Ухвала суду № 8305405, 04.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-33597/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

на постанову господарського суду Київської області від 25 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2009 року

у справі № А6/476-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Україна»(надалі – ТОВ«ДСВ Україна»)

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі –ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області)          

про скасування податкових повідомлень-рішень, -           

встановив:

У серпні 2008р. позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом у якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області №0000892300/0 від 11.07.2008р., №0000882300/0 від 11.07.2008р., №0000902300/0 від 11.07.2009р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000912300 від 11.07.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій були прийняті відповідачем без системного аналізу норм податкового законодавства України.

Постановою господарського суду Київської області від 25 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000892300/0 від 11.07.2008р., №0000882300/0 від 11.07.2008р., №0000902300/0 від 11.07.2009р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000912300 від 11.07.2008р.; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір в розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивачем було правомірно оподатковано за ставкою 20% лише винагороду за надання експедиційних послуг, а вартість послуг з перевезення за нульовою ставкою відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість». Також, судом встановлено, що контролюючий орган неправомірно застосував штрафні санкції щодо позивача у розмірі 200%. Крім того, суди звернули увагу, що п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено у разі наявності конфлікту інтересів при неоднозначному трактуванні прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, що рішення приймається на користь платника податків.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «ДСВ Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.12.2007р., про що складено акт №276/23-1/32735770 від 19.06.2008р.

Вказаною перевіркою податковим органом, зокрема, встановлено, порушення позивачем п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, п.6.1, п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, Закону України про податок на додану вартість», п.п.2.3 п.2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України»затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8, п.5.1 ст.5, п.13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0000892300/0 від 11.07.2008р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість у розмірі 5274249,50грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції у сумі 2637948,50грн.;

- №0000882300/0 від 11.07.2008р. яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 39844,70грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції у сумі 10677,78грн;

- №0000902300/0 від 11.07.2009р. яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 2965,68грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції у сумі 1977,12грн.;

- а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000912300 від 11.07.2008р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22880,36грн..

1.Приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000892300/0 від 11.07.2008р. відповідач зазначив, що у позивача відсутні власні транспорті засоби, міжнародні транспорті накладні та він не є членом АСМАП.

Відповідно до п.п.6.2.4. п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з під митного контролю на митну територію України; від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України до пункту поза межами державного кордону України між пунктами поза межами митного кордону України оподатковуються нульовою ставкою ПДВ.

У разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

Отже, базою оподаткування за ставкою 20% є винагорода експедитора після розрахунків з усіма учасниками транспортно-експедиційного процесу. Крім того, не є обов’язковим членство АСМАП власника транспортних засобів, що надає послуги з перевезення.

2. Приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000912300 від 11.07.2008р. відповідач посилається на перевищення позивачем ліміту у розмірі 10000,00грн. встановленого щодо проведення готівкових розрахунків з однією юридичною особою протягом одного дня.

Відповідно до п.п.2.3 п.2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України»затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного баку України. Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством встановлена у розмірі 10000,00грн., однак це обмеження не поширюється на розрахунки підприємств з бюджетами та державними цільовими фондами.

Однак, позивачем при здісненні готівкових розрахунків з Бориспільською митницею 20.12.2007р. на суму 14894,95грн. та 29.12.2007р. на суму 16545,23грн. було сплачено мито до державного бюджету.

Крім того, відповідачем неправомірно було застосовано щодо позивача штрафні санкції в розмірі 200%.

3. Приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000882300/0 від 11.07.2008р., відповідач зазначив, що позивачем було завищено валові витрати за 4 квартал 2007р., шляхом включення до їх складу витрати, які не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме витрат по оренді квартири у ПП Делікатної Д.Б. та завищено балансову вартість придбаних позивачем автомобілів на суму ПДВ за відомостями нарахування амортизації, що призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань рядку «07»декларації з податку на прибуток підприємств.

Між ТОВ«ДСВ Україна»та ПП Делікатною Д.Б були укладені договори оренди №28/2004 від 05.10.2004р. та №3 від 24.10.2005р. На підприємстві був виданий наказ про використання даного приміщення під офіс.

Відповідно до п.п.1.18.5 п.1.18 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оренда жилих приміщень - господарська операція, яка передбачає надання жилого будинку або квартири її власником у користування іншій фізичній чи юридичній особі на визначений строк, для цільового використання та за орендну плату, тобто, позивач правомірно відніс до складу валових витрат, витрати щодо оренди приміщення.

Відповідно до п.п.7.4.2 п.7.4.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. Згідно з п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. У ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону України.

Позивач, придбавши легкові автомобілі, відніс суми ПДВ у розмір 43446,67грн. на збільшення балансової вартості 2-ї групи основних засобів, внаслідок чого зменшив у періоді, що перевірявся, об’єкт оподаткування на суму амортизації 24253,98грн., водночас, при використанні п.п.7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємство збільшивши суму валових витрат, одноразово зменшило б об’єкт оподаткування на суму 43446,67грн.

Отже, при неоднозначному трактуванні норм закону, рішення має прийматись на користь платників.

4. Приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000902300/0 від 11.07.2009р., податковим органом було зазначено порушення позивачем п.13.5 ст.13.Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо оподаткування доходу, отриманого нерезидентом із джерелом його походження з України за 4 квартал 2005р. Судами попередніх інстанцій встановлено, що весь комплекс послуг на загальну суму 2671,40 євро наданий компанією нерезидентом за межами митної території України, отже, обчислення недоїмки та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на дохід, по доходам отриманим нерезидентом із джерелом походження з України не має правових підстав.

Слід також зазначити, що відповідно до постанови Солом’янського районного суду м.Києва від 19 вересня 2008р., скасована постанова про порушення кримінальної справи та відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ«ДСВ Україна»за ст.212 ч.3 КК України.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Київської області від 25 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Суддя Н.Є. Маринчак