Рішення № 83038897, 10.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/6134/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

представника відповідача Гавриляка Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2017 №11025637 та від 07.05.2018 №0761759-1313-1317.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що його автомобіль марки Audi, модель Q7, 2016 року випуску, об`єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального дизель, не може бути об`єктом оподаткування транспортним податком, оскільки такий автомобіль відсутній у Переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році та 2018 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку. Крім цього, вважає, що Міністерство економічного розвиту та торгівлі України не мало підстав для застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигуна автомобіля марки Audi, модель Q7, об`єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального дизель до значення об`єму циліндрів двигуна 3,0 та відповідно включати такий автомобіль до Переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 та 2018 роках.

Відповідач 21.01.2019 подав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовну. Відзив обґрунтований тим, що належний позивачу автомобіль у 2017 році та 2018 році є об`єктом оподаткування транспортним податком відповідно до ст.267 Податкового кодексу України, а тому дії відповідача щодо визначення позивачу податкового зобов`язання з вказаного податку є правомірними. В обґрунтування своєї позиції посилається на отриману від Мінекономрозвитку інформацію щодо переліків, які розміщені на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, автомобілів з роком випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом, які свідчать про те, що належний позивачу на праві власності автомобіль марки - марки AUDI, моделі Q7, 2016 року випуску, об`єм циліндрів двигуна 2967 куб.см, тип пального - дизель - відповідає ознакам автомобіля такої моделі, який зазначений у вказаних переліках.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача пояснення на позовну заяву до суду не подала.

Ухвалою суду від 26.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 20.02.2019 суд вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 20.02.2019 суд залучив третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Ухвалою від 20.02.2019 суд витребував докази від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Ухвалою від 03.04.2019 суд витребував докази від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Ухвалою від 24.06.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Просив суду в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час, дату і місце розгляду справи, заяв про розгляд справи без його участі не надходило.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, з наступних підстав.

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Audi, модель Q7, об`єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального дизель, рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Вказаний автомобіль включений до Переліку легкових автомобілей, з року випуску яким минуло не більше 5 років та середньоринкова вартість яких становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017 та на 01.01.2018. У зв`язку з цим, відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення 27.11.2017 №11025637 та від 07.05.2018 №0761759-1313-1317, якими визначив позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 року - 8333,33 грн, за період 2018 року - 25000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

З 1 січня 2017 набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон України № 1797 VIII ) та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 № 1791 VIIІ ( далі - Закон України №1791-VIIІ), якими, зокрема, внесені зміни до ст.267 Податкового кодексу України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 вказаної статті є об`єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року, виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України, базою оподаткування є легковий автомобіль, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 3 200,00грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», на 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 3 723,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»

Отже, об`єктом оподаткування у 2017 році є легкові автомобілі середньоринкова вартість яких становить понад 1 200 00,00 грн, а в 2018 році- 1396125,00 грн., та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Згідно з пунктом 267.4 вказаної статті ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування.

Нормами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2018 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 та у 2018 роках.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.

Таким чином, повноваження податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації про автомобілі середньоринкова вартість якого визначена Мінекономрозвитку і така вартість не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб`єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів. Більше того, до повноважень ДФС не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.

Тобто, з урахуванням викладеного, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є інформація Мінекономрозвитку про автомобіль, що належить позивачу, що міститься в переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 та у 2018 роках.

Суд встановив, що належний позивачу автомобіль марки Audi, модель Q7, об`єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального дизель, включено до Переліку легкових автомобілей, з року випуску яким минуло не більше 5 років та середньоринкова вартість яких становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017 та на 01.01.2018.

Відповідно до розрахунку визначення середньоринкової вартості автомобіля на офіційному веб-сайті Мінеконом розвитку, марки автомобіля - AUDI, модель - Q7, об`єм циліндрів двигуна - 3.0, тип пального - дизель, рік випуску - 2016, яким встановлено середньоринкову вартість автомобіля 1537954,2грн.

Таким чином, вартість автомобіля позивача перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового 2018 року, що свідчить про те, що такий автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що належний йому автомобіль не може бути об`єктом оподаткування транспортним податком, оскільки такий автомобіль відсутній у Переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році та 2018 році, розміщені на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, виходячи за наступного.

Згідно з відомостями з офіційного інтернет - сайту «AUDI» щодо автомобіля марки Audi, модель Q7 3.0 TDI зазначено, що робочий об`єм циліндрів двигуна становить 2967куб.см., що, в свою чергу, дає підстави для висновку про те, що автомобіль марки Audi, модель Q7, об`єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального дизель, відповідає автомобілю, включеного до Переліку легкових автомобілей, з року випуску яким минуло не більше 5 років та середньоринкова вартість яких становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2017 та на 01.01.2018 в графах "Марка" Audi, "Модель" Q7, "Об`єм циліндрів двигуна" 3,0, "Тип пального" дизель.

Суд зауважує, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги саме такою обставиною, для її обґрунтування не подав жодного доказу.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що Міністерство економічного розвиту та торгівлі України не мало підстав для застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигуна автомобіля марки Audi, модель Q7, об`єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального дизель до значення об`єму циліндрів двигуна 3,0 та відповідно включати такий автомобіль до Переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 та 2018 роках, оскільки така обставина стосується дій третьої особи у справі та з врахуванням компетенції відповідача щодо прийняття оскаржених рішень, виходить за межі предмету доказування у справі. Суд в цьому контексті звертає увагу позивача на те, що обставини щодо застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигуна автомобіля марки Audi, модель Q7, тип пального дизель до значення об`єму циліндрів двигуна 3,0 та включення Міністерством економічного розвиту та торгівлі України такого автомобіля до Переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 та 2018 роках можуть слугувати предметом окремого позову до Міністерства економічного розвиту та торгівлі України.

Суд не бере до уваги постанову Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №822/2687/17, на яку посилається позивач, у зв`язку з тим, що у цій справі наявні інші фактичні обставини та докази, які ними підтверджуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-77, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 16.07.2019.

Суддя А.Г. Гулик