Ухвала суду № 8301834, 24.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2010 р.                                                                                 К-6448/07

                                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Ланченко Л.В.

                                        Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі                    Кравченко В.О.

за участю представника

позивача Коваля О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2006 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 р.

у справі № 2-16/13394-2006А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Феодосійській завод коньяків і вин»

до Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

                              ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 р., позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Феодосії про донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 9127,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2759,00 грн. за № 000251 6395/23-4/2/0 від 29.11.2005 р., № 000285 6395/23-4/2/1 від 30.12.2005 р., № 000760 6395/23-4/2/2 від 21.03.2006 р., № 001036 6395/23-4/2/3 від 06.06.2006 р. Визнано частково недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Феодосії за №0005116395/23-4/2/0 від 29.11.2005 р., № 000018 6395/23-4/1/1 від 30.12.2005 р., № 0005646395/23-4/1/2 від 21.03.2006 р., № 0000366395/23-4/1/3 від 06.06.2006 р. у частині зменшення бюджетного відшкодування за вересень 2005 року у сумі 10868,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03,40грн. державного мита. В частині позову про зменшення суми бюджетного відшкодування у сумі 204719,78 грн. провадження у справі закрито.

ДПІ у м. Феодосії подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у позові. Посилається на порушення судами норми матеріального права: п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначаючи, що витрати зі сплати податку на додану вартість на реконструкцію цеху шампанських вин не повинні включатися до загальної декларації з податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Спірні податкові повідомлення рішення прийняті на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки № 3479/23-4/32294271 від 18.11.2005 р., яким зафіксовані порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, які полягали у тому, що позивач, як сільськогосподарський товаровиробник, не мав права відносити до складу податкового кредиту загальної декларації за серпень 2005 року суму податку на додану вартість за операціями з реконструкції цеху шампанських вин та цеху розливу готової продукції, а повинен був включити таку суму податку на додану вартість до податкового кредиту до податкової декларації сільськогосподарського товаровиробника.

ЗАТ «Феодосійській завод коньяків і вин»є сільськогосподарським товаровиробником, до якого застосовується спеціальних режим оподаткування згідно із п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, крім підакцизних товарів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норми матеріального права, на яку посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 Загальної частини Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Зі змісту пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 27, випливає, що сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, крім підакцизних товарів. Різницю між сумою податку на додану вартість, одержаною ним від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ним постачальникам (залишок податкових зобов’язань), перераховується сільськогосподарським товаровиробником з поточного рахунка на окремий рахунок. Від'ємну різницю між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарським товаровиробником від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ним постачальникам (залишок податкового кредиту), зараховується сільськогосподарському товаровиробнику на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Таким чином, сільськогосподарський товаровиробник за спеціальною декларацією з податку на додану вартість декларує як податкове зобов’язання за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, крім підакцизних товарів, так і податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених таким сільськогосподарським товаровиробником постачальникам за операціями з придбання товарів (робіт, послуг), що використовуються ним у сільськогосподарському виробництві товарів.

З огляду на викладене, позиція судів попередніх інстанцій стосовно того, що до складу податкового кредиту спеціальної (скороченої) податкової декларації сільськогосподарським товаровиробником включаються лише ті суми податку на додану вартість, що були сплачені ним у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), з метою здійснення таким сільськогосподарським товаровиробником операцій, які зазначені у п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», крім підакцизних товарів, визнається судом касаційної інстанції правильною. А відтак, висновки судів попередніх інстанцій про правомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту загальної декларації сум податку на додану вартість, сплачених за операціями з реконструкції цеху шампанських вин, які є підакцизним товаром і поставка яких оподатковується у загальному порядку, визнаються обґрунтованими.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ :

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

                                                                      О.І. Степашко