Ухвала суду № 8300183, 23.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-23094/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Рибченка А.О.

суддів:                                                  Брайка А.І.

                                                            Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року

та постанову Господарського суду Харківської області від 15 червня 2007 року

у справі № А-03/287-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Гіпросталь LTD»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання недійсними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 15 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Гіпросталь LTD»(далі –ТОВ, позивач). Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі –ДПІ, відповідач) № 0004642602/0 від 21 жовтня 2004 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 1675783 грн. (у тому числі основний платіж у розмірі 1324778 грн., фінансові санкції в розмірі 351005 грн.); № 0004632602/0 від 21 жовтня 2004 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 459773 грн. (у тому числі основний платіж в сумі 394423 грн., фінансові санкції в розмірі 65350 грн.); № 0004652602/0 від 21 жовтня 2004 року про нарахування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 216614 грн. 80 коп. як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Визнано протиправними та скасовано податкові вимоги ДПІ № 1/2057 від 28 грудня 2004 року та № 2/537 від 02 березня 2005 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, ДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту від 20 жовтня 2004 року № 7112/2602/30752291 позапланової повторної документальної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2003 року по 30 вересня 2004 року. Вказана перевірка здійснювалася на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА Харківської області від 13 жовтня 2004 року та відповідно пункту 15 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».

При перевірці відповідачем були використані документи фінансово-господарської діяльності підприємства та ведення бухгалтерського та податкового обліку, які були вилучені фахівцями СВ ГВПМ ДПА Харківської області та надані до ВПМ ДПІ Дзержинського району м. Харкова згідно протоколу вилучення документів.

За результатами проведеної позапланової перевірки та з посиланням на те, що в ході розслідування карної справи № 17040220 слідчим встановлено приховування посадовими особами ТОВ податків шляхом складання та надання завідомо неправдивих та свідомо підроблених офіційних документів, відповідачем були зроблені висновки про наявність порушень з боку позивача вимог підпунктів 7.2.8, 7.4.4, 7.4.5, 7.7.1 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 5.1 статті 5, пункту 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та статті 1 Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 11 травня 1999 року № 491/99.

В матеріалах справи наявний та досліджений судами вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 січня 2007 року по кримінальній справі № 1-43/07, який набрав законної сили.

У вироку суду зазначено, що згідно висновку судово-економічної експертизи № 1648 від 12 травня 2006 року, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса, господарські операції між НВП ТОВ «Гіпросталь LTD»та ППКФ «ЛАС»з виконання ремонтних робіт за договором підряду № 58 від 05 лютого 2004 року, про який йдеться в акті перевірки відповідача № 7112/2602/30752291 від 20 жовтня 2004 року, документально оформлені вірно. Також судом підтверджено, що заниження податку на прибуток в сумі 394423,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 1324778,00 грн. –документально не підтверджуються, що свідчить про відсутність узгоджених зобов’язань у вказаних розмірах.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов’язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки вироком суду підтверджена відсутність протиправних діянь посадових осіб підприємства позивача при здійсненні операцій, по яким відповідачем були виявлені порушення податкового законодавства, то вказаним підтверджується висновок судів про незаконність оскаржених податкових повідомлень-рішень про визначення сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Разом з тим, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, у вироку суду відсутні відомості про дослідження судом обставин та висновки щодо нарахування штрафних санкцій за порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки, які зафіксовані в акті перевірки відповідача № 7112/2602/30752291 від 20 жовтня 2004 року.

Як вказано вище, перевірка позивача проводилась податковим органом на підставі постанови слідчого, однак відповідачем не було надано судам доказів того, що постановою слідчого він уповноважувався перевіряти підприємство з питань дотримання встановлених лімітів залишку готівки в касі та забезпечення повноти оприбуткування готівки в касах за період з 1 липня 2001 року по 30 вересня 2002 року. В наданому відповідачем плані перевірки також визначений період, за який повинна була здійснюватися перевірка, і він обмежувався часом з 1 липня 2003 року по 30 вересня 2004 року.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідача були відсутні повноваження на перевірку позивача з питань дотримання встановлених лімітів залишку готівки в касі та забезпечення повноти оприбуткування готівки в касах, а також повноваження здійснювати перевірку за межами встановленого періоду, то цим підтверджується висновок суду про здійснення відповідачем перевірки з цього питання за межами наданих йому повноважень та не у спосіб, передбачений статтею 19 Конституції України. В зв’язку з цим, докази, отримані в результаті неправомірної перевірки, тобто з порушенням закону, правомірно не прийняті судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на приписи частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо висновку судів про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових вимог № 1/2057 від 28 грудня 2004 року та № 2/537 від 02 березня 2005 року, то він також є обґрунтованим з огляду на пов’язаний характер даних податкових вимог з оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року та постанову Господарського суду Харківської області від 15 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Брайко А.І.

                                        Голубєва Г.К.

                                        Карась О.В.

                                        Федоров М.О.