Ухвала суду № 83140935, 18.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

18 липня 2019 року м. Київ № 826/8987/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранді» про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання дій, бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

11.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранді» (далі - ТОВ «Ранді») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якій висловлено прохання:

- визнати дії ДПІ у Шевченківському районі щодо одностороннього розірвання Договору №9109648693 про визнання електронних документів від 01.07.2016, - протиправними;

- визнати бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі щодо неприйняття податкових накладних з розрахунками коригувань в електронному вигляді, надісланих засобами електронного зв`язку у період з 22.05.2017 по 22.05.2018, - протиправною;

- визнати бездіяльність ДФС України щодо неприйняття податкових накладних з розрахунками коригувань в електронному вигляді, надісланих засобами електронного зв`язку у період з 22.05.2017 по 22.05.2018, - протиправною;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою фактичного отримання податковим органом податкові накладні: податкову накладну №7 від 18.05.2017, такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №8 від 18.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №13 від 23.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №14 від 23.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 02.06.2017; податкову накладну №15 від 24.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №16 від 25.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 02.06.2017; податкову накладну №17 від 25.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 02.06.2017; податкову накладну №18 від 25.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 02.06.2017; податкову накладну №19 від 25.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 02.06.2017; податкову накладну №20 від 25.05.2017 такою, що прийнята та прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 02.06.2017; податкову накладну №23 від 26.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 02.06.2017; податкову накладну №25 від 30.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №26 від 30.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №27 від 31.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №28 від 31.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №29 від 31.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 02.06.2017; податкову накладну №30 від 31.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 02.06.2017; податкову накладну №31 від 31.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №36 від 31.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №37 від 31.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №38 від 31.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №39 від 31.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному податкових накладних з 02.06.2017; податкову накладну №40 від 31.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №41 від 31.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017; податкову накладну №211 від 31.05.2017 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 15.06.2017.

Судом встановлено, що позивач у позовній заяві, зокрема, просить ДФС України зареєструвати податкові накладні товариства, датовані травнем-червнем 2017 року, однак ТОВ «Ранді» звернулося до суду з даною позовною заявою лише 11.06.2018, тобто з пропуском шестимісячного строку, за відсутності заяви про поновлення такого строку та обґрунтування поважності причин його пропуску. У зв`язку із цим та з огляду на неповну сплату позивачем судового збору, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2018 залишено позовну заяву ТОВ «Ранді» без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків шляхом надання до суду, зокрема, заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.

18.07.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Ранді» про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування даної заяви зазначено, що пропуск строку звернення до суду зумовлений оскарженням дій (бездіяльності) відповідачів в адміністративному порядку, що є поважною причиною пропуску строку звернення за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018 відкрито провадження у справі постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Вирішено перевірку аргументів, викладених у заяві про поновлення строку звернення до суду, та оцінку поважності причин пропуску ТОВ «Ранді» строку звернення до суду надати в судовому засіданні за результатами пояснень позивача щодо обставин справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2018 залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві).

Відповідачі не подали заперечень та пояснень на заяву ТОВ «Ранді» про поновлення строку звернення до суду.

В ході судового засідання представник позивача підтримав вимоги вказаної заяви, наполягав на тому, що позов поданий в межах строків, передбачених Законом.

Представник відповідачів заперечила проти задоволення заяви ТОВ «Ранді» про поновлення строку звернення до суду.

Визначаючись щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, суд виходив з наступного.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до частин першої-третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 02.06.2017 та 15.06.2017 ТОВ «Ранді» направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані вище податкові накладні.

Однак, такі податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних про що позивачу направлялись відповідні квитанції із зазначенням виявлених помилок: «Блок даних. Невірний підпис - необхідно підтвердити право підпису - особа: « ОСОБА_1 »; «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДОРОУ: ' 39652256'. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів».

При цьому, суд вважає, що за змістом вказаних квитанцій неможливо встановити конкретні підстави для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

21.06.2017 та 22.06.2017 ТОВ «Ранді» направлено до ДПІ у Шевченківському районі заяву з вимогою надати інформацію на якій правовій підставі органами державної податкової служби України не приймаються документи ТОВ «Ранді» в електронній формі (копія додається), а також, забезпечити право ТОВ «Ранді» на подачу в органи державної податкової служби України документів в електронній формі (копію додано до позовної заяви).

Відповіді на зазначені заяви ТОВ «Ранді» позивачем не отримано. Посилання відповідачів на те, що ДПІ у Шевченківському районі надано відповідь на заяву позивач від 21.06.2017 листом від 13.07.2017 №16196/10/26-59-08-04-14 який повернувся на адресу ДПІ у Шевченківському районі із відміткою «за закінченням терміну зберігання», суд не враховує адже такі посилання не підтверджені жодними доказами.

23.08.2017 ТОВ «Ранді» повторно звернулося до ДПІ у Шевченківському районі з аналогічною заявою за вих. №48/1. Ідентичну заяву від 23.08.2017 за вих. №48/2 направлено у ГУ ДФС у м. Києві.

Проте, відповіді на вказані заяви ТОВ «Ранді» також не отримано.

