Рішення № 83288286, 18.07.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13421/18

Провадження № 2/201/1314/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого - судді Федоріщева С.С.,

за участю секретаря судового засідання Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіної Євгенії Сергіївни, Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, зобов`язання державного реєстратора поновити запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

07.12.2018р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіної Є.С., КП «Агенція адміністративних послуг» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, зобов`язання державного реєстратора поновити запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. № 1 - 9).

Ухвалою судді Федоріщева С.С.від 11.12.2018р. позовну заяву було залишено без руху і позивачці був наданий строк для усунення її недоліків (а.с. № 31-32).

Після усунення позивачкою недоліків шляхом сплати судового збору і подання 17.12.2018р. уточненої позовної заяви ухвалою судді Федоріщева С.С.від 17.12.2018р. відкрито провадження по справі, призначено проведення підготовчого засідання (а.с. № 45-46).

Ухвалою судді Федоріщева С.С.від 19.12.2018р. за заявою позивачки забезпечено позов шляхом заборони будь-яким особам здійснювати дії з відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. № 35-36).

Ухвалю суду від 18.07.2019р. відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про зустрічне забезпечення (а.с. № 131-133).

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 04.01.1999р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МОН Хомич О.М.

19.07.2007р. вона уклала з АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», кредитний договір № 33/144, у забезпечення виконання зобов`язань за яким передала означено квартиру в іпотеку банку на підставі договору іпотеки № 657 від 19.07.2007р.

В листопаді 2018 року з витягу з реєстру речових прав та обтяжень дізналася про те, що державним реєстратором Дніпровської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіною Є.С. 30.10.2018р. здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43768260 від 30.10.2018р., про реєстрацію права власності на цю квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк», внаслідок зроблено запис про право власності 28662502 від 24.10.2018р.

Право власності за банком зареєстроване в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

Вважає, що банк безпідставно звернув стягнення на предмет іпотеки, оскільки окремого договору про відчуження або задоволення вимог з банком вона не укладала, згоди на відчуження квартири не надавала. Повідомила, що у 2016 році банк звертався до суду з вимогами про звернення стягнення за договором іпотеки, за результатами розгляду Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська справи № 210/5927/16-ц, вимоги банку задоволені. Таким чином банк скористався своїм правом, звернувши стягнення в один із передбачених договором іпотеки способів. Проте, банк, без її згоди як іпотекодавця, використав ще один спосіб звернення стягнення і зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру, всупереч того, що на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (ст. 1), оскільки площа квартири становить 65,0 кв.м і квартира є її єдиним житлом.

Враховуючи викладене, посилаючись на норми ст.ст. 36, 36 Закону України «Про іпотеку», ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», просила позовні вимоги задовольнити.

Крім того, представник позивачки - ОСОБА_11 (діє на підставі довіреності від 26.12.2017р. - а.с. 114-116) у наданих 18.07.2019р. суду поясненнях в обґрунтування вимог зазначив, що квартира є єдиним житлом позивачки, у квартирі зареєстрована і проживає дитина позивачки. Звернув увагу на те, що договір іпотеки був укладений позивачкою у 2007 році, тому застосуванню підлягають норми ст.ст. 36, 36 Закону України «Про іпотеку» у відповідній редакції, а також на правову позицію Верховного Суду стосовно розповсюдження на спірні правовідносини дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», висловлену у постанові від 31.10.2018р. № 465/1310/17. Позовні вимоги просив задовольнити.

Представник позивачки - ОСОБА_11 (діє на підставі довіреності від 26.12.2017р. - а.с. 117) в судове засідання надала заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити повністю, врахувавши її додаткові пояснення (а.с. № 114-116).

