Ухвала суду № 8303136, 04.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2010 р.                                                                       К-14155/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 01 лютого 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04 червня 2007 року

у справі № АС-42/714-06

за позовом Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова

до          1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ХТЗ»,

          2. Приватної фірми «Агросоюз»

про визнання недійсними господарських зобов’язань та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2006 року Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі міста Харкова (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ХТЗ»(далі – відповідач 1), Приватної фірми «Агросоюз» (далі –відповідач 2) про визнання недійсним договору поставки тракторів від 17 січня 2006 року № 01/01-06 на суму 1488000,00 грн., укладеного між ТОВ «ТД «ХТЗ»та ПФ «Агросоюз»; визнання недійсними господарських зобов’язань за договором поставки від 17 січня 2006 року № 01/01-06 на суму 1488000,00 грн. на підставі статей 207, 208 Господарського кодексу України; стягнення з ТОВ «ТД «ХТЗ»в доход держави вартості отриманого від ПФ«Агросоюз»товару у сумі 1488000,00 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 01 лютого 2007 року у позові відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04 червня 2007 року постанову Господарського суду Харківської області від 01 лютого 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04 червня 2007 року та постанову Господарського суду Харківської області від 01 лютого 2007 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТД «ХТЗ»з питань правомірності обчислення податку на додану вартість та формування податкового кредиту за період квітень 2006 року, за результатами якої складено довідку № 198/23-32563935-ДСК від 05 липня 2006 року.

За наслідками перевірки було встановлено, що 17 січня 2006 року між ТОВ «ТД «ХТЗ» (покупець) та ПФ«Агросоюз»(продавець) був укладений договір поставки тракторів № 01/01-06 на суму 1488000,00 грн. в тому числі податок на додану вартість 20%, який зараховується до складу податкового кредиту.

Позивач зазначав, що по ТОВ «ТД «ХТЗ»значиться залишок невідшкодованого ПДВ на розрахунковий рахунок в сумі 81340,00 грн. (по декларації з податку на додану вартість за квітень 2006 року вх. № 18838 від 22 травня 2006 року ТОВ «ТД «ХТЗ»заявлено бюджетне відшкодування у сумі 123486,00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 207 та 208 Господарського кодексу України. При цьому позивач вказує на те, що, придбані ТОВ «ТД «ХТЗ»за договором поставки тракторів № 01/01-06 від 17 січня 2006 року трактори ХТЗ-150К-09 за № 21-02104, № 21-02103, № 21-02101, № 21-02106, № 201-10202, № 21-02108 були відвантажені ним на експорт до Грузії. Операції по експорту товару оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою. В графах 31 ВМД № 800000009/6/510086 від 22 лютого 2006 року та ВМД № 800000009/6/510111 від 15 березня 2006 року ТОВ «ТД «ХТЗ»зазначено, що виробником вказаних тракторів є ВАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе», проте згідно даних зустрічної перевірки було встановлено, що виробником вказаних тракторів є ПФ«Агросоюз», а отже відповідачі, укладаючи спірний договір мали на меті не сплачувати податки та незаконно відшкодувати з Державного бюджету суми по податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що у діях відповідачів при укладанні та виконанні спірного договору відсутні дії та мета, які суперечать інтересам держави.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, предметом діяльності ПФ «Агросоюз»згідно пункту 2.2 статуту та довідки з ЄДРПОУ є, зокрема, виробництво, ремонт та монтаж сільськогосподарських тракторів, машин та механізмів.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) трактори, самохідні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми незалежно від форм власності, що підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, підлягають відомчій реєстрації та обліку, порядок яких установлюється Міністерством сільського господарства і продовольства України.

Відповідно до пункту 2.20 Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 11 червня 2004 року № 221 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), самостійно складені машини реєструються за їх власником на підставі документів, передбачених у розділі 2 цих Правил, які підтверджують правомірність придбання основних вузлів і агрегатів, необхідних для складання машини, та наявності таблички реєстраційної обліково-ідентифікаційної з ідентифікаційним номером. Складання машин серійного зразка має проводитись з вузлів, агрегатів та деталей, які використовує з цією метою виробник серійної продукції, або з таких, відповідність яких цьому призначенню та обов'язковим вимогам (якщо такі існують) підтверджена сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката відповідності, виданими в Системі УкрСЕПРО. Допускається реєстрація самостійно складених машин несерійного зразка за умови їх відповідності технічним вимогам. Відповідність має бути засвідчена або сертифікатом відповідності, виданим органом із сертифікації, акредитованим у Системі УкрСЕПРО, або за наявності висновку про відповідність технічним вимогам саморобної машини (додаток 10) та (або) висновку про відповідність технічним вимогам саморобного причепа (напівпричепа) (додаток 11), складеного інспекцією Держтехнагляду та спеціалістами з охорони праці.

Відповідно до пункту 2.21 вказаних Правил у разі відсутності на машинах ідентифікаційних номерів інспекція Держтехнагляду видає дозвіл на присвоєння ідентифікаційного номера.

Як вбачається з матеріалів справи, ПФ «Агросоюз»здійснює ремонт тракторів, що випускаються ВАТ «ХТЗ», а також збирання тракторів з окремих деталей, агрегатів, вузлів, які виробляє ВАТ «ХТЗ», та придбаваються ПФ «Агросоюз»на підставі окремих цивільно-правових угод як безпосередньо з ВАТ «ХТЗ», так і з третіми особами. Вказаний вид діяльності ніяким чином не порушує право інтелектуальної власності ВАТ «ХТЗ», оскільки відповідно до частини 3 статті 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»не визнається порушенням прав, що випливають з патенту введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника. Продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) вважається придбаним без порушення прав власника патенту, якщо цей продукт був виготовлений і (або) після виготовлення введений в обіг власником патенту чи іншою особою за його спеціальним дозволом (ліцензією).

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «ТД «ХТЗ»при митному оформленні тракторів отримував безпосередньо у ВАТ «ХТЗ»для митниці сертифікати відповідності на запчастини, з яких було складено трактори, тому ВАТ «ХТЗ»було відомо про реалізацію тракторів, які виготовлені не ним, а ПФ «Агросоюз».

Так, після передачі товару (тракторів) ПФ «Агро союз»надав ТОВ «ТД «ХТЗ»технічні паспорти на трактори, а останній у відповідності до законодавства відразу поставив техніку на облік у Харківській міській державній інспекції Держтехнагляду.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій правомірно встановили, що експортовані в Грузію ТОВ «ТД «ХТЗ»трактори були зібрані із комплектуючих деталей виробництва ВАТ «ХТЗ»(як нових, так і вживаних) ПФ «Агросоюз». Вказані трактори пройшли сертифікацію в Харківській торгово-промисловій палаті на кожен зібраний трактор, Харківською торгово-промисловою палатою було видано сертифікат походження товару, державною інспекцією Держтехнагляду в Харківській області присвоєно ідентифікаційний номер. Поставлені на облік та видані реєстраційні номера. По спірному договору такі трактори продавались як вживані, про що його контрагент був повідомлений.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до пунктів 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Позивачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи договір поставки тракторів від 17 січня 2006 року № 01/01-06, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як незаконне отримання сум податку на додану вартість з бюджету.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Харківської області від 01 лютого 2007 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 04 червня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 01 лютого 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

           ______ Н.Є. Маринчак

______ М.О. Федоров

______ Т.М. Шипуліна