Ухвала суду № 8301982, 11.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"11" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-16255/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Ланченко Л.В., Шипуліна Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Донецької області від 05.04.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2007

у справі № 22/125пн (22-а-796/07)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»(далі –ВАТ «Енергомашспецсталь»)

до ДПІ

про зобов’язання надати висновок до управління Державного казначейства у м.Краматорську.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про зобов’язання ДПІ надати до управління Державного казначейства у м. Краматорську висновок із зазначенням залишку суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за даними декларації за вересень 2006 року у сумі 809455 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 05.04.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2007, позов задоволено з мотивів обґрунтованості податкової вигоди, заявленої позивачем у декларації за вересень 2006 року.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність документально установленого факту надмірного надходження оспорюваної суми ПДВ до бюджету з огляду на неодержання відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу, що виключає можливість надання податковим органом відповідного висновку.

У клопотанні від 24.11.2008 ВАТ «Енергомашспецсталь»просить визнати ухвалені у справі законні рішення такими, що втратили законну силу, та закрити провадження у справі, як це передбачено частиною другою статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на надходження на розрахунковий рахунок позивача суми бюджетного відшкодування, яка є предметом даного спору.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що у поданій до ДПІ податковій декларації з ПДВ за вересень 2006 року позивачем було задекларовано суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, у розмірі 3395365 грн., що підтверджується, зокрема, довідкою контролюючого органу від 19.12.2006 № 1335/23-6-00210602, складеною за результатами проведення виїзної позапланової перевірки ВАТ «Енергомашспецсталь»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень-жовтень 2006 року. Проте станом на 26.03.2007 позивачеві було повернуто з бюджету лише частину цієї суми, а саме –2285910грн., що обумовило звернення ВАТ «Енергомашспецсталь»до суду за даним позовом.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Статтею 7 названого Закону установлено процедуру одержання належного платникові бюджетного відшкодування, якою передбачено таке:

платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (підпункт 7.7.4 пункту 7.7);

протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7);

на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7).

З наведених законодавчих приписів вбачається, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету. Тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таким чином, позовна вимога про зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, не є належним способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю в порядку пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 05.04.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2007 у справі №22/125пн (22-а-796/07) скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя М.І. Костенко

судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Л.В. Ланченко Т.М. Шипуліна