Відповідач позовні вимоги не визнав. 07.03.2019р. представник відповідача - Черкавський Ю.С. (діє на підставі довіреності від 13.08.2018р. - а.с. № 78) в судове засідання надав заяву, в якій просив у задоволенні позовних вимог відмовити, врахувавши те, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту порушеного права - скасування рішення державного реєстратора. Просив під час розгляду справи врахувати правову позицію Великої палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 16.01.2019р. по справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536-цс18) про те, що належним способом захисту права у таких правовідносинах є скасування записів про державну реєстрацію права, а не скасування рішення суб`єкта держаної реєстрації (а.с. № 109) та відзив на позовну заяву (а.с. № 70-77), у якому зазначив, що позивачка безпідставно посилається на Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, що є предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку» розповсюджується лише на примусове відчуження майна без згоди власника. Закон про мораторій не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, а тому існує тільки правова підстава, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Зауважує на тому, що спори щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не розглядалися, виконавчі написи нотаріусом не вчинялися, виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і примусове виконання виконавчих документів не здійснювалося, тому примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не відбувалося. Говорячи про таке, посилався на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 30.09.2015р. у справі № 6-1309цс15.

Згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» відповідне застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання - прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями іпотечного договору передбачено таке застереження щодо передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем забезпеченого зобов`язання.

Таким чином, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося. Банк набув право власності за згодою позивачки на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі.

При укладенні договору іпотеки права малолітніх дітей порушені не були, вони не були власниками та не користувалися нерухомістю, яка передавалася в іпотеку, не були зареєстровані на постійне місце проживання за адресою предмета іпотеки, про що позивачка вказала у відповідній заяві нотаріусу від 19.07.2007р.

Отже рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно прийнято на підставі згоди позивачки, передбаченої іпотечним договором, а тому положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані.

В контексті своєї позиції звернув увагу на правові позиції Верховного Суду, висловлені у постановах від 12.07.2018р. по справі № 372/977/16-ц, від 13.06.2018р. по справі № 645/5280/16-ц, від 21.11.2018р. по справі № 640/17931/16-ц.

Враховуючи викладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, з`ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, встановив такі обставини справи і відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 04.01.1999р. (а.с. № 15, 25).

19.07.2007р. вона уклала з АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого став ПАТ «Укрсоцбанк», договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 33/144 у швейцарських франках, у забезпечення виконання зобов`язань за яким передала означену квартиру в іпотеку банку на підставі договору іпотеки № 657 від 19.07.2007р. (а.с. № 16 - 21).

31.03.2019р. між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки, яким встановлено навий графік погашення заборгованості (а.с. № 22).

26.07.2017р. ПАТ «Укрсоцбанк» направило боржнику ОСОБА_3 та іпотекодавцю ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у зв`язку із непогашенням заборгованості за кредитним договором № 33/144 від 19.07.2007р. в сумі 125 619,10 доларів США (а.с. № 95-96).

Приватним нотаріусом Київського МНО Чуловьким В.А. відповідними свідоцтвами від 17.10.2017р. посвідчено, що заяви ПАТ Укрсоцбанк» про усунення порушень за кредитним договором № 33/144 від 19.07.2007р. були отримані особисто ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (а.с. № 96-97).

Представником відповідача також суду представлено нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Ярмолюк М.М. заяву ОСОБА_1 від 19.07.2007р. про те, що вона стверджує, що станом на 19.07.2007р. (день укладення договору іпотеки) малолітні або неповнолітні діти та інші особи не мають права власності або права користування квартирою, яка передається в іпотеку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. № 98).

Як вказує позивачка, у листопаді 2018 року з витягу з реєстру речових прав та обтяжень вона дізналася про те, що державним реєстратором Дніпровської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіною Є.С. 30.10.2018р. здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43768260 від 30.10.2018р., про реєстрацію права власності на цю квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».

Як видно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. № 12-14), за ПАТ «Укрсоцбанк» 24.10.2018р. було зареєстроване право власності на квартиру в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення державного реєстратора Дніпровської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіної Є.С., у зв`язку із невиконанням основного зобов`язання у строк до 18.07.2017р. в сумі 81 783,00 швейцарські франки (12-13).

Судом також установлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2019р. у справі № 201/5927/16-ц (провадження № 2/201/212/2019) задоволені частково позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 33/144 від 19.07.2007р. укладеним між АКБ «Укрсоцбанк (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3 станом на 16.02.2016р. в розмірі 2 236 054грн.98коп., що еквівалентно 96 867 швейцарських франків 09 сантимів, з яких: 68 344 швейцарських франків 00 сантимів - заборгованість за простроченим кредитом, 28 523 швейцарських франків 09 сантимів - заборгованість за простроченими відсотками: звернене стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 19.07.2007р., укладеним між АКБ «Укрсоцбанк (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М. за реєстровим №3579, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, за початковою ціною предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відстрочено виконання рішення до закінчення дії мораторію, встановленого Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014р.

