Постанова № 8317541, 19.02.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2010 року справа №2а-6674/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Міроновій К.В., за участю представників позивача - Кілярова А.В., Замч Н.Г., представника відповідача Демченка А.А., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004712302/0 від 25.11.2009 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс», звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що відповідачем ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, була проведена планова перевірка його діяльності в листопаді 2009 р., результатом якої є акт перевірки № 162/23-23-2/34268112 від 12.11.09 р. На підставі цього акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004712302/0 від 25.11.09 р., яким позивачу було нараховано податкові зобов»язання з податку на додану вартість на суму 80109 гр. / 53408 гр. за основним платежем та 26703 гр. штрафних санкцій/. Як вбачається з акту перевірки від 12.11.09 р., позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.1., 7.4 та 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завишення позивачем податкового кредиту на суму 53406 гр. та, як наслідок цього, занижено податкові зобов»язання з ПДВ на таку ж суму. На думку відповідача, позивач включив до складу податкового кредиту 12237 гр. 97 коп., яка, нібито, не підтверджена податковими накладними, як того вимагає п. 7.2.6. та п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також позивач не має право на валові витрати, оскільки відсутні первинні документи, які це право підтверджують, як передбачено п. 7.4.1. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає винесене податкове повідомлення-рішення від 25.11.09 р. незаконним та просить суд визнати його нечинним.

В судовому засіданні представники позивача на своєму позові наполягають, просять суд його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, вважає рішення-повідомлення від 25.11.09 р, винесене на підставі акту від 12.11.09 р. перевірки підприємства позивача, законним та обґрунтованим. Просить відмовити позивачу в позові.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, вважає позов позивача таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, податковими ревізорами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя 12.11.09 р. була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Торговельна компанія «Економ Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р. Внаслідок цієї перевірки було складено акт № 162/23-2/ 34268112 від 12.11.09 р., на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004712302/0 від 25.11.09 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 80109 гр. В акті встановлено порушення позивачем вимог пп.. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 та пп..7.5.1. п. 7.5. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 53406 гр. Вказані порушення виникли в результаті безпідставного включення ПДВ у розмірі 12237 гр. 97 коп. до складу податкового кредиту перевіряємого періоду, яке не підтверджено податковими накладними.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою податкових декларацій з ПДВ, реєстрів отриманих податкових накладних, податкових накладних відповідачем було встановлено, що позивачем до складу дозволеного податкового кредиту податкових декларацій перевіряємого періоду безпідставно включено ПДВ на загальну суму 12237, 97 гр., яку не підтверджено податковими накладними.

Так, згідно запису реєстру отриманих податкових накладних № 8378 за грудень 2008 року та даних Додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за грудень 2008 р., період виписки податкових накладних грудень 2008 р., по постачальнику ТОВ «ОТК Супутник» до складу податкового кредиту 31.12.08 р. включено: суму ПДВ 3025, 94 гр. по податковій накладній № 0523, згідно запису реєстру № 8379 до складу податкового кредиту за грудень 2008 р. включено суму ПДВ 5119, 62 гр. по податковій накладній № 05225, згідно запису реєстру № 8380 до складу податкового кредиту за грудень 2008 р. включено суму ПДВ 4092, 41 гр. по податковій накладній № 0521.

Як передбачено пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв»язку з придбанням товарів /послуг/, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями...Згідно пп.7.2.6. п. 7.2. ст. Закону України «Про податок на додану вартість», у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця відповідно п.7.2.6 цього Закону, покупець має право звернутись до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцем знаходження з додатком товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів. Така своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у зв»язку з придбанням товарів / послуг, робіт/. Як встановлено в судовому засіданні, позивач не скористався таким наданим йому правом, і, таким чином, безпідставно включив до складу податкового кредиту за грудень 2008 року ПДВ у розмірі 12237, 97 гр.

Також перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді позивач до складу валових витрат безпідставно включив вартість послуг зв»язку, яку не підтверджено первинними документами, що детально відображено в розділі акту перевірки 3.1.2. і що призвело до завищення дозволеного податкового кредиту за період: січень-грудень 2008 р. січень-червень 2009 р., а саме:

за січень 2008 р. на 1865, 6 гр.,

за лютий 2008 р. на 1979, 32 гр.,

за березень 2008 р. на 2055, 63 гр.,

за квітень 2008 р. на 2182, 43 гр.,

за травень 2008 р. на 2068, 02 гр.,

за червень 2008 р. на 2040, 11 гр.,

за липень 2008 р. на 2281, 62 гр.,

за серпень 2008 р. на 2451, 87 гр.,

за вересень 2008 р. на 2153, 81 гр.,

за жовтень 2008 р. на 2094, 16 гр.,

за листопад 2008 р. на 1479, 88 гр.,

за грудень 2008 р. на 2777, 24 гр.,

за січень 2009 р. на 1822, 22 гр.,

за лютий 2009 р. на 2409, 91 гр.,

за березень 2009 р. на 2038, 91 гр.,

за квітень 2009 р. на 1738, 35 гр.,

за травень 2009 р. на 2019, 54 гр.,

за червень 2009 р. на 2181, 09 гр.

Згідно вимог п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/, /згідно вимог п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»/. Оскільки факт придбання послуг зв»язку позивачем документально не підтверджено, отже, і відсутнє право у платника податку на відображення сум ПДВ по зазначених операціях у складі податкового кредиту.

Згідно вимог п. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Тобто, саме первинний документ є підставою для віднесення здійснених витрат на придбання товарів у звітному періоді до складу валових витрат та сум сплаченого ПДВ в ціні придбаного товару до податкового кредиту. Як встановлено перевіркою, підставою для відображення позивачем в обліку вказаних витрат на послуги зв»язку є рахунки-фактури, надані контрагентами ЗАТ «Київ Дж.Єс.Єм.» та ВАТ «Укртелеком», що за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в позові.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004712302/0 від 25.11.2009 р. відмовити.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Л.О.Нестеренко