Рішення № 83068290, 17.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2019 року № 640/8123/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 100160,95 грн , -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76-а, код ЄДРПОУ 35008087), в якому просить:

-визнати незаконними дії старшого державного виконавця Кукурічко Л.І відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного відділу управління юстиції щодо прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 100160,965 грн у виконавчому провадженні № 41681577;

- визнати незаконною постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 100160,95 грн у виконавчому провадженні № 41681577;

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 100160,95 грн у виконавчому провадженні № 41681577;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 100160,95 грн у виконавчому провадженні № 43696390.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що незважаючи на добровільне виконання рішення суду, державний виконавець прийняв постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, а також 13.06.2014 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 43696390, відповідно до якої з позивача стягується виконавчий збір.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

У строк, встановлений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач відзиву на позов не подав.

Натомість, листом від 18.06.2019 року за вих № 40183 зазначив, що надати копії матеріалів виконавчого провадження № 41681577 не має можливості, оскільки матеріали провадження були передані до архіву, їх строк зберігання закінчився.

В зв`язку із неявкою у судове засідання представників сторін, суд 15.07.2019 року перейшов до письмового провадження по справі.

Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

25 січня 2014 року старшим державним виконавцем Кукурічко Л.І відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41681577 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-236/13 від 23.01.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 1001609,5 грн.

Відповідною до постанови про відкриття провадження, боржнику було надано строк для добровільного виконання судового рішення, визначений до 31.01.2014 року.

25 січня 2014 року в рамках ВП № 41681577 старшим державним виконавцем Кукурічко Л.І, для забезпечення виконання судового рішення, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Враховуючи наданий строк на виконання рішення суду у добровільному порядку, позивач 29 січня 2014 року розрахувався із ОСОБА_2 , про що остання надала розписку, в якій зазначила, що позивач в добровільному порядку виконав перед нею своє цивільно-правове зобов`язання у повному обсязі (відповідно до виконавчого листа № 2-236/13 від 23.01.2014 року).

Незважаючи на добровільне виконання рішення суду, державний виконавець Кукурічко Л.І 06.06.2014 року прийняв постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 100160,95 грн.

Згідно з інформацією , яка міститься в розділі «Інформація про виконавче провадження» на веб-сайті виконавчої служби, державному виконавцю було відомо про добровільне виконання судового рішення боржником, оскільки підставами для закриття провадження вказано, що рішення виконано повно фактично, згідно із виконавчим документом.

Проте, в той же день, 06.06.2014 року, державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43696390, відповідно до якої, з позивача стягується виконавчий збір у розмірі 100160,95 грн.

Вважаючи такі дії державного виконавця необґрунтованими, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

На час відкриття виконавчого провадження № 41681577 чинним був Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV«Про виконавче провадження», відтак, підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, необхідно розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 7, ч. 1 і 2 ст. 8 Закону № 606-XIV (у редакції чинній на момент прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження) «виконавче провадження» як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Учасниками виконавчого провадження є, зокрема: державний виконавець, сторони та представники сторін.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

За нормою ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 і 5 ст. 25 цього Закону державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1302/29432, визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Водночас, суд зазначає, що стягненню виконавчого збору передує реальне виконання виконавчого документа шляхом фактичного стягнення, повернення вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч.3 ст. 27 Закону № 606-XIV у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією проведення виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Як встановлено матеріалами справи 06.06.2014 року державним виконавцем було закрито виконавче провадження, в зв`язку із повним фактичним виконанням рішення.

Тому суд приходить до висновку, що відповідачу на час винесення постанови від 06.06.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору було відомо про те, що позивач виконав рішення суду в добровільному порядку у строк, встановлений державним виконавцем.

Вказане свідчить про те, що станом на 06.06.2014 року у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Тому оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В зв`язку із тим, що позивач був звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподіленню не підлягають.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 139, 143, 243-246, 250, 255 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;

2. Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Кукурічко Л.І відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного відділу управління юстиції щодо прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 100160,965 грн у виконавчому провадженні № 41681577;

3. Визнати незаконною постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 100160,95 грн у виконавчому провадженні № 41681577;

4. Скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 100160,95 грн у виконавчому провадженні № 41681577;

5. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 100160,95 грн у виконавчому провадженні № 43696390.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа