Ухвала суду № 83112207, 18.07.2019, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/4570/19

Справа № 754/815/19

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2019 року м. Київ

Суддя Деснянського районного суду м. Києва Клочко І.В., розглянувши заяву позивача про відвід судді Клочко І.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва», Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації, Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., суддя Деснянського районного суду м. Києва Скрипка О.І., суддя Деснянського районного суду м. Києва Лісовська О.В., про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, свідомо нанесеної у тому числі Комунальним некомерційним підприємством Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, у тому числі не сплатою заробітної плати та не виконанням рішення суду щодо негайного поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва», Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації, Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., суддя Деснянського районного суду м. Києва Скрипка О.І., суддя Деснянського районного суду м. Києва Лісовська О.В., про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, свідомо нанесеної у тому числі Комунальним некомерційним підприємством Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, у тому числі не сплатою заробітної плати та не виконанням рішення суду щодо негайного поновлення на роботі.

17.07.2019 року до суду надійшла заява про відвід судді Клочко І.В. по вищевказаній цивільній справі. У вищевказаній заяві ОСОБА_1 зазначає, що позови, які стосуються несплати заробітної плати та незаконних звільнень не можуть розглядатись більше двох місяців, але суддя Клочко І.В. сьомий місяць розглядає позов, свідомо затягуючи розгляд справи, не витребувавши станом на 16.07.2019р. усі докази, враховуючи, що позивачем надано докази неможливості самостійно отримати їх. Крім того, не притягнула КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» до відповідальності, наклавши штраф, за не виконання станом на 16.07.2019р. ухвали суду про витребування доказів по справі та призначила продовження підготовчого засідання на жовтень 2019р., при цьому особисто бачачи неодноразово документально підтверджені докази фактичного невиконання вказаним КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва» жодного судового рішення щодо поновлення позивача та систематичного свідомого порушення ст.184 КЗпП України. Прохання позивача щодо призначення іншої найближчої дати судового засідання суддя Клочко І.В. ігнорує, знаючи, що позивач перебуває на обліку в Центрі зайнятості та не отримує будь-які виплати з 18.03.2019р..

Зваживши доводи заяви, вивчивши письмові матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених частиною 1 статті 37 цього Кодексу, а саме: суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Частина 3 ст. 40 ЦПК України визначає, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Але слід зазначити, що підстави для відводу, наведені у заяві позивачем, не знайшли свого підтвердження, не відповідають дійсності.

Разом з тим суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст.. 9 Конституції України, ст.. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суд має завжди бути "встановленим законом".

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів "встановлений законом" стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах "Булут проти Австрії" від 22.02.1996 року, "Бускаріні проти Сан-Марино"). Термін "закон", про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу суддів. (рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії").

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст. 6 (справи "Цанд проти Австрії", заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року та "Россі проти Франції", заява № 11879/85, рішення комісії від 06.12.1989 року).

Про те, що термін "суд, встановлений законом", поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

Суд, який розглядає справу, має бути "безстороннім" і "незалежним" за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою (справи "Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарії", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви").

Враховуючи недовіру до судді з боку позивача, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, з метою уникнення чи запобігання у подальшому негативного ставлення позивача по даній справі до судді, з метою об`єктивного та неупередженого розгляду даної справи, вважаю за доцільне заявити по даній справі самовідвід з подальшою передачею даної справи на розгляд іншому судді відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 36, 37, 40 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати заяву позивача ОСОБА_2 про відвід судді Клочко І.В. - необґрунтованою.

Заявити самовідвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва», Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації, Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., суддя Деснянського районного суду м. Києва Скрипка О.І., суддя Деснянського районного суду м. Києва Лісовська О.В., про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, свідомо нанесеної у тому числі Комунальним некомерційним підприємством Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, у тому числі не сплатою заробітної плати та не виконанням рішення суду щодо негайного поновлення на роботі.

Матеріали цивільної справи №754/815/19 передати на розгляд іншому судді у порядку, визначеному ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя