Ухвала суду № 83051909, 16.07.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/13890/19

н/п 1-кс/640/8786/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2019 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Кіріяченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області юриста 1 класу Суворової Ю.О. про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220000001039 від 15.07.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив :

15.07.2019 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора відділу 04/2/4 прокуратури Харківської області юриста першого класу Суворової Ю.О., в якому вона просить накласти арешт на майно ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони його ремонтування, користування, розпорядження та відчуження; зберігання автомобіля «УАЗ 3163-020», р.н. НОМЕР_1 , згідно п. 20 постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012, доручити працівникам майданчика за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська 106.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що 14.07.2019, близько о 19.00, в районі б.11 по вул. Плеханівській в м. Харкові, стався наїзд автомобілем «УАЗ 3163-020», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_3 , в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження та була доставлена до лікувального закладу.

15.07.2019 в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «УАЗ 3163-020», р.н. НОМЕР_1 , був вилучений та поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, розташований за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська 106.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником автомобіля «УАЗ 3163-020», р.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Автомобіль «УАЗ 3163-020», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження та відповідно до ст. 98 КПК України, може бути речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні, тобто знаряддям вчинення кримінального правопорушення, що зберіг на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що автомобіль «УАЗ 3163-020», р.н. НОМЕР_1 , відповідає критеріям зазначеним у п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Крім того, вказаний транспортний засіб необхідний відповідним експертам для проведення експертиз технічного стану, трасологічної та автотехнічної експертиз.

Прокурор зазначає, що необхідність арешту майна зумовлюється необхідністю забезпечення доказової бази та обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу перешкоджатимуть встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути відчужене, приховане або пошкоджене або зумовить труднощі в частині забезпечення можливого цивільного позову.

В судове засідання прокурор не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, в матеріалах справи міститься заява прокурора відділу 04/2/4 прокуратури Харківської області Суворової Ю.О., в якій вона просить задовольнити вказане клопотання та розглянути за її відсутності, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (а.с. 12).

В судове засідання власник майна ОСОБА_4 не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до канцелярії суду 16.07.2019 надійшло клопотання від ОСОБА_4 , в якому вона просить провести судове засідання за її відсутності, та передати транспортний засіб їй на відповідальне зберігання за адресою: м. Харків АДРЕСА_2 , або за адресою: АДРЕСА_3 Харків, вул АДРЕСА_4 Терехівська, 1 (а.с. 13). Також надала копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 14).

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12019220000001039 від 15.07.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

14.07.2019 з 23.35 год. до 01.01 год. згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, в районі буд. 11 по вул. Плеханівська у м. Харкові, проведено огляд, в ході якого, згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.07.2019, вилучено вказане в клопотанні сторони обвинувачення майно (а.с. 5-7).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , автомобіль «УАЗ 3163-020», р.н. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 (а.с. 8).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Ландграф І.М., зареєстрованого в реєстрі за №1018, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна, а саме, а саме, автомобіля «УАЗ 3163-020», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , є його донька ОСОБА_4 (а.с. 14).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вищевказане майно, вилучене під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, та існує можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абз. 1 ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання про накладення арешту на вказане майно шляхом заборони його користування, розпорядження та відчуження підлягає задоволенню, із визначенням місця зберігання автомобілю за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у такий спосіб арешту майна, слідчий суддя вважає доцільним, оскільки в даному випадку такий спосіб забезпечує запобіганню можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя вважає розумним та співрозмірним обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З цих же підстав на теперішній час передача на відповідальне зберігання транспортного засобу ОСОБА_4 є передчасною.

Більш того, даних про можливе місце зберігання транспортного засобу, ніж те, що вказано в клопотанні прокурора, в ході розгляду клопотання слідчому судді не надано. За вказаних обставин, на теперішній час наявні також підстави до арешту транспортного засобу та визначення його місця зберігання за адресою, вказаною в клопотанні прокурора.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, –

Ухвалив:

Клопотання прокурора про арешт майна – задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль «УАЗ 3163-020», р.н. НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Визначити місцем зберігання автомобіля «УАЗ 3163-020», р.н. НОМЕР_1 , згідно п. 20 постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012, на майданчику за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська 106.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Муратова С.О.