Постанова № 83110836, 16.07.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1005/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Коваль А.Б. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

особа, що подала апеляційну скаргу - представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Нестерко Ігор Олександрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження за виділеними матеріалами апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Нестерка Ігоря Олександровича на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року складі судді Коваль А.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки припиненим -

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки припиненим.

27 березня 2019 року ОСОБА_1 скерувала до суду заяву про забезпечення позову в якій вказувала, що за договором іпотеки передана належна їй на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 .

Проте, на ім`я ОСОБА_2 , але на її адресу 22 березня 2019 року надійшов лист ПАТ «Дельта Банк» про те, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банку» здійснюється реалізація майна останнього, в тому числі права вимоги банку за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_2 24 липня 2018 року, за яким ОСОБА_1 виступає майновим поручителем. Тобто, буде виставлена на продаж належна їй квартира АДРЕСА_1 , як така, що досі формально перебуває в іпотеці, строк дії якої давно минув.

Оскільки дії відповідача ПАТ «Дельта Банк» можуть спричинити невідворотні наслідки, у зв`язку з якими виконання рішення суду у цій справі буде істотно ускладнене або неможливе, крім того, позбавлятиме сторону позивача ефективного захисту його порушеного права, вона вимушена звернутися до суду з заявою про забезпечення позову.

Просила забезпечити позов шляхом накладення заборони на вчинення будь - яких дій з квартирою АДРЕСА_1 до вирішення даного спору по суті.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того що доводи заявника про можливість утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду є обґрунтованими, а тому заява підлягає до задоволення.

У травні 2019 року представник ПАТ «Дельта Банк» Нестерко І.О. скерував до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову судом першої інстанції накладено арешт на іпотечне майно банку та заборонено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти певні дії, що є порушенням вимог закону. Постановлена ухвала суперечить нормам ч.ч. 6, 8 ст. 150 ЦПК України та п.7 ч.2 ст. 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також, судом не досліджено співмірності між позовними вимогами та заходами забезпечення позову.

5 липня 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року без змін.

Перевіривши законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у березні 2019 року звернулася до суду з позовом про визнання договору іпотеки припиненим, посилаючись на те, що 24 липня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 24 липня 2008 року № 286-0181002/ФКВ-08, між нею та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено договір іпотеки, за умовами якого у разі порушення ОСОБА_2 обов`язків за кредитним договором, банк набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме належну ОСОБА_1 на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

2 липня 2010 року ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 286-0181002/ФКВ-08.

Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 грудня 2017 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 286-0181002/ФКВ-08 від 24 липня 2008 року станом на 28 липня 2015 року в загальній сумі 618 718,94 грн.

Постановою старшого державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 22 серпня 2017 року відкрито виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_2 618 718,94 грн.

Відповідно до довідки від 15 лютого 2019 року заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 286-0181002/ФКВ-08 від 24 липня 2008 року становить 846 148,78 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, заявленим позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті, щоб вжиті заходи не перешкоджали господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову (п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову у цивільній справі предметом якої є визнання договору іпотеки припиненим, який укладений між нею та банком на виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед банком та надала в іпотеку належне їй майно.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення будь - яких дій з квартирою до вирішення даного спору по суті, що є предметом іпотеки, ОСОБА_1 посилалася на те, що саме такий захід забезпечення позову може захистити її право на нерухоме майно, яке передане в іпотеку банку.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що шляхом задоволення заяви суд обмежить іпотекодержателя в його правах, передбачених ЗУ «Про іпотеку».

А тому, доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання судового рішення є необґрунтованими, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду.

Вищевказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду в постанові від 15 травня 2019 року, справа № 658/2197/18.

Також, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила забезпечити позов шляхом накладення заборони на вчинення будь - яких дій стосовно спірного майна, що передбачено п.1 ч.4 ст. 150 ЦПК України, а суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу наклав арешт на майно відповідно до п.1.ч.1 ст. 150 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, четвертою ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року підлягає до скасування з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»- Нестерка Ігоря Олександровича задовольнити.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року у даній справі, скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку та на умовах визначеним ЦПК України.

Повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.

Судді: Н.І.Гончар

Ю.В.Сіренко

Т.Л. Фетісова