 17 грудня 2018 року задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0012791405 від 17 грудня 2018 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 575 640 грн 60 коп. (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч шістсот сорок грн 60 коп.).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судовий збір у сумі 8 634 грн 61 коп. (вісім тисяч шістсот тридцять чотири грн 61 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 29 липня 2019 року.