Ухвала суду № 83259771, 24.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

___________________ справа № 520/15752/19

провадження № 2/520/5012/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2019 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Літвінова І.А., ознайомившись з матеріалами цивільної справи № 520/15752/19, провадження у якій зареєстровано за заявою з наступними даними (на мові оригіналу): «Исковое заявление (о возмещении морального вреда причиненного отсутствием пенсионного и социального обеспечения, препятствием в доступе к справедливому правосудию, бездействием правоохранительных органов в городе Одесса Украины, в отношении лица, депортированного из временно оккупированного Крыма), «соистцы: Международное научное сообщество (идентификацион. код юр. лица 41895161) в интересах аспиранта, ОСОБА_1 , депортированного из временно оккупированного Крыма, для почты: АДРЕСА_1 , моб.тел. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 г.р., аспирант, проживающий как перемещенное лицо в доме АДРЕСА_4, для почты: «Международное научное общество», Студеная, 8, Царское село, Одесса, Украина, 65122, моб.тел. НОМЕР_1», ответчик: Государство Украина в лице Государственного казначейства Киевского района Одессы, для почты: Черняховского, 6, Одесса, Украина, 65000», 3-тьи заинтересованные лица: «ОСОБА_20 , Президент Украины, Банковая, 11, Киев, Украина, 02000», « ОСОБА_5 , Начальник главного управления ПФУ в Одесской области, Канатная, 83, Одесса, 65012», « ОСОБА_6 , Прокурор Одесской области, Пушкинская, 3, Одесса, Украина, 65026», «Главное управление Национальной полиции в Одесской области, Еврейская, 12, Одесса, Украина, 65000»,

ВСТАНОВИВ:

Вказана заява зареєстрована канцелярією Київського районного суду м. Одеси 08.07.2019 року за вхідним номером 33893/19.

У протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначені наступні дані: Найменування суду: Київський районний суд м. Одеси; Єдиний унікальний номер судової справи: 520/15752/19; Номер провадження: 2/520/5012/19; Суть судової справи: відшкодування моральної шкоди; Головуючий суддя (суддя-доповідач): Ірина Анатоліївна Літвінова; Інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу /дата внесення до системи автоматизованого розподілу/ 08.07.2019. Протокол підписано керівником апарату Федак С.І.

Матеріали цивільної справи № 520/15752/19 передано судді Київського районного суду м. Одеси Літвіновій І.А. 09.07.2019 року.

11.07.2019 року до суду надійшло «Уточненное исковое заявление», де коло третіх осіб доповнено особами з наступними даними: « ОСОБА_7 , Директор департамента социальной и семейной политики Одесской областной государственной администрации» та ОСОБА_8 , Начальник Главного управления Национальной полиции в Одесской области» (вхід. № 34890).

Розгляд матеріалів проводиться в порядку черговості та завантаження судді, зважаючи на те, що з 09.07.2019 року, протягом 12 робочих днів, склад суду під головуванням судді Літвінової І.А. був задіяний у майже 72 судових засіданнях по розгляду цивільних, адміністративних, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, та судом за цей строк було постановлено біля 140 судових рішень (з виготовленням повних текстів), без врахування письмових запитів та витягів з протокольних ухвал.

Слід зазначити, що поняття розумних строків розгляду справи в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не тотожне (не ідентичне) поняттю процесуальних строків в національних системах права. Право Європейського Суду з прав людини є «автономним» і його тлумачення Судом Конвенції не пов`язане з тлумаченням права національними судами.

Європейський Суд з прав людини оцінює «розумність» тривалості провадження з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявника (див., серед інших джерел, рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII). Українські справи: «Світлана Науменко проти України», рішення від 09 листопада 2004 року; «Меріт проти України», рішення від 30.03.2004 року; «Єфименко проти України», рішення від 18 липня 2006 року, «Івань та інші проти України», рішення від 12 січня 2017 року, п.п.7, 8; «Аніфер проти України», рішення від 26 липня 2018 року п.6, та інші.

В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов`язок забезпечувати суддів всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу.

У пункті 33, 35 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст. 6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод» від 17.07.1997 р. дана Конвенція та Протоколи до неї № 2,4,7,11 є частиною національного законодавства України.

Згідно з статтею 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Як зазначено вище, Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Суд повинен оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом; ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до частини першої статті 1 ЦПК України порядок здійснення цивільного судочинства, а також визначення юрисдикції та повноважень загальних судів щодо цивільних спорів встановлюються Цивільним процесуальним кодексом України.

Як вбачається із змісту заяви з найменуванням «Исковое заявление» в частині «Просим» вимоги позивача спрямовані на відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями та бездіяльністю осіб, до кола яких віднесені також органи правосуддя та правоохоронні органи в місті Одесі, а за правилами частини четвертої статті 28 ЦПК України, позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Оскільки особою, якій спричинена шкода, вказаний ОСОБА_9 , а місцем знаходження відповідача - адреса, що територіально відноситься до Приморського району міста Одеса, суд дійшов висновку, що позивач визначав підсудність справи за своїм місцем проживання. Проте, доказів, які б могли бути взяті судом до уваги на підтвердження місця проживання позивача, до заяви не додано, зважаючи на те, що жодна з копій письмових доказів не засвідчена у встановленому законом порядку. Так, у відповідності до статті 95 ЦПК України, письмові докази належить подавати в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Аналогічний порядок засвідчення копій документів визначений і пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55).

За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом»; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Згідно з частиною першою статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З наведених підстав суд не може взяти до уваги і Довідку від 27.11.2017 р. № 0000156932 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Крім того, така довідка має пред`являтися разом з паспортом громадянина України або іншим документом, що посвідчує особу та підтверджує спеціальний статус, а до заяви і довідки такі документи не додані.

Отже, з метою встановлення необхідних даних, суддею, в день надходження справи - 09.07.2019 року, було сформовано запит до територіального підрозділу ГУ ДМС України щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідь передана судді 24.07.2019 року.

За інформацією ВАДР ГУ ДМС України в Одеській області встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання особи з даними ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Одесі чи Одеській області не виявилось можливим. В довідці зазначено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом «з непридатністю без реєстрації» в м. Одесі та Одеській області: іd НОМЕР_2 , 15.09.2017, 5112. Довідка датована 19.07.2019 та підписана ОСОБА_10 .

Щодо юридичних осіб, вказаних серед учасників справи, зазначається, що з метою гармонізації законодавства України відповідно до вимог Європейського Союзу та підняття української системи реєстрації суб`єктів господарювання на європейський рівень, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 р. (в редакції від 26 листопада 2015 року - «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань») був створений Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

За положеннями статті 17 вказаного Закону, до переліку інформації щодо юридичної особи, яка підлягає розкриттю, внесена також інформація про найменування, організаційно-правову форму, місцезнаходження юридичної особи, її ідентифікаційний код, види діяльності.

У відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» пошук відомостей у ЄДР здійснюється безкоштовно шляхом запиту і отримання інформації з реєстру засобами електронного зв`язку або через мережу Інтернет (он-лайн сервіс: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

За результатами безкоштовного пошуку відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановити дані про «Международное научное общество» не вдалось. Проте, за вказаним у заяві кодом - 41895161 в ЄДР значиться особа з наступними даними: ГРОМАДСЬКА СПІЛКА «МІЖНАРОДНЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО» (скорочене найменування - ГС «МНТ»; найменування англійською мовою - «INTERNATIONAL SCIENTIFIC SOCIETY»); місцезнаходження юридичної особи: 65122, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ СТУДЕНА, будинок 8; дата державної реєстрації в ЄДР-29.01.2018.

Також в ЄДР не значиться особа з найменуванням «Государственное казначейство Киевского района Одессы». Код ЄДРПОУ в заяві не зазначений, а за вказаною у заяві адресою по вул. Черняховського, 6 значиться місцезнаходження особи з іншим найменуванням.

Як встановлено частиною 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Кожна особа має право виступати під своїм ім`ям.

Частиною першою статті 201 ЦК України ім`я (найменування) віднесені до особистих немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством, як і здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до частини першої статті 28 ЦПК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону.

Щодо написання найменування юридичних осіб, наказом, зареєстрованим 17.10.2018 р. Міністерства юстиції України за № 1170/32622, викладено вимоги до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки. Зазначеними вимогами, зокрема, передбачено, що назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб`єкта господарювання (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ).

Обов`язок зазначати у позовній заяві повне найменування (для юридичних осіб), ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; - встановлений пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України.

Слід зазначити, що ці дані необхідні не тільки для чіткої ідентифікації учасників справи, а й також для охорони права осіб, як юридичних так і фізичних, на повагу до свого імені, що кореспондується з положеннями статті 201 ЦК України.

У відповідності до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Диспозитивність цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Слід зазначити, що невиконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України могло б бути самостійною підставою для залишення заяви (вхід. № 33893/19 від 08.07.2019) та уточненої заяви (вхід. № 34890 від 11.07.2019) без руху на підставі частини п`ятої статті 185 ЦПК України, проте суддею встановленні й інші недоліки, які особам, що звернулися до суду необхідно виправити з метою додержання загальних та спеціальних норм, якими регламентується цивільне процесуальне судочинство України. Звертається увага позивачів на те, що якісна підготовка справи до розгляду, спрямована в першу чергу на захист інтересів самих учасників справи, оскільки здатна вплинути на зменшення процесуальних строків розгляду справи й відповідно - на економію процесуального часу сторін та суду, і судових витрат.

За приписами частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна подаватися до суду в письмовій формі і бути підписаною позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Заява по суті справи (вхід. № 34890 від 11.07.2019) містить підписи ОСОБА_16 та особи з даними «ОСОБА_21 ». Підпис ОСОБА_21 скріплено печаткою «INTERNATIONAL SCIENTIFIC SOCIETY» (іменування англійською мовою ГРОМАДСЬКОЇ СПІЛКИ «МІЖНАРОДНЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО»).

До заяви не додано доказів, які б підтверджували право ОСОБА_21 діяти від імені особи, вказаної в заяві як «соистец Международное научное общество».

Також заява не містить будь-яких позовних вимог, спрямованих на захист порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, свобод чи інтересів «соистца Международное научное общество». Не зазначено, якими незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю «Государство Украина в лице Государственного казначейства Киевского района Одессы» спричинило моральну шкоду «соистцу Международное научное общество».

Згідно з вимогами пункту 1 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити найменування суду першої інстанції, до якого подається заява.

У заяві найменування суду зазначено як «Киевский районный суд Одессы». Між тим, згідно з ЄДР повним та скороченим найменування суду є «Київський районний суд м. Одеси». Іменування в інших інтерпретаціях та іншими мовами не зареєстровані.

Всупереч вимогам пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України у заяві не міститься ціна позову, незважаючи на те, що позов «Международного научного сообщества» та ОСОБА_1 підлягає грошовій оцінці і ціна за такими вимогами повинна бути визначена за правилами пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України. Також відсутній обґрунтований розрахунок суми, що заявляється до стягнення.

У заяві не міститься переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви, що порушує вимоги, викладені в пункті 8 частини третьої статті 175 ЦПК України. Також у цій заяві не зазначено, чи вживалися заходи забезпечення доказів або позову до подання заяви.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Подана заява не містить такого розрахунку, у зв`язку із чим позивачам роз`яснюється, що за положеннями статей 133, 134 ЦПК України, судові витрати складаються не тільки з судового збору, а й з витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Зважаючи на наведене, особам, що звернулися до суду пропонується врахувати можливі негативні наслідки, пов`язані з ненаданням попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які понесенні ними і які очікується понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до пункту 10 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Таке підтвердження у заяві (вхід. № 34890 від 11.08.2019) не міститься. Вимоги п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не виконані.

Також, на виконання пункту 8 частини третьої статті 175 ЦПК України позивачам необхідно зазначити щодо наявності у них або інших осіб оригіналів письмових, копії яких додано до заяви.

Із змісту заяви вбачається, що у позивача виникли певні складнощі із отриманням необхідних для розгляду справи відомостей та доказів.

Позивачу роз`яснюється, що згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини третьої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як встановлено у частині п`ятій статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Із змісту вступної частини заяви (вхід. № 34890 від 11.08.2019) вбачається, що «Международное научное общество» діє в інтересах « ОСОБА_1 ». Проте, на яких підставах ця особа звертається до суду в інтересах ОСОБА_14 не зазначено, жодних доказів з цього приводу до заяви не додано. Коли особа виступає, як позивач, вона повинна заявити вимоги, спрямовані на захист свого права. Якщо особа виступає представником та подає позов від імені іншої особи, її представницькі повноваження повинні бути підтверджені належним чином.

Як роз`яснено у п. 7 постанови № 2 від 12.06.2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК (1618-15). У зв`язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК (1618-15) або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення. Якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК (1618-15) виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК (1618-15 ). Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. У разі пред`явлення позовної заяви особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи (частина перша статті 45 ЦПК (1618-15 )), у заяві повинні бути зазначені підстави для такого звернення, а їх незазначення тягне наслідки, передбачені частинами першою і другою статті 121 ЦПК ( 1618-15 ).

У відповідності до частини другої статті 175 ЦПК України заява підлягає підписанню позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За приписами п. 16.1 п.п. 11 Перехідних положень до Конституції України (в редакції від 30 вересня 2016 року - чинна) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 1 січня 2019 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» набрав чинності 30.09.2016 року.

Провадження у цивільній справі № 520/15752/19 не розпочато, і відповідно до порядку провадження у цій справі застосовуються правила п. 16.1 п.п. 11 Перехідних положень до Конституції України та закріплені у частині 3 статті 131 2 Конституції України норми, згідно з якими виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом від 2 червня 2016 року № 1401-VIII Конституцію України доповнено ст. 131-2, яка передбачає, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді виключно адвокатом у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Так, у частинах першій та другій статті 15 ЦПК України визначено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В свою чергу цивільна процесуальна дієздатність полягає в здатності особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді. Таку здатність мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Порядок здійснення представництва у цивільному судочинстві регламентується положеннями параграфу 2 ЦПК України, із змісту якого вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник. Законні представники можуть виступати лише в інтересах малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, неповнолітніх осіб, а також недієздатних фізичних осіб.

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 ЦПК України.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Оригінали зазначених документів, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Відповідно до частини першої, пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Заява (вхід. № 34890 від 11.08.2019) викладена російською мовою. Отже, для аналізу обґрунтувань та обставин, що містяться у заяві виникає необхідність здійснити її переклад на українську мову, що не входить до повноважень та кваліфікації судді.

Ймовірно особи, що звернулися до суду, не врахували втрату чинності на підставі Рішення Конституційного Суду № 2-р/2018 від 28.02.2018 Закону «Про засади державної мовної політики», як такого, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Так, Конституційний Суд України постановив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029-VI зі змінами. Суд постановив, що Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029-VI зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Відповідно втратила чинність й стаття 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», якою встановлювалось право суду за згодою сторін здійснювати провадження регіональною мовою (мовами) у межах території, на якій поширена регіональна мова (мови); допускалась подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу, а також без додаткових для цих осіб витрат - надання послуг перекладача з регіональної мови або мови меншини, у разі необхідності, а державою гарантувалась можливість здійснювати судове провадження регіональною мовою (мовами).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1 листопада 2018 року (справа № 638/17598/17, провадження № 61-26527 св 18) визнав правомірним залишення без руху позовної заяви у зв`язку із невідповідністю вимогам щодо її змісту, в тому числі і викладенням позовної заяви російською мовою.

Так Верховний Суд зазначив, що «державною мовою в Україні є українська мова (стаття 10 Конституції України).

Європейський суд з прав людини у рішенні «Менцен проти Латвії (заява № 71074/01) вказує: «... що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (а), (е), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

З огляду на викладене, відмова в доступі до правосуддя з підстав невиконання вимог закону щодо викладення позовної заяви державною мовою, не є такою, що несумісна з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а тому доводи касаційної скарги щодо безпідставності відмови в доступі до правосуддя не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права».

Зважаючи на наведене, позивачам необхідно викласти позовну заяву (яка є заявою по суті справи), державною мовою, якою на підставі статті 10 Конституції України є українська мова, з додержанням вимог, встановлених статтями 175 та 177 ЦПК України.

Суд зазначає, що невиконання де-яких формальних вимог, встановлених статтями 175-177 ЦПК України, само по собі могло б і не бути підставою для залишення заяви без руху. Між тим, сукупність всіх встановлених недоліків вимагає від суду заходів реагування з метою уникнення безладного руху справи у випадку відкриття провадження за наявними матеріалами.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 187 ЦПК України встановлено, що суд відкриває провадження у справі в разі відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»).

Враховуючи виявлені недоліки при оформлені заяви, у відповідності до частини першої статті 185 ЦПК України заява залишається без руху із встановленням позивачам строку усунення недоліків.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до пункту 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Незрозумілими для суду є також те, що практика звернення до суду із заявами, в яких не додержані вимоги процесуального закону щодо порядку подання, форми та змісту позовних заяв, містить ознаки усталеності.

В свою чергу це мало б оправдання, у випадку правової недосвідченості суб`єктів звернення.

Проте, за результатами моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що суди України систематично та детально роз`яснюють суб`єктам звернення відповідні вимоги закону.

Так, ухвалами суду про повернення позовної заяви у справі № 520/10071/17 за позовом Громадської організації «Національні та міжнародні дослідження прав людини та основних свобод «Університет» в інтересах співзасновника ОСОБА_9 , Громадської організації «Наукове товариство студентів і аспірантів - юристів «ЮСТІ*С» в інтересах співзасновника ОСОБА_9 до Голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_22 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, позивачам роз`яснено підстави та порядок представництва у судах України та порядок сплати судового збору та доведення обставин (суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Косцова І.П.; суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В.; Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А., суддів - Бевзенка В. М., Шарапи В.М.).

Ухвалами у справі № 520/20937/18 за позовною заявою ОСОБА_9 , Міжнародного наукового суспільства до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Київського районного відділу ГУДМС України в Одеській області, про визнання бездіяльності незаконною, позивачам надані роз`яснення щодо змісту позовних заяв, надання доказів, (ЦПК та КАС є уніфікованими), порядку сплати судового збору та мови судочинства, включаючи роз`яснення щодо безоплатної правової допомоги та права на перекладача (суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., суддя П`ятого апеляційного адміністративного суду Вербицька Н.В., Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенко С.А.).

Ухвалою Одеського апеляційного суду в складі судді судової палати у цивільних справах Журавльова О.Г. у цивільній справі № 520/7367/19 за позовною заявою Міжнародного наукового товариства в інтересах аспіранта ОСОБА_9 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса про встановлення факту, що має юридичне значення, позивачу роз`яснено порядок спати судового збору.

Ухвалами у справі № 420/770/19 за позовною заявою ОСОБА_9 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, позивачам надані роз`яснення щодо порядку оформлення позовних заяв, сплати судового збору та мови судочинства (суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., суддя П`ятого апеляційного адміністративного суду Крусян А.В., Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Єзерова А.А., Чиркін С.М.).

Ухвалами у справі № 420/724/19 за позовною заявою ОСОБА_9 , Міжнародного наукового товариства в інтересах депортованого з Криму України ОСОБА_9 до Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії, позивачам надані роз`яснення щодо порядку оформлення позовних заяв, сплати судового збору та основних засад державної мовної політики (Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., суддя-доповідач П`ятого апеляційного адміністративного суду Шевчук О.А., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шевчук О.А., суддів Бойка А.В., Осіпова Ю.В., Верховного суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Губської О.А., суддів Білак М.В., Калашнікової О.В.).

Ухвалами у цивільній справі № 520/3392/19 за позовною заявою Міжнародного наукового товариства (ідентифікаційний номер 41895161), в інтересах депортованого з Криму України, аспіранта ОСОБА_14 та ОСОБА_14 про встановлення факту, який має юридичне значення, заінтересована особа: Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одеса, позивачам роз`яснено вимоги статей 175-177 ЦПК України, статті 95 ЦПК України щодо порядку подання доказів, положення статті 10 Конституції України, ст. 12 ч.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про засади державної мовної політики», порядок сплати судового збору та умови представництва та вчинення певних дій в судах з боку Міжнародного наукового товариства в інтересах депортованого з Криму України, аспіранта ОСОБА_9 (суддя Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В., Одеський апеляційний суд в складі судді Цюри Т.В.).

За приписами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесена пунктом 11 частини третьої статті 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 3 - 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд вважає, що висвітлення з боку суб`єктів звернення причин недотримання вимог процесуального законодавства (чи то в силу сприймання їх такими, що обмежують доступ осіб до правосуддя, чи з інших причин), могли б бути проаналізовані судом, з наданням відповідних рекомендацій, висновків, роз`яснень. Проте позиція суб`єктів звернення в частині недотримання вимог статей 175-177 ЦПК України та мови складення судових документів у цивільній справі № 520/15752/12, нічим не аргументована.

В свою чергу, на думку суду, звернення до суду у встановленому законом порядку не повинно було б викликати якихось складнощів у суб`єктів звернення, зважаючи на те, що вказані суб`єкти задіяні у сфері правозахисної діяльності та мають відповідний досвід.

Так, у численних публікаціях з вільним доступом в мережі Інтернет та в особистому інтерв`ю ОСОБА_16 на радіо «Громадське» зазначено, що ОСОБА_17 є правозахисником, 21 рік пропрацював на державній службі, з яких з 2009 по 2014 роки - на посаді помічника голови міського суду. До цього, у 1997 році за участю ОСОБА_18 в Євпаторії була створена правозахисна організація «Юстис», яка більше 20 років безоплатно допомагала соціально незахищеним верстам населення та вела науково-дослідницьку роботу в місцевих правоохоронних органах.

Приклади публікацій:

ІНФОРМАЦІЯ_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_4

ІНФОРМАЦІЯ_5

ІНФОРМАЦІЯ_6/

ІНФОРМАЦІЯ_7/

ІНФОРМАЦІЯ_8

ІНФОРМАЦІЯ_9

ІНФОРМАЦІЯ_10

ІНФОРМАЦІЯ_11

ІНФОРМАЦІЯ_12

ІНФОРМАЦІЯ_13

Інформація про спростування не знайдена.

Суд має впевненість, що невиконання вимог закону пов`язано з об`єктивними обставинами, які при наданні відповідних пояснень можуть бути враховані судом. Зі свого боку пан ОСОБА_9 може розраховувати на сприяння у захисті його порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, в разі звернення до суду у встановленому законом порядку.

На думку суду володіння державною мовою для керівних органів юридичної особи з кодом 41895161, що зареєстрована за законами України, і тим більш для громадянина України ОСОБА_9 могло б бути питанням власної поваги та гідності. Суд зазначає, що вимоги статей 175-177 ЦПК України є зрозумілими, нескладними для виконання і при наявності волі можуть бути виконаними, про що свідчить загальна судова практика.

Крім всього іншого, при усуненні недоліків позовної заяви суб`єктам звернення пропонується врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду щодо неприпустимості образливих тверджень при оформленні, зокрема, позовної заяви.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Зазначені дії свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії також суперечать основним засадам та принципам судочинства та його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Обґрунтування позову з використанням образливих висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом на подання заяви.

Велика Палата Верховного Суду висновки суду першої інстанції про допущення позивачем зловживання процесуальними правами визнала такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, відповідно, апеляційну скаргу залишила без задоволення, а ухвалу про повернення позовної заяви - без змін.

Суб`єктам звернення роз`яснюється, що згідно з частиною першою статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Питання надання безоплатної правової допомоги на сьогодні врегульовано Законом України «Про безоплатну правову допомогу» (далі - Закон), який набрав чинності 9 липня 2011 року.

Так, Законом передбачено надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг, як забезпечення доступу до правової інформації; надання консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Отримати таку допомогу має право кожен. Відповідно до Закону надають первинну правову допомогу в межах компетенції міністерства, інші центральні органи виконавчої влади; їх територіальні органи в областях, районах та містах; обласні та районні державні адміністрації; міські державні адміністрації у містах Києві та Севастополі; сільські, селищні та міські ради; обласні та районні ради. Отримати безоплатну первинну правову допомогу також можна у громадських приймальнях, консультативних пунктах, які діють при місцевих державних адміністраціях; центрах соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, виконавчих органах районних, міських рад; виїзних консультаційних пунктах для надання правової допомоги громадянам віддалених районів сільської місцевості; органах юстиції; центрах правової інформації та консультацій, створених при благодійних фондах, громадських організаціях, а також юридичних клініках, які створюються при юридичних факультетах вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації. Адреси громадських приймальнь з надання правової допомоги малозабезпеченим верствам населення: Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській областіАдреса: вул. Льва Толстого, 6, м. Одеса, 65023, Україна Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги: 0-800-213103 Електронна адреса: office.odesa@legalaid.od.ua Веб-сайт: http://odesa.legalaid.gov.ua/ua/ Директор: ОСОБА_19 . Що стосується безоплатної вторинної правової допомоги, то її, на відміну від первинної, мають право отримувати лише окремі категорії осіб, визначені Законом, з урахуванням двох критеріїв - критерію малозабезпеченості та належності до тих категорій осіб, для яких законами вже закріплено право на безоплатну правову допомогу. Відповідно до критерію малозабезпеченості Закон надає право на безоплатну вторинну правову допомогу особам, середньомісячний сукупний дохід сім`ї яких нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення та інвалідам, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. Безоплатну вторинну правову допомогу, що включатиме наступні види правових послуг: захист від обвинувачення, здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, а також складення документів процесуального характеру, надають утворені за рішенням Міністерства юстиції центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Адреси центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги: Громадська приймальна при головному територіальному управлінні юстиції: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 34 Контактний телефон: (048) 705-44-66, (048) 705-18-80 Графік роботи громадської приймальні: Понеділок - четвер з 10:00 до 17:00, п`ятниця з 10:00 до 16:00. Обідня перерва з 13:00 до14:00 Керуючись ст. ст. 84, 95, ст. ст. 117, 151, ч. 9 ст. 153, 75-177, 183, 185, ч. 2 ст. 261, ст. ст. 272, 353-355 ЦПК України, суд УХВАЛИВ:

Заявою з наступними даними (на мові оригіналу): «Уточненное исковое заявление (о возмещении морального вреда причиненного отсутствием пенсионного и социального обеспечения, препятствием в доступе к справедливому правосудию, бездействием правоохранительных органов в городе Одесса Украины, в отношении лица, депортированного из временно оккупированного Крыма), «соистцы: Международное научное сообщество (идентификацион. код юр. лица 41895161) в интересах аспиранта, ОСОБА_1 , депортированного из временно оккупированного Крыма, для почты: АДРЕСА_5 , моб.тел. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 г.р., аспирант, проживающий как перемещенное лицо в доме АДРЕСА_4, для почты: «Международное научное общество», Студеная, 8, Царское село, Одесса, Украина, 65122, моб.тел. НОМЕР_1», ответчик: Государство Украина в лице Государственного казначейства Киевского района Одессы, для почты: Черняховского, 6, Одесса, Украина, 65000» - залишити без руху.

Встановити позивачам десятиденній строк усунення недоліків.

Недоліки усунути шляхом приведення змісту та порядку подання позовної заяви у відповідність до вимог, встановлених статтями 175- 177 ЦПК України згідно з мотивувальною частиною цієї ухвали, виклавши заяву на державній мові чи здійснивши її переклад.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особам, що звернулися із позовною заявою до суду, роз`яснивши, що у випадку виконання ухвали та усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона буде вважатись поданою у день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява буде вважатися не поданою і повернута позивачеві разом із доданими до неї матеріалами, що не позбавить позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Попередити учасників справи про припинення до 29.09.2019 року вчинення складом суду процесуальних дій у цій цивільній справі у зв`язку із перебуванням головуючого Літвінової І.А. у відпустці.

Роз`яснити право звернутися з заявою про повторний розподіл справи у відповідності до частини сьомої статті 33 ЦПК України, якою встановлено. що невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не є окремим об`єктом апеляційного оскарження без постановлення судового рішення.

З текстом ухвали можна ознайомитись за веб-адресою: www.reyestr.court.gov.ua.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/fair/sud1512/.

Днем складення повного судового рішення є 25.07.2019 року.

Суддя Літвінова І. А.