Постанова № 83111065, 16.07.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/872/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 307000000 Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретарі: Попова М.В., Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Друга черкаська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 квітня 2019 року у складі судді Позарецької С.М.

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Друга черкаська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси помер його батько ОСОБА_5 , актовий запис №1998. До дня своєї смерті ОСОБА_5 проживав у кв. АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності.

В другій половині березня 2018 року, коли відповідач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, позивачу зателефонував нотаріус та повідомила про наявність складених його батьком заповітів.

Із наданих заповітів позивач дізнався, що після смерті батька відкрилась спадщина, до якої входить квартира АДРЕСА_1 , автомашина марки ЗАЗ Forza, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , гараж № НОМЕР_2 , що знаходиться в а/к «Колос» в м. Черкаси та грошові вклади із відповідними відсотками та нарахованою компенсацією. Даним майном, за життя, батько розпорядився відносно дружини, позивача (сина) та третьої особи (дочки).

08 червня 2018 року позивач направив до Другої черкаської державної нотаріальної контори, де відкрита спадкова справа №426/2017, лист із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5

02 липня 2018 року ОСОБА_1 отримав відповідь від 26 червня 2018 року №1359/02-14 про розгляд його заяви. В якій вказано, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Також, у даному листі нотаріус зазначив, що повідомляє ОСОБА_1 про це повторно, однак інших листів, окрім цього, ОСОБА_1 не отримував.

Позивач також зазначає, що разом із спадкодавцем не проживав, пропустив встановлений строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки проживав в іншому місті та дізнався про наявність складених заповітів батьком лише в другій половині березня 2018 року.

Нотаріус розшукав його та повідомив про існування заповітів лише після того, як відповідач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та після пропуску строку для прийняття спадщини.

Просив визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці, який слід рахувати з дня набрання рішення законної сили.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано до суду належних, допустимих доказів того, що він, будучи достеменно обізнаним про смерть свого батька, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи на церемонії його поховання в м. Черкаси, при умові заперечень відповідача проти позову, - з об`єктивних, непереборних істотних труднощів для нього не зміг вчинити дії щодо прийняття у встановлений законом строк спадщину.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, у травні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи, ненадання судом належної оцінки доказам у справі, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати його та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що про наявність заповітів йому стало відомо в березні 2018 року про, що його повідомив нотаріус в телефонному режимі, тобто після спливу шестимісячного строку. Вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що на момент смерті батька скаржник проживав в іншому місті, а саме у Львові та по роду своєї діяльності постійно перебував у відрядженнях за кордоном та по Україні, що підтверджується довідкою доданою до матеріалів справи.

Також, судом не взято до уваги, що після смерті батька скаржник приїхав та повністю взяв на себе організацію та проведення його поховання. Відповідач взагалі поховання не організовувала та коштів на поховання не надавала.

Зазначає, що судом не взято до уваги його твердження стосовно того, що відповідач у день поховання повідомила його, що батьком був складений заповіт, однак лише на її ім`я, що стало причиною не звернення до нотаріуса з відповідними заявами. А тому вважає, що відповідач заздалегідь ввела його в оману.

Також, посилається на те, що суд не повно дослідив той факт, чи вчиняв нотаріус дії для повідомлення ОСОБА_1 про відкриття спадщини, чи здійснював виклик його, як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження покійного.

З огляду на це скаржник вважає, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази про те, що позивач знав про існування заповіту та відсутні докази про те, що нотаріус або особа, яка посвідчувала заповіт повідомили позивача, як спадкоємця, про існування заповіту.

10 червня 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, доводи якої не ґрунтуються на доказах, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 квітня 2019 року є законним та таким, що винесене без порушення норм матеріального та процесуального права, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до залишення без задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 ( а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , вбачається, що його батьком є ОСОБА_5 (а.с.7).

Відповідно до заповіту від 16 листопада 2015 року, ОСОБА_5 належну йому квартиру АДРЕСА_2 заповів в рівних частках - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 Також, належний йому автомобіль марки ЗАЗ Forza, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та гараж № НОМЕР_2 , що знаходиться в а/к «Колос» в м. Черкаси заповів в рівних частках - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.9).

