Ухвала суду № 8305384, 25.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-10218/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.

при секретарі Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (надалі –СДПІ у м.Миколаєві)

на рішення господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2005р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007р.

у справі № 15/136          

за позовом Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівний завод»(надалі –ДАХК «ЧСЗ»)

до Державної податкової інспекції у м.Миколаєві (надалі –ДПІ у м.Миколаєві)

за участю прокурора Миколаївської області

про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

У квітні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом у якому поставлено питання про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Миколаєві від 21.03.2005р. №0000042201/0, №0000052201/0, №0000262301/0, №0000272301/0, №0000282301/0, №0000292301/0, №0000232301/0, №0000242301/0, №0000252301/0, №0000111701/1.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2005р. позовні вимоги було задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Миколаєві від 21.03.2005р.: №0000252301/0 –в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 82888293,00грн.; №0000232301/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 64885438,65грн.; №0000242301/0 щодо визначення завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в частинах: 83333,33грн. за травень 2004р., 81235,00грн. –за листопад 2004р. та 2635,00грн. –за грудень 2004р.; №0000052201/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних осіб в сумі 13678,00грн.; №0000111701/1 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5253,33грн.; №0000262301/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на землю в сумі 22247,68грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, СДПІ у м.Миколаєві, яка є правонаступником ДПІ у м.Миколаєві, звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій поставлено питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та зміни рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і прийняття у справі нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову ДАХК «ЧСЗ».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., про що складено акт №23/25-130/14312980 від 10.03.2005р..

За результатами зазначеної перевірки податковим органом були встановлені, зокрема, такі порушення, що знайшли відображення у висновках акту перевірки:

- ст.ст.1, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що призвело до нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та порушення порядку деларування валютних цінностей;

- п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 13678,00грн.;

- п.1.24 ст.1, п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5,9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до нарахування податку на прибуток у розмірі 83262960,00грн.;

- п.4.1, п.4.5 ст.4, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.24 ст1, п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.9 ст.5, п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до нарахування податку на додану вартість в сумі 65015923,97грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 168204,54грн..

За наслідками проведеної перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.03.2005р.: №0000042201/0 яким визначено пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 511,96грн.; №0000052201/0 яким визначено податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 13678,00грн.; №0000262301/0 яким визначено податок на землю в сумі 28564,90грн.; №0000272301/0 яким визначено податокове зобов’язання зі сплати збору за використання радіочастотного ресурсу в сумі 400,00грн. у т.ч.60,00грн. основного платежу та 340,00грн. штрафних санкцій; №0000282301/0 яким визначено податокове зобов’язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 8413,17грн.; №0000292301/0 яким визначено податокове зобов’язання зі сплати збору за використання водних ресурсів загальнодержавного призначення в сумі 586,30грн.; №0000232301/0 яким визначено податокове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 65015923,97грн.; №0000242301/0 яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ; №0000252301/0 яким визначено податокове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 83262960,00грн.; №0000111701/1 яким визначено податокове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5253,33грн..

Розглядаючи справу суд першої інстанції порушив вимоги процесуального права, оскільки на час розгляду справи набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України і справи у яких предметом розгляду є оскарження рішень суб’єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин були віднесені до компетенції адміністративних судів. Отже, суд першої інстанції помилково розглядав справу в порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України обмежуючи процесуальні права невладної особи щодо покладення обов’язку доведення правомірності свого рішення на суб’єкта владних повноважень.

Судова колегія апеляційної інстанції звернула увагу на це процесуальне порушення допущене господарським судом Миколаївської області, проте, допущені судом другої інстанції інші суттєві порушенням положень процесуального законодавства, що можуть призвести до неправильного вирішення справи, дають підстави для направлення справи на новий судовий розгляд.

У мотивувальній частині постанови апеляційного суду зазначаючи мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався, переглядаючи правильність встановлення обставин у справі, суд другої інстанції дійшов суперечливих висновків. Так, з одного боку, судом апеляційної інстанції зазначено, що податковий орган діяв поза межами повноважень, наданих Конституцією України та Законами України, а отже, акт перевірки, який є передумовою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є недійсним і таким, що не може бути належним доказом. Разом з тим, в обґрунтування висновків суду про недійсність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд посилається на висновки судово-бухгалтерської експертизи, яку було призначено судом апеляційної інстанції, однак інших доказів крім цього висновку експертизи суд не досліджував, хоча предметом справи є податкові зобов’язання, які стосуються різних епізодів господарської діяльності позивача. Тобто мотивуючи рішення суд лише погодився із висновками експерта.

Судова колегія касаційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що оцінюючи висновок експерта, суд повинен керуватися тим, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг перед іншими доказами, які суд зобов’язаний перевіряти в силу вимог встановлених у Кодексі адміністративного судочинства України щодо вчинення судом процесуальних дій під час вирішення справи.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сутність наведених норм зводиться до того, що суд зобов’язаний перевіряти обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, кожний важливий і доречний аргумент особи, яка бере участь у справі повинен бути проаналізований і оцінений судом. Суд апеляційної інстанції не виконав цих вимог.

В ході розгляду справи позивач представив суду первинні бухгалтерські документи на підтвердження суми валового доходу, проте причини, які б свідчили про неможливість надання таких документів в ході проведення перевірки судом не перевірялись.

Також в постанові суду апеляційної інстанції є посилання на кримінальну справу №05900008, що розслідувалась прокуратурою Миколаївської області у тому числі за фактами злочинів при здійсненні фінансово-господарської діяльності ДАХК «ЧСЗ». Однак, судом не з’ясовано на якій стадії знаходиться вказана справа, чи було її розслідувано і чи є набувший чинності вирок суду у цій справі.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, не може досліджувати докази що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, перевірити доводи викладені відповідачем у касаційній скарзі, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2005р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007р. –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.