Ухвала суду № 8298093, 17.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2010 р.                                                                                 К-9129/07

                                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Ланченко Л.В.

                                        Голубєвої Г.К.

          Сергейчука О.А.

          Степашка О.І.

при секретарі                    Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 р.

у справі № А 37/337-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубмет»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 12.10.2006 р. № 0000522305/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 року на 49785,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Трубмет»3,40 грн. судових витрат.

          ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість.

          Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі акту перевірки від 02.10.2006 р. № 583/235/30600278 прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2006 р. № 0000522305/0 про завищення ТОВ «Трубмет»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 року у сумі 49785,00 грн.

Податкова інспекція вважає, що ТОВ «Трубмет»безпідставно віднесло до складу податкового кредиту у червні 2006 року на підставі податкових накладних від 30.05.2006 р. № 05/30/2 та від 21.06.2006 р. № 606310 податок на додану вартість у сумі 53337,62 грн., сплачений з передоплатою переробнику - ДП «Дніпропетровський завод прецензійних труб». При цьому, податкова інспекція виходила з того, що станом на 30.06.2006 р. ДП «Дніпропетровський завод прецензійних труб»послуги з переробки трубних заготовок не виконані, що свідчить про те, що спірні витрати не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, податкові накладні видані безпідставно.

Листом від 04.10.2006 р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська повідомила позивача про викладення пунктів акту перевірки в іншій редакції, за якою сума завищеного бюджетного відшкодування у липні 2006 року становить 49785,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Суд касаційної інстанції визнає правильною позицію судів попередніх інстанцій про виникнення у позивача права на податковий кредит за першою із подій, визначених у п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: на дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату послуг.

Відповідно, податкове зобов’язання з поставки товарів (робіт, послуг) у постачальника, в силу вимог п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону, виникло на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Отже, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця, які виникають за першою із законодавчо визначених подій, зокрема на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці.

Виходячи із приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за якими підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), та п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 вказаного Закону, який забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, виписана податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця і підтверджує податковий кредит покупця, у даному випадку, на дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату робіт.

Враховуючи викладене, доводи податкової інспекції, наведені у касаційній скарзі, про те, що податкова накладна видається тільки при передачі продавцем товарів (робіт, послуг), у зв’язку із чим позивач не мав права на податковий кредит внаслідок здійснення авансової оплати, визнаються судом касаційної інстанції такими, що суперечать вищенаведеному законодавству.

Не можна погодитися з доводами податкової інспекції, викладеними у касаційній скарзі, щодо порушення судами попередніх інстанцій вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Відповідно до абзаців 1 та 2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005р. № 2505-IV) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 4 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених норм Закону випливає, що право на податковий кредит у платника виникає у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, і не залежить від того чи такі товари та послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду

Таким чином, платник податку вправі нараховувати податковий кредит у випадку сплати (нарахування) податку при придбанні товару (послуг), які призначаються ним для використання в оподатковуваних операціях.

Проведення платником податку у звітному періоді авансових платежів за товари (послуги), що придбаваються, зі сплатою податку на додану вартість постачальнику, без отримання на кінець такого звітного періоду таких товарів, само по собі не свідчить про їх придбання без мети використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

          Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ :

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

          Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                                      Л.В. Ланченко

          Г.К. Голубєва

          О.А. Сергейчук

                                                                                О.І. Степашко