Рішення № 83292144, 29.07.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1724/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004101302, №0004121302 від 12 березня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 23 по 25 січня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку платника податків ОСОБА_1 . При цьому, повідомлення і наказ про проведення цієї перевірки позивач отримав лише 23 січня 2019 року, тобто після початку її проведення. Вказані обставини є порушенням пункту 79.2 статті 72 Податкового кодексу України в частині організації та проведення такої перевірки. Збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб та по військовому збору за 2015 рік позивач вважає протиправним, оскільки при здійсненні вказаних нарахувань контролюючий орган не врахував вимоги пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що зумовило помилкове визначення бази оподаткування.

Керуючись наведеним, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення уцілому.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1).

У відзиві на позов № 2717/03-20-10-03-11 від 18 червня 2019 року (арк. спр. 43-44) представник відповідача його вимог не визнав. Вказав, що вручення ОСОБА_1 повідомлення і наказу про проведення перевірки у перший день її проведення не порушує прав та інтересів останнього, оскільки платником податків реалізована можливість надання документів та пояснень, а, отже, така обставина не є суттєвою і такою, що може стати підставою скасування податкових повідомлень-рішень. Також зазначив, що у 2015 році позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага у сумі 1 467 761 грн 54 коп. від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (відбулось анулювання (прощення) боргу за кредитним договором на вказану суму за рішенням банку). Вказана сума є річним оподатковуваним доходом платника податку. Відтак, на підставі пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Волинській області нарахувало 357 805 грн 39 коп. податку на доходи фізичних осіб (286 244 грн 31 коп. за основним податковим зобов`язанням, 71 561 грн 08 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями); 27 520 грн 53 коп. військового збору (22 016 грн 42 коп. за основним податковим зобов`язанням, 5 504 грн 11 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Керуючись наведеним, відповідач уважає оскаржені податкові повідомлення-рішення правомірними, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Окрім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив розгляд даного спору здійснювати із повідомленням (викликом) сторін.

Щодо вказаного клопотання суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Враховуючи, що справа є справою незначної складності, суд уважає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у письмових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення розгляду справи у судовому засіданні.

Окрім того, зазначаючи про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник ГУ ДФС у Волинській області не зазначив, встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень у заявах по суті та вимагає проведення судового засідання.

Із наведених підстав розгляд даного спору судом проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитором) і ОСОБА_1 (позичальником) 05 лютого 2008 року було укладено кредитний договір № 014/2080/74/223372605 (арк. спр. 11-20). Відповідно до умов вказаного договору кредитор надав позичальнику кредит у сумі 69 380 доларів США під 13% річних для придбання житла на вторинному ринку. Сторони визначили, що датою остаточного погашення кредиту є 05 лютого 2028 року. Факт виконання учасниками умов кредитного договору № 014/2080/74/223372605 від 05 лютого 2008 року сторони у справі визнають, а отже, у силу частини першої статті 78 КАС України, не підлягає доказуванню.

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) 30 вересня 2015 року прийняло протокольне рішення № 114-0-0-00/9-2218 від 23 вересня 2015 року за кредитним договором № 014/2080/74/223372605 від 05 лютого 2008 року. Так, вказаним рішенням скасовано пеню за кредитним договором; здійснено прощення залишку боргу за кредитним договором шляхом підписання договору про припинення зобов`язань (арк. спр. 21).

На виконання вказаного рішення 05 жовтня 2015 року між Банком і ОСОБА_1 укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором № 014/2080/74/223372605 від 05 лютого 2008 року (арк. спр. 22-24).

За умовами вказаного договору розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на 05 жовтня 2015 року складає 70 240,45 доларів США та 1 201 122 грн 23 коп. пені, що у еквіваленті разом становить 2 686 528 грн 23 коп. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору, із яких: сума основного боргу - 69 406,10 доларів США, що становить 1 467 761 грн 54 коп.; проценти, нараховані за користування кредитом, - 834,35 доларів США, що становить 17 644 грн 37 коп.; пеня - 1 201 122 грн 32 коп.

За умовами пункту 2 цього ж договору із 05 жовтня 2015 року боргові зобов`язання за кредитним договором припиняються унаслідок звільнення позичальника від сплати боргових зобов`язань (прощення боргу), а кредитний договір є розірваним. Відповідно до пункту 3 договору від 05 жовтня 2015 року сторони засвідчили, що вони не мають і не матимуть надалі одна до одної жодних претензій, пов`язаних із виконанням чи припиненням зобов`язань за кредитним договором.

Таким чином, суд, уважає встановленими обставини існування між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язальних відносин, які 05 жовтня 2015 року припинено у зв`язку із прощенням боргу та розірванням кредитного договору.

У період із 23 по 25 січня 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, про що складено акт від 01 лютого 2019 року №2029/03-20-13-02/ НОМЕР_1 (арк. спр. 25-29).

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки, контролюючий орган установив, зокрема, порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 179 Податкового кодексу України - не нараховано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 286 244 грн 31 коп.; пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - занижено військовий збір на 22 016 грн 42 коп.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 0004101302 від 12 березня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 357 805 грн 39 коп. (286 244 грн 31 коп. за податковим зобов`язанням, 71 561 грн 08 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями); податкове повідомлення-рішення № 0004121302 від 12 березня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання із військового збору на 27 520 грн 53 коп. (22 16 грн 42 коп. за податковим зобов`язанням, 5 504 грн 11 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями) (арк. спр. 31, 32).

Як убачається із оскаржених податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Волинській області № 0004101302 від 12 березня 2019 року, № 0004121302 від 12 березня 2019 року, а також із акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 № 2029/03-20-13-02/ НОМЕР_1 від 01 лютого 2019 року, в основу розрахунку належних до сплати, на думку контролюючого органу, податку на доходи фізичних осіб та військового збору покладено отриманий платником податку дохід у сумі 1 467 761 грн 54 коп., який було зазначено у договорі від 05 жовтня 2015 року про припинення зобов`язань за кредитним договором №014/2080/74/223372605 від 05 лютого 2008 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, а на підставі статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням встановлених особливостей; загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

На підставі підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України із змінами, внесеними згідно із Законами № 4834-VI від 24 травня 2012 року, № 5519-VI від 06 грудня 2012 року; у редакції Закону № 71-VIII від 28 грудня 2014 року, чинній станом на дату прощення боргу (05 жовтня 2015 року), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Водночас, відповідно до пункту 8 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01 січня 2015 року.

Разом з тим, судом установлено та не заперечується відповідачем, що останнім при розрахунку сум грошових зобов`язань ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб та військового збору не враховано пункту 8 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно із яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року.

Водночас суд звертає увагу, що станом на 01 січня 2014 року офіційний курс гривні до долара США складав 7 грн 99 коп. за 1 долар США, що стверджується відомостями на офіційному вебсайті Національного банку України (https://bank.gov.ua/control/uk/curmetal/ currency), а на день укладення договору від 05 жовтня 2015 року про припинення зобов`язань за кредитним договором №014/2080/74/223372605 від 05 лютого 2008 року офіційний курс гривні до долара США складав 21 грн 14 коп. за 1 долар США, що суттєво впливає на визначення бази оподаткування для розрахунку сум грошових зобов`язань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при визначенні бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , предметом якої було установлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету вказаних платежів за період із 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року повинен був застосувати положення пункту 8 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України та виключити з бази оподаткування (загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) різницю між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню (05 жовтня 2015 року), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, що в свою чергу відповідачем зроблено не було та призвело до неправильного визначення суми грошових зобов`язань позивача.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, зокрема не дотримано вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. Так, наказ на проведення перевірки і направлення на проведення перевірки вручено платнику податку після початку проведення такої перевірки - 23 січня 2019 року, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із цими документами до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень і документів щодо предмету перевірки. Як наслідок, акт такої перевірки із викладеними у ньому висновками є доказом, здобутим із порушенням закону, а тому прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень є протиправним.

Вказаний правовий висновок узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 806/831/16.

Оскільки відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, і таким законом є Податковий кодекс України, норми якого, а саме пункт 8 підрозділу 1 Розділу ХХ відповідачем не враховано при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, порушують права позивача та суперечать принципу непорушності права власності, передбаченому статтею 41 Конституції України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).

На вимогу статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд розцінює оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу як такі, що прийняті не на підставі та не у спосіб, визначеній законами України; необґрунтовано, непропорційно, та враховує, що у разі стягнення відповідних сум з платника податку на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень буде порушено право позивача на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому суд вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення підставою потенційного втручання у право власності позивача, яке не ґрунтується на національному законі та не має легітимної мети.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наведених вище обставин, суд уважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводи адміністративного позову, не доведено правомірності своїх дій при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0004101302, №0004121302 від 12 березня 2019 року, а, відтак, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а їх задоволення буде достатнім та ефективним способом поновлення порушених прав позивача.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи задоволення адміністративного позову, суд уважає, що на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у сумі 3 798 грн 21 коп. на підставі квитанції № 67223 від 27 травня 2019 року, у сумі 55 грн 05 коп. сплачений відповідно до квитанції № 1114 від 31 травня 2019 року за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний кою юридичної особи 39400859) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №0004101302 від 12 березня 2019 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 357 805 грн 39 коп. (триста п`ятдесят сім тисяч вісімсот п`ять грн 39 коп.).

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №0004121302 від 12 березня 2019 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання із військового збору на 27 520 грн 53 коп. (двадцять сім тисяч п`ятсот двадцять грн. 53 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області судовий збір у сумі 3 853 грн 26 коп. (три тисячі вісімсот п`ятдесят три грн 26 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 29 липня 2019 року.