Ухвала суду № 8303111, 04.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2010 р.                                                                       К-13241/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 05 лютого 2007 року

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 06 червня 2007 року

у справі № 11/423-АП-06

за позовом Державної податкової інспекції у місті Херсоні

до          1. Приватного підприємства «Праця»,

          2. Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство Автоінвестстрой –Херсон»

про визнання договору недійсним та стягнення сум, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2006 року Державна податкова інспекція у місті Херсоні (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Праця»(далі –відповідач 1), Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство Автоінвестстрой –Херсон»(далі –відповідач 2) про визнання недійсними відповідно до статті 207 Господарського кодексу України договорів про виконання підрядних робіт, укладених між ПП «Праця»та ПІІ «Автомобільне товариство Автоінвестстрой –Херсон»; застосування наслідків визнання господарського зобов’язання недійсним відповідно до статті 208 Господарського кодексу України, а саме: стягнення з ПП «Праця»на користь ПІІ «Автомобільне товариство Автоінвестстрой –Херсон»отриманих за результатами виконання угоди грошові кошти у сумі 158206,75 грн., а з ПІІ «Автомобільне товариство Автоінвестстрой –Херсон»- в доход держави вартість отриманих послуг за угодами.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 05 лютого 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06 червня 2007 року постанову Господарського суду Херсонської області від 05 лютого 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 06 червня 2007 року та постанову Господарського суду Херсонської області від 05 лютого 2007 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Херсоні провела виїзну планову перевірку ПІІ «Автомобільне товариство Автоінвестстрой –Херсон»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 3069/236/30665927 від 09 жовтня 2006 року.

В ході перевірки ДПІ у м. Херсоні стало відомо про укладення договорів про виконання підрядних робіт між ПП «Праця»та ПІІ «Автомобільне товариство Автоінвестстрой –Херсон», за якими відповідач 1 виконав певний комплекс робіт для відповідача 2.

Так, 24 січня 2005 року між ПП «Праця»(підрядником) та ПІІ «Автомобільне товариство Автоінвестстройерсон»(замовник) було укладено договір підряду № 1, відповідно до якого підрядник зобов’язався виконати будівельно-монтажні роботи з реконструкції приміщень під магазин промислових товарів за адресою: вул. Тираспольська, 1 в м. Херсоні.

Відповідно до додатку № 2 від 15 квітня 2005 року до вказаного договору, підрядник також виконав замовнику роботи з усунення аварійної течії магістрального водопроводу на об’єкті за адресою: м. Херсон, Бориславське шосе, 29.

Загальна вартість виконаних підрядних робіт за договором, відповідно до актів виконаних робіт, а саме: № 1/3 за березень 2005 року на суму 16064,00 грн.; № 2/3 за березень 2005 року на суму 125600,00 грн.; № ј за квітень 2005 року на суму 6517,00 грн., № 2/4 за квітень 2005 року на суму 3971,00 грн., склала 152152,00 грн.

ПІІ «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Херсон»виконало свої зобов’язання щодо оплати отриманих послуг за спірним договором повністю: грошові кошти були перераховані з рахунка відповідача-2 на рахунок відповідача-1 протягом лютого-квітня 2005 року в повному обсязі, що підтверджується виписками руху грошових коштів за 18 лютого 2005 року на суму 35000,00 грн., за 01 березня 2005 року на суму 8000,00 грн., за 18 березня 2005 року на суму 15206,72 грн., за 28 березня 2005 року на суму 50000,00 грн., за 13 квітня 2005 року на суму 50000,00 грн. В свою чергу ПП «Праця»виписано ПІІ «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Херсон»податкові накладні № 18/1 від 18 лютого 2005 року на суму 35000,00 грн. та № 20 від 13 квітня 2005 року на суму 50000,00 грн., суми ПДВ по яких було включено до податкового кредиту відповідача-2 у квітні 2005 року у розмірі 5833,33 грн. та у червні 2005 року у розмірі 8333,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 207 та 208 Господарського кодексу України. При цьому позивач вказує на те, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 14 листопада 2005 року у справі № 14/243-ПН-05 за позовом ДПІ у м. Херсоні до ПП «Праця»про визнання недійсними установчих документів з моменту державної реєстрації та припинення підприємства-відповідача, було визнано недійсними установчі документи ПП «Праця»та припинено юридичну особу ПП «Праця»у зв’язку з його реєстрацією на підставну особу –Смольнова О.П. з використанням його втраченого паспорта, а отже відповідачі, укладаючи спірні договори мали на меті не сплачувати податки та незаконно відшкодувати з Державного бюджету суми по податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що на дату укладення спірних правочинів ПП «Праця» значилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Крім іншого, суд першої інстанції відзначив, що позов заявлено після сплину строку, зазначеного в статті 205 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів наявності у відповідачів мети на укладення спірного договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно з пунктом 8 частини 2 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Як вбачається з акту № 3 від 17 січня 2006 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, свідоцтво ПП «Праця» № 30571165, індивідуальний номер 331728221034, видане 27 вересня 2004 року на бланку ф. № Р, було анульоване 14 листопада 2005 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до вказаної дати ПП «Праця» було платником податку на додану вартість та могло сплачувати податки згідно законодавства на період укладення договорів з ПІІ «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Херсон».

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ № 13-03/374 від 04 травня 2007 року станом на 03 травня 2007 року ПП «Праця» значилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що на момент укладання та виконання спірних договорів ПП «Праця» мало цивільну правоздатність.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до пунктів 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Позивачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено того, що сторони, укладаючи спірний договір та додаток до нього, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплата податків та незаконне отримання сум відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Херсоні підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Херсонської області від 05 лютого 2007 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 06 червня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Херсонської області від 05 лютого 2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 06 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

           ______ Н.Є. Маринчак

______ М.О. Федоров

______ Т.М. Шипуліна