Рішення № 8310125, 24.02.2010, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2-474/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2010 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд у складі: головуючого судді Мінасова В.В., при секретарі Коломоєць В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому вказав, що 05.09.2004 року між ним та відповідачем було укладено угоду про підготовку фахівця за державним замовленням та його працевлаштування. Після закінчення навчання відповідача було направлено для працевлаштування до УМВС України в Запорізької області. 18.07.2007 року відповідача було призначено на посаду оперуповноваженого Коммунарського РВ ЗМУ та 26.11.2007 року звільнено за порушення дисципліни. На навчання відповідача державою було витрачено 7528,8 грн., яки позивач просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету та 75,29 грн. судового збору і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

В судовому засіданні представник позивача на позові наполягає. Пояснила, що з 2003 по 2007 роки відповідач проходила навчання в ЗЮІ за державним замовленням. Після закінчення навчання не вийшла на роботу, через що її було звільнено. Тому, відповідно до умов законодавства та угоди між сторонами про навчання, просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету вартість навчання 7528,8 грн., 75,29 грн. судового збору і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що дійсно навчалася в ЗЮІ. Але, в порушення умов договору, їй направлення на роботу відповідач не видав, з умовами праці не ознайомив, що зробило неможливим приступити до роботи. Більш того, законодавство, на яке посилається позивач, набрало чинності пізніше, чим з нею було укладено угоду, тому не повинно застосовуватися. За формений одяг вона сплачувала сама, що підтверджується відповідними квитанціями. Просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 навчалася в ЗЮІ з 2003 по 2007 роки.

05.09.2004 року між ЗЮІ та ОСОБА_1 було укладено угоду про підготовку фахівця за державним замовленням та його працевлаштування. За умовами угоди інститут повинен курсанту надати освіту та направлення на роботу. Курсант повинен прибути до місця розподілу, приступити до роботи та відпрацювати за місцем розподілу 3 роки після закінчення навчання. Пунктом 4 угоди передбачено відшкодування фактичних витрат за навчання в повному обсязі у разі звільнення з органів внутрішніх справ до спливу 3-річного терміну за порушення дисципліни. Вартість навчання визначається інститутом відповідно до фактичних видатків на його утримання та чисельності перемінного складу. Вказаний пункт угоди діє до прийняття КМ України постанови з цього питання.

Наказом начальника ЗЮІ № 37о/с від 16.06.2007 року ОСОБА_1 направлено для проходження службі до МВС України в Запорізької області.

Наказом заступника начальника УМВС України в Запорізької області № 341о/с від 18.07.2007 року ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого Коммунарського РВ ЗМУ.

Наказом начальника УМВС України в Запорізької області № 641о/с від 26.11.2007 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Згідно з довідкою-розрахунком відповідача фактичні видатки за період 2003-2007 років на утримання курсанта -7528,8 грн., яки складаються з: грошового утримання-2778,45 грн.; нарахування на грошове утримання-232,32 грн.; медикаменти-20,72 грн.; продукти харчування-1098,03 грн.; м’який інвентар та обмундирування-826,19 грн., оплата теплопостачання 1154,19 грн.; оплата водопостачання-823,73 грн.; оплата інших комунальних послуг-32,87 грн.

Ці витрати підтверджуються відповідними довідками та розрахунками наданими ЗЮІ.

Згідно з квитанціями в серпні 2003 року ОСОБА_1 сплатила ЗЮІ допомогу на обмундирування 508 та 315 грн.

З розрахунку вартості форменого одягу, отриманого ОСОБА_1 через благодійний фонд ЗЮІ від 17.02.2010 року № 152/10, вбачається, що нею отримано одягу на 508 грн.

З розрахунку від 15.02.2010 року вартості форменого одягу, отриманого ОСОБА_1 в ЗЮІ, вбачається, що нею отримано одягу на 826,19 грн.

З цих розрахунків видно, що відповідачем отримано окремо одягу на 826,19 грн. та окремо на 508 грн. Позивач не просив стягнути з відповідача ще 508 грн., тобто ця сума врахована у позивній вимозі про стягнення вартості одягу.

Разом з тим, позивач не спростував твердження відповідача про те, що нею було сплачено за одяг 315 грн., тому на цю суму слід виключити з вартості одягу (826,19-315=511,19) Тобто стягненню з відповідача в рахунок форменого одягу підлягає стягненню сума 511,19грн.

Згідно зі ст.. 56 Закону України «Про вищу освіту» випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» № 77/96 від 23.01.1996 року: « особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання».

Постановою КМ України № 992 від 22.08.1996 року «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Пунктами 1,2 Постанови КМ України № 313 від 01.03.2007 року « Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі: 2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

2. Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Згідно з п.2.1 спільного наказу Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України № 419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007 року, зареєстрованого в МЮ України 30 липня 2007 року за № 863/14130 «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Відповідно до ст.. 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування вартості навчання обґрунтовані на законодавстві, передбачені угодою, підтверджені відповідними розрахунками, тому підлягають частковому задоволенню у сумі 7213,8 грн.

Суд не приймає заперечення відповідача в частині того, що Постанова КМ України « Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» до спірних правовідносин повинна застосовуватися тільки з 11.03.2007 року, оскільки всі вищенаведені судом законодавчі акти передбачали відшкодування повною вартості навчання, а ця постанова це відшкодування більш деталізує.

Також суд не приймає заперечення відповідача про те, що позивач не виконав умови угоди, оскільки основними умовами договору є те, що ЗЮІ повинно надати курсанту вищу освіту та направити на запропоновану замовником ( органи МВС України) роботу. Ці умови договору ЗЮІ виконав. Зазначені відповідачем «порушення умов договору» взагалі не є суттєвими та не перешкоджали відповідачу приступити до роботи.

Також суд не приймає заперечення відповідача проти позову в частині того, що угоду укладено в 2004 році, тому й відшкодування може бути тільки з цього часу, виходячи з наступного:

Згідно з випискою з особової картки ОСОБА_1 навчалася в ЗЮІ з вересня 2003 року на підставі наказу начальника ЗЮІ № 75 о/с від 01.08.2003 року. Позивачем і відповідачем це також визнано.

Як пояснив представник позивача, угоду з відповідачем було укладено 05.09.2004 року, після досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.2.2 наказу МВС України № 660 від 30.08.1999 року «Про затвердження Порядку підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування» на підставі Типової угоди укласти угоду про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ та про їх подальше працевлаштування з кожним повнолітнім курсантом незалежно від курсу навчання.

Курсантів, які не досягли 18-річного віку, ознайомити з умовами угоди під розписку при досягненні повноліття укласти з ними угоду.

Сплачена сума судового збору підлягає зменшенню до 73 грн., пропорційно задоволеним позивним вимогам, відповідно до ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 212-215 ЦПК України, ст. 526, 610,611, 623 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету на рахунок: ГУДКУ в Запорізької області , МФО 813015, код 24523731 р/р 352250002003234 вартість навчання у розмірі 7213,8 грн., 73 грн. судового збору, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.

В решті позивних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Мінасов