23.08.2017 ТОВ «Ранді» звернулося до ДФС України зі скаргами за вих. №48/3 та №48/4 на бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі та на ГУ ДФС у м. Києві, а також з вимогою надати інформацію на якій правовій підставі органами державної податкової служби України не приймаються документи ТОВ «Ранді» в електронній формі, а також, забезпечити право ТОВ «Ранді» на подачу в органи державної податкової служби України документів в електронній формі.

Відповідь на зазначені скарги ТОВ «Ранді» надана ДФС України листом від 27.11.2017 №27628/6/99-99-08-02-01-15, який отримано позивачем 29.12.2017, про що свідчить відмітка на першій сторінці даного листа та не заперечується відповідачами.

У листі ДФС України від 27.11.2017 №27628/6/99-99-08-02-01-15 зазначено, що на звернення ТОВ «Ранді» від 21.06.2017 ДПІ у Шевченківському районі надано відповідь рекомендованим листом, який повернувся «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку із ненаданням відповіді ГУ ДФС у м. Києві на звернення ТОВ «Ранді» від 22.06.2017 №38, ДФС України зобов`язало зазначений контролюючий орган розглянути вказане звернення та надати відповідь.

Однак, не зважаючи на припис ДФС України, ГУ ДФС у м. Києві не надіслано на адресу ТОВ «Ранді»» відповідь на вказану заяву.

Щодо вимог скарги товариства стосовно забезпечення права на подачу в органи державної податкової служби України документів в електронній формі, ДФС України відповіді не надано.

Листом ДФС України від 28.11.2017 №38659/10/26-15-41-10-14 повідомлено ТОВ «Ранді» про те, що наявна інформація про автоматичне розірвання укладеного між ДПІ у Шевченківському районі та ТОВ «Ранді» договору №9109648693 про визнання електронних документів від 01.07.2016. Станом на 28.11.2017 договір про визнання електронних документів відсутній.

Представником відповідачів подано до суду інформацію щодо автоматичного припинення дії договору про визнання електронних документів з ТОВ «Ранді» 08.06.2017, 15.06.2017, 12.07.2018 з огляду на недійсність сертифікатів директора. В подальшому уточнено, що такий договір взагалі не укладався.

Разом з цим суд зазначає, що ні ДПІ у Шевченківському районі, ні ГУ ДФС у м. Києві, ні ДФС України не надано позивачу інформації щодо підстав розірвання договору від 01.07.2016 №9109648693 про визнання електронних документів, як і не вказано про відсутність такого договору до розгляду даної справи.

При цьому, в період з 09.06.2017 по 21.08.2017 ТОВ «Ранді» сім разів направляло до ДПІ у Шевченківському районі в електронному вигляді Договори про визнання електронних документів №080617 від 08.06.2017. Згідно квитанцій такі Договори отримано ДФС України, але не прийнято без зазначення підстави відмови у прийнятті.

У зв`язку зі зміною порядку укладення договору про визнання електронних документів, з метою його укладення ТОВ «Ранді» направлено в електронному вигляді до ДІЛ у Шевченківському районі заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів від 04.01.2018 №1.

Згідно квитанції документ отримано ДФС України 09.01.2018 та прийнято даний документ. Отже, 04.01.2018 між ДПІ у Шевченківському районі та ТОВ «Ранді» укладено договір про визнання електронних документів, що також підтверджується й тим, що наступну заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів від 23.04.2018 №2 згідно квитанції не прийнято, зазначено: «діючий Договір присутній: від 04.01.2018 №1».

22.05.2018 ТОВ «Ранді» здійснено спробу повторної реєстрації вказаних податкових накладних, однак отримано квитанції про відмову у прийнятті таких документів із зазначенням помилки: «Відсутній укладений з платником '39652256' договір приєднання, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу».

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Зазначене також не суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97. З тексту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд.

У рішенні по справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Golder v.the United Kingdom» від 21.02.1975), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення «Guerin v. France» від 29.07.1998). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» від 28.10.1998).

Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у зазначених справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Визначаючись щодо поважності вказаних позивачем підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, суд виходить з того, що в період з червня 2017 року по травень 2018 року позивач намагався захистити свої права в адміністративному порядку шляхом подачі заяв і скарг на дії ДПІ у Шевченківському районі та ГУ ДФС у м. Києві, обґрунтовано очікуючи на те що відповідачі або відновлять можливість подання документів в електронній формі, або обґрунтують причини неприйняття електронних документів позивача.

Згідно частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що до отримання остаточних та обґрунтованих пояснень відповідачів щодо причин неприйняття поданих ТОВ «Ранді» в електронній формі документів, позивач не мав можливості звернутись до суду із належним чином обґрунтованими позовними вимогами.

При цьому, отримавши 29.12.2017 листи ДФС України від 28.11.2017, позивач вичерпав можливості захисту своїх прав в позасудовому порядку, але належним чином обґрунтованих пояснень відповідачів щодо причин неприйняття поданих в електронній формі документів та відповіді на скарги так і не отримав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом є поважними, а тому наявні підстави для поновлення ТОВ «Ранді» строку звернення до суду із даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ранді» строк звернення до суду із даним позовом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Чудак