Ухвала суду № 8303148, 04.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2010 р. К-3284/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 26 квітня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2008 року

у справі № АС-42/627-06

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

до 1. субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1,

2. Приватного підприємства «Енер-Тек»,

за участю прокуратури Харківської області, -

про визнання недійсним господарського зобовязання, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2006 року Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (далі відповідач 1), Приватного підприємства «Енер-Тек»(далі відповідач 2) про визнання недійсними господарських зобовязань субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1. та ПП «Енер-Тек»на загальну суму 1081833,60 грн., які виникли у вказаних осіб на підставі вчинення ними правочинів купівлі-продажу промислових товарів, а саме: договору № 01-04 від 27 січня 2004 року, договору № 02-04 від 02 березня 2004 року, договору № 03-04 від 18 березня 2004 року, договору № 04-04 від 22 березня 2004 року, договору № 05-04 від 19 квітня 2004 року, договору № 06-04 від 27 квітня 2004 року, договору № 07-04 від 12 травня 2004 року та договору № 08-04 від 26 травня 2004 року як таких, що вчинені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, яка була наявна у ПП «Енер-Тек»; застосування наслідків визнання господарських зобовязань повністю недійсними, які передбачені приписами статті 208 Господарського кодексу України.

Постановою Господарського суду Харківської області від 26 квітня 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2008 року постанову Господарського суду Харківської області від 26 квітня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2008 року та постанову Господарського суду Харківської області від 26 квітня 2007 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в ході проведення перевірки субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1. з питань дотримання підприємцем норм податкового та валютного законодавства при здійсненні підприємницької діяльності було встановлено, що між субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1. та ПП «Енер-Тек»були укладені договори купівлі-продажу, а саме: договір № 01-04 від 27 січня 2004 року, договір № 02-04 від 02 березня 2004 року, договір № 03-04 від 18 березня 2004 року, договір № 04-04 від 22 березня 2004 року, договір № 05-04 від 19 квітня 2004 року, договір № 06-04 від 27 квітня 2004 року, договір № 07-04 від 12 травня 2004 року та договір № 08-04 від 26 травня 2004 року, відповідно до умов яких субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1. придбала у ПП «Енер-Тек» обладнання на загальну суму 1081833,60 грн.

На виконання умов договору ПП «Енер-Тек»було видано на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1. податкові накладні на загальну суму 1081833,60 грн., з врахуванням сум ПДВ у розмірі вартості реалізованих товарів, а саме: податкову накладну № 1 від 28 січня 2004 року, податкову накладну № 2 від 12 березня 2004 року, податкову накладну № 3 від 19 березня 2004 року, податкову накладну № 4 від 31 березня 2004 року, податкову накладну № 5 від 23 квітня 2004 року, податкову накладну № 6 від 29 квітня 2004 року, податкову накладну № 7 від 15 травня 2004 року, податкову накладну № 8 від 28 травня 2004 року. Факт проведення розрахунків між відповідачами на загальну суму 1081833,60 грн. у безготівковій формі підтверджується відомостями відділення ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку приватного підприємця ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 207 та 208 Господарського кодексу України. При цьому позивач вказує на те, що, рішенням господарського суду міста Києва від 11 квітня 2005 року у справі № 6/325 за позовом Державної податкової інспекції міста Києва до Приватного підприємства «Енер-Тек», третя особа Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація, про припинення юридичної особи було припинено ПП «Енер-Тек»у звязку з ліквідацією, не повязаною з банкрутством, а отже відповідачі, укладаючи спірні договори після припинення юридичної особи ПП «Енер-Тек», мали на меті не сплачувати податки та незаконно відшкодувати з Державного бюджету суми по податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, а суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що на дату укладення спірних правочинів ПП «Енер-Тек»значилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно з пунктом 8 частини 2 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Як вбачається з акту № 274/1504 від 14 вересня 2004 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість свідоцтво ПП «Енер-Тек»№ 39046220, індивідуальний податковий номер 326713826594, видане 15 жовтня 2003 року на бланку ф. № 5-Р було анульоване 14 вересня 2004 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до вказаної дати ПП «Енер-Тек»було платником податку на додану вартість та могло сплачувати податки згідно законодавства на період укладення договорів з спд-ф.о. ОСОБА_1

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ № 12-1-7/1587 від 15 червня 2006 року станом на 01 червня 2006 року ПП «Енер-Тек»значилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що на момент укладання та виконання спірних договорів ПП «Енер-Тек»мало цивільну правоздатність.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до пунктів 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Позивачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено того, що сторони, укладаючи спірні договори, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як незаконне отримання сум відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Харківської області від 26 квітня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 26 квітня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ М.О. Федоров

______ Т.М. Шипуліна