Як видно з цього рішення, судом під час розгляду справи установлено, що 19.07.2007р. між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144, відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності. Надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами) у межах максимального ліміту 81 783 швейцарських франків, зі сплатою 10% річних з кінцевим терміном повернення до 18.07.2022р., згідно до погодженого графіку змін максимального ліміту заборгованості.

ОСОБА_3 належним чином не виконував зобов`язання по погашенню кредиту, сплаті відсотків у строки визначені договором, допустив тривале прострочення платежів, у зв`язку з чим, станом на 16.02.2016р. заборгованість за договором №33/144 становить 117 955 швейцарських франків 29 сантимів, що за офіційним курсом НБУ на 16.02.2016р. складає 3 212 469грн.54коп., з яких заборгованість за простроченим кредитом - 68 344 швейцарських франків 00 сантимів, заборгованість по простроченим відсоткам - 28 523 швейцарських франків 09 сантимів, пеня за прострочення повернення кредиту 13 759 швейцарських франків 35 сантимів, пеня за прострочення сплати відсотків 7 328 швейцарських франків 85 сантимів.

В забезпечення виконання зобов`язань за укладеним договором про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144, 19.07.2007р. між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №657, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ярмолюк М.М., зареєстрований в реєстрі за №3579, за умовами якого відповідачка передала в іпотеку банка належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.01.1999р., право власності зареєстровано ДМБТІ, реєстраційне посвідчення від 25.01.1999р.

Згідно до п.п.2.4.3, 2.4.5, 2.4.6, 2.4.7 іпотечного договору, іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем за цим договором та/або позичальником за договором кредиту, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, відповідно до чинного законодавства України, погасити заборгованість позичальника за договором кредиту, а також витрати на здійснення вимог забезпечених іпотекою. У разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України. Достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником зобов`язань забезпечених договором кредиту.

Згідно до п.п.4.6.1, 4.6.7 іпотечного договору, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, на підставі рішення суду. У разі звернення стягнення на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, зокрема, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Під час розгляду вищевказаної справи, суд встановив наявність простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 68 344 швейцарських франків 00 сантимів та 28 523 швейцарських франків 09 сантимів, внаслідок чого дійшов висновку, що за рахунок продажу предмета іпотеки в порядку примусового звернення стягнення задоволенню підлягають вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №33/144 від 19.07.2007р. станом на 16.02.2016р. в розмірі 2 236 054грн.98коп., що еквівалентно 96 867 швейцарських франків 09 сантимів (з розрахунку 68 344 швейцарських франків заборгованість за простроченим кредитом + 28 523 швейцарських франків 09 сантимів заборгованість за простроченими відсотками).

Керуючись положеннями ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд визначив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Водночас, застосовуючи положення п.1 ст. 1 Закону України «;Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03.06.2014р., суд відстрочив виконання рішення до закінчення дії мораторію, оскільки загальна площа переданої в іпотеку квартири становить 65,0 кв.м.

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено у п. 4.6 договору іпотеки № 657 від 19.07.2007р. іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення в один з наступних способів:

4.6.1 на підставі рішення суду, або

4.6.2 на підставі виконавчого напису, або

4.6.3 шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, відповідно до п. 4.9. договору іпотеки, у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (пп. 4.6.3. цього договору (застереження про задоволення вимог кредиторів), цей договір є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за цим договором, та є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотекодержателем в органах БТІ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (у редакції на момент укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» .

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07.07.2004р.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

07.06.2014р. набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014р. № 1304-VII, пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У справі, що розглядається судом, установлено, що іпотекодержатель (банк) у позасудовому порядку (шляхом реєстрації права власності за собою на підставі п.п. 4.6.3., п. 4.9. договору іпотеки) набув право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого нерухоме житлове майно вибуло з власності іпотекодавця без її згоди, як власника.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Аналогічна правова позиція стосовно розповсюдження на спірні правовідносини під час звернення стягнення предмета іпотеки шляхом реєстрації права власної на підставі договору іпотеки Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» висловлена Верховним Судом у постанові від 31.10.2018р. по справі № 465/1310/17 (провадження № 61-29441св18).

Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» розповсюджується на спірні правовідносини щодо заборони переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, оскільки загальна площа квартири, яка є предметом іпотеки, становить 65,0 кв.м.

Отже, за наслідками прийнятого державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» Батюгіною Є.С. рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру позивачки за ПАТ «Укрсоцбанк» за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - визнається офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 цього Закону державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

За правилами ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Як встановлено судом, заявник - ПАТ «Укрсоцбанк», реєструючи за собою право власності на спірну квартиру, діяв всупереч вимогам закону. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» призвели до незаконного позбавлення права власності позивачки, порушили її право на володіння своїм майном.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018р. № 484) внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з п. 52 цього Порядку у разі коли в Державному реєстрі прав відсутні записи про речові права, їх обтяження, що підлягають автоматичному поновленню, а відомості про такі речові права, їх обтяження, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, містяться у реєстрах (кадастрах), поновлення записів про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором шляхом внесення з відповідних реєстрів (кадастрів) відомостей про такі права, обтяження, передбачених пунктами 30-32 цього Порядку.

Зважаючи на приписи ст.ст. 2, 3, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 51, 52 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1141, суд вважає, що відновленням становища, яке існувало до порушення, є також поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності позивачки.

Щодо обраного позивачкою способу захисту порушеного права, то суд виходить з того, що спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивачки на квартиру внаслідок дій з реєстрації такого права за ПАТ «Укрсоцбанк».

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19), у своїй постанові від 27.03.2019р., зазначила про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності на квартиру має розглядатися як спір, який пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на квартиру іншою особою, за якою зареєстроване відповідне право. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис у Держреєстр (п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16). Тому для захисту права власності на квартиру позивач вірно звернувся з позовом до особи, за зверненням якої зареєстроване право власності.

Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача та з належністю виконання договору іпотеки, цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Ураховуючи вищевказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що позивачкою обрано вірний спосіб захисту порушеного права шляхом скасування рішень державного реєстратора і поновлення записів про право власності. Водночас, захищаючи право позивачки, суд, зважаючи на вищевказаний правовий висновок Великої Палат Верховного Суду , ухвалює рішення про скасування рішень про державну реєстрацію та про скасування і поновлення записів про право власності (а не про зобов`язання державного реєстратора учинити певні дії), що не є виходом за межі позовних вимог у розумінні ч. 2 ст. 264 ЦПК України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - шляхом скасування рішення державного реєстратора Дніпровської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Батюгіної Є.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний 43768260 від 30.10.2018р. - про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 65,0 кв.м, номер запису про право власності 28661502; поновлення права власності ОСОБА_1 на квартиру шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 65.0 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимог задоволені частково - лише в частині позовних вимог до ПАТ «Укрсоцбанк», судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 704,80 грн. за позовні вимоги немайнового характеру (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а також в сумі 352,40 грн. за подання заяви про забезпечення позову (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а всього 1 057,20 грн. (а.с. № 33а, 52), підлягають стягненню з відповідача - ПАТ «Укрсоцбанк». Решта помилково сплачена сума судового збору, яка становить 707,80 грн. ((1375,00 + 390,00) - 1 057,20) може бути повернута позивачці за її окремою заявою.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 36, 36 Закону України «Про іпотеку», ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст. 2, 3, 26 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018р. № 484), правовим висновком Верховного Суд, викладеним у постанові від 31.10.2018р. по справі № 465/1310/17 (провадження № 61-29441св18), правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2019р. у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіної Євгенії Сергіївни, Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, зобов`язання державного реєстратора поновити запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - задовольнити частково.

Скасувати запис державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Батюгіної Євгенії Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний 43768260 від 30.10.2018р. - про державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 65,0 кв.м, номер запису про право власності 28661502.

Поновити право власності ОСОБА_1 шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 65.0 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М.

У задоволенні вимог до державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Батюгіної Євгенії Сергіївни, Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» про зобов`язання поновити запис про реєстрацію права власності - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 057,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев