Ухвала суду № 83156143, 21.07.2019, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/1211/19

1-кс/241/475/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.19 року смт. Мангуш

Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

слідчого судді Демочко Д.О.

при секретарі Орчелота І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Мангушського ВП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області лейтенанта поліції Возіянової А.В., узгоджене з прокурором Мангушського відділу Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Джансизом Д.В., про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Мангушського ВП Центрального ВПГУНП в Донецькій області Возіянова А.В. звернулася до Першотравневого районного суду Донецької області з клопотанням, узгодженим з прокурором, про накладення арешту на: земельну ділянку площею 50 га, яка розташована за межами Ялтинської селищної ради Донецької області, яка не має згідно кадастрової публічної карти кадастрового номеру та на весь посів, який мається на ній у вигляді «озимої пшениці», з метою запобігання можливості невстановлених осіб її псування, знищення, перетворення чи відчуження, та заборонити будь яке використання вказаної земельної ділянки та її відчуження.

Клопотання обґрунтовує тим, що при опрацюванні інформації з Публічної кадастрової карти України (map.land.gov.ua/kadastrova-karta) та співставленням на місцевості виявлено факт самовільного зайняття невстановленими особами земельних ділянок на території смт. Мангуш та в межах адміністративної одиниці Манугшської та Ялтинської селищних рад різного цільового призначення загальною площею понад 126 га.

21.06.2019 року проведено огляд місця події з залученням спеціаліста агронома ОСОБА_1 , а саме земельної ділянки координати якої складають широта 47.013837 - довгота 37.287736, де було встановлено наступне, що зазначена ділянка засіяна культурою «озима пшениця» яка знаходиться у зрілому стані, стан посіву добрий, за котрим здійснювався догляд. З урахуванням зрілості зазначеної культури вона знаходиться у зрілому стані. Зазначена земельна ділянка сформована відноситься до земель житлової та громадської забудови, на час перевірки самовільно зайнята, яка використовується не за цільовим призначенням, яка розташовується за межами Ялтинської селищної ради Донецької області.

Вказана земельна ділянка без кадастрового номеру розташовується за межами Ялтинської селищної ради Донецької області її приблизна площа становить 50 га.

Також виїздом на місце знаходження земельної ділянки встановлено, що площа 50 га засіяна сільськогосподарською культурою - «озима пшениця».

Згідно ст. 21 Земельного Кодексу України земельні ділянки, незалежно від форми власності, дозволяється використовувати лише відповідно до їх цільового призначення. Експлуатація земельної ділянки не за її цільовим призначенням є підставою не лише для накладення штрафних санкцій, але й може стати причиною позбавлення права користування землею, визнання недійсним рішень органів влади про передачу землі у власність (оренду, користування) громадянам та юридичним особам, визнання недійсними договорів щодо земельних ділянок, анулювання державної реєстрації земельної ділянки, тощо.

В ході огляду місця події встановлено, що площа 50 га земельної ділянки засіяна сільськогосподарською культурою - «озима пшениця», що вчинено невстановленими особами та свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, невстановлені досудовим розслідуванням особи, всупереч чинним нормам законодавства України, не маючи не те законних підстав, самовільно зайняли земельну ділянку орієнтованою площею 50 га, є землею, що належить територіальній громаді в особі Ялтинської селищної ради та перебуває у постійному користуванні невстановлених осіб з цільовим призначенням для житлової забудови, однак на даний час площа 50 га засіяна сільськогосподарською культурою - «озима пшениця».

Враховуючи той факт, що в ході проведених слідчих дій було задокументовано факт незаконного використання земельної ділянки площею 50 га, яка розташована за межами Ялтинської селищної ради Донецької області, площею 50 га, яка не має згідно кадастрової публічної карти кадастрового номеру, що є безперечним доказом злочину, виникла необхідність у накладенні арешту на вказану земельну ділянку, з метою забезпечення збереження речових доказів, які на них знаходяться, у вигляді незаконно засіяного посіву, та недопущення його збирання невстановленими особами, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до їх втрати, знищення, використання, перетворенні чи передачі іншим особам.

Відповідно до ст. 189 ЦКУ продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Майбутній урожай відноситься до плодів як результат органічного розвитку самої речі.

Земельна ділянка без кадастрового номеру площею 50 га, за формою власності належить територіальній громаді в особі Ялтинської селищної ради.

Згідно, ст.170. КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При зайнятті земельної ділянки за відсутності відповідних правовстановлюючих документів в особи, яка засіяла таку ділянку, не виникає право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію на вказаній земельній ділянці (Постанова Вищого господарського суду України у справі №8/365-37248-08 від 09.03.2010).

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 самовільно зайняті земельні ділянки відповідно до ст.ст. 90, 95, 212 Земельного кодексу України повертаються власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Частинами 1,3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України « Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню».

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

21.06.2019 року винесено постанову про визнання речовим доказом земельної ділянки яка розташована за межами Ялтинської селищної ради Донецької області із земель громадської та житлової забудови, площею 50 га, яка не має згідно кадастрової публічної карти кадастрового номеру де проводиться вирощування сільськогосподарських культур «озима пшениця».

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

21.06.2019 року винесено постанову про визнання речовим доказом посіви ячменю, які знаходяться на земельній ділянки в наслідок самозахоплення зазначеної ділянки землі площею 50 га.

Приймаючи до уваги викладене, з метою повного, всебічного та неупередженого розслідування кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів, які вказують на самовільне зайняття невстановленими особами земельної ділянки та протиправному її використанні, у вигляді обробки та незаконно засіяного урожаю, виникла необхідність у накладенні арешту на вказану земельну ділянку на якій маються посіви площею 50 га за формою власності: належить територіальній громаді в особі Ялтинської селищної ради без права її користування, з метою запобігання можливості невстановлених осіб її псування, знищення, перетворення чи відчуження, оскільки польові роботи по збирання врожаю «озимої пшениці» припадають на червень-липень місяць.

Слідчий Возіянова А.В. в судове засідання не з`явилася, про час, день та місце розгляду клопотання була повідомлена.

На підставі ч. 4 ст.107 КПК України фіксування розгляду даного клопотання за допомогою технічних засобів не здійснюється. Відповідно до вимог ст.108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Згідно ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається зокрема з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що 13.03.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019051290000043 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.1 ст. 197-1 КК України, а саме що при опрацюванні інформації з Публічної кадастрової карти України (map.land.gov.ua/kadastrova-karta) та співставленням на місцевості виявлено факт самовільного зайняття невстановленими особами земельних ділянок на території смт. Мангуш та в межах адміністративної одиниці Мангушської та Ялтинської селищних рад різного цільового призначення загальною площею понад 126 га.

Згідно з постановою слідчого від 21.06.2019 року земельну ділянку, яка розташована за межами Ялтинської селищної ради Донецької області із земель громадської та житлової забудови, площею 50 га, яка не має згідно кадастрової публічної карти кадастрового номеру де проводиться вирощування сільськогосподарських культур «озима пшениця» та посіви ячменю, які знаходяться на земельній ділянки в наслідок самозахоплення зазначеної ділянки землі площею 50 га визнано речовими доказами.

З урахуванням наявності ризиків є доцільним накладення арешту частково, виходячи з наступного.

Так,відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний застосовувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Отже слідчий суддя вважає, що з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою недопущення їх відчуження, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, клопотання підлягає частковому задоволенню, яке полягає в накладенні арешту на: земельну ділянку площею 50 га, яка розташована за межами Ялтинської селищної ради Донецької області, яка не має згідно кадастрової публічної карти кадастрового номеру, шляхом заборони на її розпорядження (відчуження).

З матеріалів кримінального провадження, наданих слідчому судді, не можливо зробити висновок, яким чином посіви «озимої пшениці» на вказаній земельній ділянці можуть мати значення речового доказу і предмету доказу, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Жодних доказів на те, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, окрім самої постанови про визнання речовим доказом, слідчим не надано. Зважаючи, що органом досудового розслідування не доведено наявність підставі для накладення арешту на вищезазначене майно, не доведено, що посіви «озимої пшениці» на вказаній земельній ділянці відповідають критеріям ч. 2 ст. 170 КПК, не вказана кількість озимої пшениці, окрім цього не доведено необхідність накладення арешту на ці посіви та не наведено ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що вказані в клопотанні посіви «озимої пшениці» відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тому у задоволенні клопотання у частині накладення арешту на посіви «озимої пшениці» необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.167, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділення Мангушського відділення поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції Возіянової Анни Володимирівни - задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 50 га, яка розташована за межами Ялтинської селищної ради Донецької області, яка не має згідно кадастрової публічної карти кадастрового номеру, з метою запобігання можливості невстановлених осіб її псування, знищення, перетворення шляхом заборони на її розпорядження (відчуження).

У задоволенні клопотання в частині накладання арешту на посіви «озимої пшениці», на земельній ділянці площею 50 га, яка розташована за межами Ялтинської селищної ради Донецької області, яка не має згідно кадастрової публічної карти кадастрового номеру - відмовити.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Копії ухвал видати слідчому СВ Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області Возіяновій А.В. - для виконання, прокурору Мангушського відділу Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Джансизу Д.В. - для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Д.О. Демочко