Рішення № 83038906, 03.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002000

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Бабич Ю.Б.

з участю:

представника позивача Урбанська Т. В.

представника позивача Цитульський І.В.

представника відповідача Булаш З.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Обставини справи.

Позивач, Львівське міське комунальне підприємство «Львіводоканал», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003334814 прийнятого 08.04.2019 року відповідачем, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до положень п.86.8. статті 86 ПКУ податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків. Позивач вказує, що датою вручення відповідачем акта перевірки позивачу є 20.03.2019 року, відтак, останнім з десяти робочих днів, протягом яких контролюючий орган вправі прийняти ППР, було 03.04.2019 року. Натомість оскаржуване ППР прийняте 08.04.2019 року. Позивач вважає, що відповідачем пропущено строк на прийняття ППР, встановлений відповідною нормою ПКУ. Позивач також вказує, що оскаржуване ППР прийняте і підписане уповноваженою особою - начальником Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_2, однак відповідно до вищезгаданої норми закону (п.86.8. статті 86 ПКУ) податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу. Однак, відповідачем не надано жодного документу, який підтверджує повноваження начальника Львівського управління ОВПП на прийняття такого рішення, адже контролюючим органом є ОВПП, а не Львівське управління ОВПП. По суті виявленого порушення позивач вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань по рентній платі за спеціальне використання води на загальну суму 6170478,55 грн., в тому числі: за 1-й квартал 2018 року-2 556 916,00 грн.; за 2-й квартал 2018 року- 1 798 123,67 грн.; за 3-й квартал 2018 року - 1 815 438,88 грн. оскільки ці суми визначені ОВПП виходячи з того, що відповідно до норм п.255.3. ПКУ об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі. Ця норма закону не оспорюється ЛМКП "Львівводоканал". Проте позивач стверджує, що всупереч положень ПКУ зі змінами (які вступили в дію з 01.01.2018 року), на думку відповідача, об`єми води, які є об`єктом оподаткування, повинні бути розділені платником податку (позивачем) на складові частини (за специфікою використання) і до кожної частини при розрахунку податкового зобов`язання застосовано відповідний коефіцієнт. Позивач вказує, що пунктом 255.7. статті 255 ПКУ встановлено коефіцієнт 0,3 до ставок рентної плати для житлово-комунальних підприємств. Ця норма не пов`язується законодавцем зі специфікою подальшого використання води, а визначена як загальна для житлово-комунальних підприємств, яким є ЛМКП "Львівводоканал". Позивач зазначає, що є комунальним підприємством як за організаційно-правовою формою так і в розумінні статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки виробляє і надає споживачам житлово-комунальні послуги. Позивач стверджує, що дії ОВПП по збільшенню податкового зобов`язання ЛМКП "Львівводоканал" на 6170478,55 грн. (як і нарахування штрафних санкцій на суму 1 542 619,64 грн. пов`язаних з цим) є протиправними, адже позивач при розрахунку свого податкового зобов`язання чітко дотримувався прямої вказівки закону - пункту 255.7. статті 255 ПКУ, яка передбачає застосування понижуючого коефіцієнту до ставки рентної плати незалежно від специфіки подальшого водокористування.

Ухвалою від 24.04. 2019 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Відповідач 08.05.2019 року подав відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог заперечив повністю. Позиція відповідача полягає у тому, що строк для прийняття податкового повідомлення-рішення не пропущений, оскільки згідно із змінами внесеними у ст. 86.8 податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Вказує, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань по рентній платі за спеціальне використання води за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 року встановлено їх заниження на загальну суму 6170478,55 грн., в тому числі за 1 кв. 2018 в сумі - 2 556 916 грн., 2 кв. 2018 в сумі -1 798 123,67 грн., 3 кв. 2018 в сумі -1815438,88 грн. За період з 01.01.2015 по 30.09.2018 року ЛМКП «Львівводоканал» згідно ст. 255 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) задекларовано рентну плату за спеціальне використання води в сумі 40294504,27 грн. Зазначає, що під час перевірки відображено показники за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 року в сумі 40294504,27 грн. на підставі таких документів: оборотно-сальдові відомості по pax. 642/2 «Рентна плата за спеціальне використання води», 92 «Адміністративні витрати», виробничих звітів щодо піднятої та реалізованої води, дозволів на спеціальне водокористування від 05.10.2013 № Укр-525-13/Льв.ГДС, від 03.10.2016 № Укр-1018ДЕП-16/Льв.ГДС, від 29.09.2017 № 83/ЛВ/49д-17 встановлено заниження задекларованих ЛМКП «Львівводоканал» показників у Податкових Деклараціях з рентної плати за спеціальне використання води в розмірі 6170478,55 грн., в тому числі за 1 кв. 2018 в сумі - 2556916 грн.. 2 кв. 2018 в сумі - 1798123,67 грн.. 3 кв. 2018 в сумі - 1815438,88 грн. Відповідач вказує, що згідно п.п. 255.4.1 п. 255.4. ст. 255 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) - рентна плата за спеціальне використання води не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в гой чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку. Відповідно до п. 255.7 ст. 255 Податковою кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) - житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3. Зазначає, що в умовах дії порядку визначення податкових зобов`язань з Рентної плати, в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 N 1797-VIII, об`єкт оподаткування Рентною платою (фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі) розділяється на відповідну кількість складових частин в залежності від напрямків її використання (постачання): - обсяг води, який постачається Підприємством населенню для задоволення його питних і санітарно-гігієнічних потреб; - обсяг води, який постачається Підприємством юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, в тому числі теплопостачальним організаціям, ОСББ. ЖБК тощо, незалежно від напрямків її використання (постачання) останніми; - обсяг води, який використовується Підприємством на власні технологічні потреби, включаючи втрати та витрати для забезпечення провадження господарської діяльності з вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг. Стверджує, що по кожній із складових частин загального об`єкта оподаткування рентною платою складається окремий Додаток 5, в якому у рядку 8 зазначається його обсяг, у рядку 9 - ставка Рентної плати та у рядку 10.2 - коефіцієнт, значення якого відображає напрямок використання (постачанні) об`єкта оподаткування: "0" - для обсягів води, які постачаються Підприємством населенню для задоволення його питних і санітарно-гігієнічних потреб; "0,3" - для обсягів води, яка використовується Підприємством на власні технологічні потреби, включаючи втрати та виграти для забезпечення провадження господарської діяльності з вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг; "1" - для обсягів води, які постачаються Підприємством юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, у тому числі теплопостачальним організаціям, ОСБ, ЖБК тощо, незалежно від напрямків її використання (постачання) останніми. Відповідач вважає, що на порушення вимог п. 255.3, пп. 255.4.1 п.255.4 ст. 255 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), позивачем занижено податкове зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води за період 01.01.2018 по 30.09.2018 в розмірі 6170478,55 грн., в тому числі за 1 кв. 2018 в сумі - 2 556 916 грн., 2 кв. 2018 в сумі -1 798 123,67 грн., 3 кв. 2018 в сумі -1815438,88 грн.

Позивачем 03.06.2019 року подано відповідь на відзив, у якій зазначено про ненадання відповідачем належних та переконливих доказів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, вважає що позивачем правомірно застосовується коефіцієнт 0,3 до ставок рентної плати для житлово-комунальних підприємств, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Ухвалою від 14.06.2019 року закрито підготовче провадження.

До розгляду справи по суті від відповідача 20.06.2019 року надійшли додаткові пояснення щодо підписання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та щодо застосування позивачем коефіцієнт 0,3 до ставок рентної плати.

Суд заслухав вступне слово представників позивача та відповідача, повно, всебічно і об`єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

Відповідачем, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України, у період з 10.01.2019 р. по 14.03.2019 р., проведена документальна планова виїзна перевірка Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», код ЄДРПОУ 003348471, з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2018р, про що 20.03.2019 року складено акт № 63/28-10-48-13/03348471.

За наслідками перевірки відповідачем на підставі вказаного акта 08.04.2019р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0003334814 про збільшення позивачеві грошового зобов`язання за платежем рентна плата за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства (за платежами, що розподіляються між державним та місцевим бюджетами) на суму 7713098,19 грн., з яких 6170478,55 грн. - податкове зобов`язання та 1542619,64 грн. - штрафні санкції.

Податкове повідомлення-рішення прийняте згідно висновків акта перевірки (пункт 4) про порушення позивачем п. 255.3, пп. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами і доповненнями), занижено податкове зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води за період 01.01.2018 по 30.09.2018 в розмірі 6170 478,55 грн., в тому числі за 1 кв. 2018 в сумі - 2556916 грн., 2 кв. 2018 в сумі - 1798123,67 грн., 3 кв. 2018 в сумі - 1815438,88 грн.

Таких висновків при перевірці позивача відповідач дійшов з огляду на те, що пунктом 255.3 статті 255 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) встановлено, що об`єктом оподаткування рентною платою є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі.

При цьому термін "фактичний обсяг води, який використовують" визначено лише у підпункті 255.11.2 пункту 255.11 статті 255 Кодексу, як обсяг, що зазначений у дозвільному документі на здійснення спеціального водокористування як ліміт забору води з водного об`єкта (підпункт 4 пункту 5 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 N 321) без встановлення спеціального порядку обліку таких обсягів забору води.

У акті перевірки зазначено, що в умовах дії порядку визначення податкових зобов`язань з рентної плати, в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 N 1797-VIII, об`єкт оподаткування рентною платою (фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі) розділяється на відповідну кількість складових частин в залежності від напрямків її використання (постачання):

- обсяг води, який постачається Підприємством населенню для задоволення його питних і санітарно-гігієнічних потреб;

- обсяг води, який постачається Підприємством юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, в тому числі теплопостачальним організаціям, ОСББ, ЖБК тощо, незалежно від напрямків її використання (постачання) останніми;

- обсяг води, який використовується Підприємством на власні технологічні потреби, включаючи втрати та витрати для забезпечення провадження господарської діяльності з вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг.

По кожній із складових частин загального об`єкта оподаткування рентною платою складається окремий Додаток 5, в якому у рядку 8 зазначається його обсяг, у рядку 9 - ставка Рентної плати та у рядку 10.2 - коефіцієнт, значення якого відображає напрямок використання (постачанні) об`єкта оподаткування:

- "0" - для обсягів води, які постачаються Підприємством населенню для задоволення його питних і санітарно-гігієнічних потреб;

- "0,3" - для обсягів води, яка використовується Підприємством на власні технологічні потреби, включаючи втрати та витрати для забезпечення провадження господарської діяльності з вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг;

- "1" - для обсягів води, які постачаються Підприємством юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, у тому числі теплопостачальним організаціям, ОСБ, ЖБК тощо, незалежно від напрямків її використання (постачання) останніми.

При перевірці проведено розрахунки з рентної плати за спеціальне використання води за період 01.01.2018 по 30.09.2018 по ЛМКП «Львівводоканал» для обсягів води, яка використовується Підприємством на власні технологічні потреби, включаючи втрати та витрати для забезпечення провадження господарської діяльності з вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг та для обсягів води, які постачаються Підприємством юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, у тому числі теплопостачальним організаціям, ОСБ, ЖБК тощо, незалежно від напрямків її використання (постачання) останніми та встановлено, що оскільки позивачем не вірно застосовувалися коефіцієнти, сума податкового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води за період 01.01.2018 по 30.09.2018 підлягає донарахуванню в розмірі 6170478,55 грн., в тому числі за 1 кв. 2018 в сумі - 2556916 грн., 2 кв. 2018 в сумі - 1798123,67 грн., 3 кв. 2018 в сумі -1815438,88 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Податкове повідомлення-рішення відповідно до п. 86.8. ст.. 86 ПК України (у редакції на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом з матеріалів справи встановлено вручення відповідачем акта перевірки позивачеві 20.03.2019 року (а.с.23), а спірне податкове повідомлення рішення прийнято 08.04.2019р. Отже доводи позивача про порушення строків прийняття податкового повідомлення-рішення є помилковими, оскільки з урахуванням внесених змін до п. 86.8. ст.. 86 ПК України таке прийнято протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення позивачеві акта перевірки.

Судом також з долученого представником відповідача наказу №950 від 05.05.2017 року «Про уповноваження на виконання певних функцій курівника» встановлено право ОСОБА_2 на прийняття податкових повідомлень-рішень (п.1), відтак оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення підписане уповноваженою особою у відповідності до п. 86.8. ст.. 86 ПК України.

Податкове законодавство України відповідно до п.3.1 ст. 3 ПК України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п.14.1.217 ст. 14 ПК України рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;

Рентна плата відповідно до п.251.1.4 ст. 251 ПК України складається зокрема з рентної плати за спеціальне використання води.

Платниками рентної плати за спеціальне використання води відповідно до п.255.1 ст. 255 ПК України є:

первинні водокористувачі - суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об`єктів;

суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

З огляду на наведене визначення позивач є первинним водокористувачем.

Об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є відповідно до п. 255.3 ст. 255 ПК України фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі.

Пунктом 255.4.1. п. 255.4 ст. 255 ПК України визначено, що рентна плата за спеціальне використання води не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Ставки рентної плати за спеціальне використання води встановлені у розмірах визначених п. 255.5 ст. 255 ПК України, а відповідно до п.255.7 ст. 255 ПК України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3.

Суд погоджується з доводами позивача, що наведена норма ПК України не пов`язується законодавцем зі специфікою подальшого використання води, а визначена як загальна для житлово-комунальних підприємств, яким є ЛМКП "Львівводоканал".

Позивач є комунальним підприємством як за організаційно-правовою формою так і в розумінні статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки виробляє і надає споживачам житлово-комунальні послуги.

Судом з долучених позивачем розрахунків з рентної плати за спеціальне використання води до податкових декларацій з рентної плати встановлено, що позивачем коефіцієнт 0,3 до ставки рентної плати застосовується при розрахунку податкового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води на весь обсяг води, за який передбачена рентна плата, без розподілу обсягів за специфікою подальшого використання.

Отже позивачем у повній відповідності до п.255.7 ст. 255 ПК України нараховане податкове зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води за три квартали 2018 року з застосуванням коефіцієнту 0,3, а саме: 0,3 * 43 066 091 куб.м * 84,39 грн. : 100 куб.м = 10 903 042,26 грн. (де 43 066 091 куб.м = 10 445 515 куб.м + 3 662 512 куб.м + 28 958 064 куб.м).

Однією з основних засад податкового законодавства України відповідно до п.4.1.1 ст. ПК України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Правовий порядок в Україні відповідно до ст. 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини у справах „Ґавенда проти Польщі" від 14 березня 2002 року, „Броньовський проти Польщі" від 22 червня 2004 року, „Ґавенда проти Польщі" від 14 березня 2002 року, „Аманн проти Швейцарії" від 16 лютого 2000 року, „Круслена" від 24 квітня 1990 року, „Волохи проти України" від 2 листопада 2006 року „Фельдек проти Словаччини" від 12 липня 2001 року, „Реквеньї проти Угорщини" від 20 травня 1999 року „Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14 червня 2007 року „Фадєєва проти Росії" від 9 червня 2005 року характеризує якість закону так:

1) правове положення може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи;

2) чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні;

3) якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право;

4) закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання;

5) якість закону пов`язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи ;

6) жодна норма не може вважатися „законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики;

7) ступінь чіткості закону, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється цей закон, а також кількості та статусу тих, кому закон адресований. Ступінь чіткості, який треба забезпечувати при формулюванні конституційних положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в інших законах;

8) положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, норм чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини суд дійшов висновку про безпідставність збільшення відповідачем податкового зобов`язання ЛМКП "Львівводоканал" на 6170478,55 грн. (як і нарахування штрафних санкцій на суму 1542619,64 грн. пов`язаних з цим), оскільки позивач при розрахунку свого податкового зобов`язання чітко дотримувався пункту 255.7. статті 255 Податкового кодексу України, яка передбачає застосування понижуючого коефіцієнту до ставки рентної плати незалежно від специфіки подальшого водокористування.

Відповідачем не надано суду законодавчого обґрунтування застосування коефіцієнтів "0", "0,3" "1", а Податковий кодекс України містить у пункті 255.7. статті 255 тільки коефіцієнт "0,3", який і застосовувався позивачем.

Покликання відповідача на лист ДФСУ від 08.05.18 р №1388/4/99-99-12-02-03-13 є на переконання суду безпідставним, оскільки такий адресований Міністерству фінансів України та не може встановлювати чи змінювати норми права. Долучені відповідачем податкові консультації є індивідуальними, а тому не стосуються позивача.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 19210 грн. (а.с.3), такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 294, 295, КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 08.04.2019 року №0003334814.

3. Стягнути на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (79017, м. Львів, вул. Зелена 64, ЄДРПОУ 03348471) з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська 11г, ЄДРПОУ 39440996), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 19210,00 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 15.07.2019р.

Суддя Коморний О.І.