Відповідно до заповіту від 1 грудня 2015 року ОСОБА_5 всі належні йому грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходиться у будь - якій банківській установі заповів в рівних частках - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (а.с.10).

08 червня 2018 року ОСОБА_1 направив до Другої черкаської нотаріальної контори заяву, яка 21 червня 2018 року надійшла до нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори, в якій зазначив, що йому відомо про заповіт від 16 листопада 2015 року за реєстровим № 1-3082 та вказав, що він приймає спадщину. Крім того, зазначив, що спадкоємцем є також, ОСОБА_7 та дружина померлого ОСОБА_2 . Інших спадкоємців немає. Просив прийняти заяву про прийняття спадщини та видати свідоцтво про право на вказану спадщину (а..93).

Нотаріусом ОСОБА_8 на звернення ОСОБА_5 була надана відповідь від 21 червня 2018р. №1359/02-14 про те, що його лист розглянуто та роз`яснено положення ст. ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України (а.с.11).

Відповідно до інформації, наданою нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори від 26 грудня 2018 року - 13 вересня 2017 року ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_5 ) подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Вказано, що на ім`я ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право власності на 1/2 частину майна, а саме: на квартиру, грошові кошти, гараж. А на, іншу 1/2 частину спадкового майна свідоцтва про право власності не видані (а.с.72).

Відповідно до інформаційної довідки із Спадкового реєстру від 14 грудня 2018 року вбачається, що після смерті ОСОБА_5 була відкрита спадкова справа № 426/2017. Крім того, наявна інформація про заповіти які були складені за життя ОСОБА_5 відносно розпорядження його майном в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222,1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви або ці обставини суд визнав поважними.

Аналіз вказаних норм свідчить проте, що для прийняття спадщини (за законом чи за заповітом) спадкоємець повинен подати заяву про прийняття спадщини, а закон не розрізняє такі заяви на: заяву про прийняття спадщини за законом або на заяву про прийняття спадщини за заповітом.

Обставини справи свідчать, і це не заперечується позивачем, що він був обізнаний про смерть спадкодавця і, як спадкоємець за законом, знав про відкриття спадщини, отже для прийняття спадщини мав подати нотаріусу відповідну заяву, однак цього протягом шестимісячного строку не зробив.

Оскільки позивач є спадкоємцем першої черги за законом, то його посилання про необізнаність про наявність заповіту не є поважною причиною для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

З огляду на це доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази про обізнаність позивача про існування заповіту та відсутність доказів, що нотаріус або особа, яка посвідчувала заповіт повідомили позивача, як спадкоємця, про існування заповіту не дають підстав для скасування рішення суду та задоволення позову, оскільки суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення прийшов до обґрунтованого та вмотивованого висновку, що ОСОБА_1 , було достеменно відомо про смерть свого батька, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи на церемонії його поховання в м. Черкаси та сплачуючи кошти на його поховання, про що позивач сам зазначає в позові.

ОСОБА_1 , як син померлого, відноситься до першої черги спадкоємців, що передбачає норма статті 1261 ЦК України, відповідно до якої у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів того, що з об`єктивних, непереборних істотних труднощів для нього, він не зміг вчинити дії щодо прийняття у встановлений законом строк спадщину, шляхом подання заяви до нотаріальної контори.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач мав можливість подати відповідну заяву про прийняття спадщини після смерті батька як спадкоємець , а той факт, що він не знав про наявність заповіту, не позбавляло його права вчинити дії щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Колегія суддів вважає, що посилання скаржника стосовно того, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що на момент смерті батька скаржник проживав в іншому місті, а саме у Львові та по роду своєї діяльності постійно перебував у відрядженнях за кордоном та по Україні, що підтверджується довідкою доданою до матеріалів справи, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки в проміжках часу між відрядженням та переїздами він мав можливість звернутися і заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Доводи скаржника стосовно того, що нотаріус не вчинила дій щодо розшуку спадкоємців, не повідомила його протягом шести місяців з дня відкриття спадщини про заповіти, за вказаних обставин, не впливають на правильність висновків суду.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на правові позиції суду касаційної інстанції, які, на його думку, були не взяті судом до уваги, при ухваленні оскаржуваного рішення, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони різняться за своїми обставинами.

За таких обставин відсутні підстави для висновку про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 квітня 2019 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.

Судді: Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова