Ухвала суду № 8298172, 24.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2010 р.                                                                       К-43090/09

                                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Ланченко Л.В.

                                        Нечитайла О.М.

          Сергейчука О.А.

          Степашка О.І.

при секретарі                    Кравченко В.О.

за участю представника

відповідача Глушка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2009 р.

у справі № 1/791/07 (22а-3585/2008 )

за позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

                              ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 12.11.2007 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.09.2007 р. № 00009339/0. В решті позовних вимог відмовлено. Відшкодовано ВАТ «Миколаївобленерго»з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2009р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову у позові повністю.

Відкрите акціонерне товариство «Миколаївобленерго»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Серед іншого, наголошує на тому, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що двократна різниця фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така плата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку, зроблений в результаті неврахування правил, встановлених абз. 7 ч. 2 та ч. 7 ст. 27 Законом України «Про електроенергетику»від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР, відповідно до яких правопорушенням в енергетиці є порушення правил користування. У порушення вимог ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції при вирішенні спору надав перевагу листу Державної податкової адміністрації України від 03.03.2006 р. №3980/7/16-1517, а не законодавству.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Актом № 681/39/23399393 від 03.09.2007 р. планової виїзної документальної перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1. п. 6.1 ст.6, п.п. 7.3.1, 7.3.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у невключенні до бази оподаткування податком на додану вартість суми коштів, що надійшли як плата за перевищення договірної величини спожитої електроенергії, що зумовило заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за 2006 –2007 роки в сумі 164283 грн.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (пункт 4.1 статті 4 у редакції Законів України від 25.03.2005 р. № 2505-IV, від 07.07.2005 р. № 2771-IV) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Таким чином, база оподаткування операції з поставки товару (електроенергії) визначається виходячи з її договірної (контрактної) вартості, до складу якої включаються суми коштів, що передаються платнику податку покупцем у зв’язку з компенсацією вартості такого товару (електроенергії).

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.1997 р. №575/97-ВР встановлено обов'язки та відповідальність споживачів енергії, зокрема частиною п’ятою цієї статті встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Таким чином, двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, яка сплачується споживачами електроенергії енергопостачальникам згідно із вимогами ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, не може бути розцінена як договірна вартість операцій з поставки електроенергії, з якої, як передбачено п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», визначається база оподаткування операцій, оскільки така сплата не встановлюється сторонами договору як оплата вартості товару, а є штрафними санкціями, встановленими законодавством за споживання електроенергії понад договірну величину та які обумовлюються конкретними договорами, укладеними на основі типового договору, як відповідальність за порушення споживачем взятих на себе зобов’язань щодо споживання електроенергії у межах граничних договірних величин.

Різниця фактично спожитої і договірної величини не може розцінюватися як товар, який поставляється енергопостачальною компанією споживачеві на виконання умов договору, а визначена законом і на виконання вимог закону договором двократна вартість такої різниці фактично не є компенсацією чи додатковою компенсацією вартості товар, у зв’язку із чим позиція суду першої інстанції про те, що суми штрафів, що сплачуються на користь енергопостачальника у зв'язку із правопорушенням в електроенергетиці, не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у розумінні п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», визнається судом касаційної інстанції правильною.

Позиція суду апеляційної інстанції про те, що двократна різниця фактично спожитої і договірної величини фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію і така плата є додатковою компенсацією вартості товарів не ґрунтується на вимогах законодавства, суперечить положенням статей 26, 27 Закону України «Про електроенергетику»щодо визначення такої сплати у якості відповідальності за порушення у сфері електроенергетики.

До того ж, ВАТ ЕК «Миколаївобленерго»є постачальником електроенергії за регульованим тарифом, який укладає договір про постачання електричної енергії на основі типового договору за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (п. 1.2, п. 1.6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442), у зв’язку з чим постачальником у такому договорі не може бути передбачена підвищена ціна або додаткова компенсація за електроенергію.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, у зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а ухвалена відповідно до закону і помилково скасована постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Миколаївобленерго»задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2009 р. скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Миколаївської області від 12.11.2007 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

          Судді                                                            Л.В. Ланченко

                                                                      О.М. Нечитайло

                                                                      О.А. Сергейчук

                                                                      О.І. Степашко