Ухвала суду № 8297611, 04.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-15007/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Конюшка К.В.

                                                                      Ланченко Л.В.

                                                                      Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 16.03.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2007

у справі №6/1-15

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія»

до          Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про          скасування рішень, визнання права на податковий кредит, зобов’язання повернути суму бюджетного відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіфія»(далі по тексту –позивач, ТОВ «Скіфія») звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту –відповідач, Тернопільська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2006 №0009231501/1/87515 та №0010241501/0/87514, про скасування рішення від 20.12.2006 №85495/7/285-011, про визнання права на податковий кредит за липень 2006 року в сумі 79236 грн. та за серпень 2006 року в сумі 140420 грн., про зобов’язання відповідача повернути 23472 грн. бюджетного відшкодування за серпень 2006 року.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 16.03.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2007, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.12.2006 №0009231501/1/87515 та №0010241501/0/87514, провадження в справі щодо решти вимог закрито.

В касаційній скарзі Тернопільська ОДПІ просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 16.03.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Тернопільської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.08.2006 по 31.08.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 16.10.2006 №7712/15-01/10/24627287.

В акті перевірки зазначено про необхідність зменшення позивачу заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість –23472 грн., через несплату контрагентами позивача вказаного податку до бюджету. Про що, прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2006 №0009231501/0/67625. З цим не погодилося ТОВ «Скіфія», подавши скаргу до Тернопільської ОДПІ.

В процесі розгляду скарги відповідачем було здійснено виїзну позапланову перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.08.2006 по 31.08.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 06.12.2006 № 19412/15-01/24627287.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», «Порядок заповнення податкової накладної», затверджений наказом ДПА України №165 від 30.05.1997, що полягало у включенні до складу податкового кредиту сум не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними за липень 2006 року в сумі 79236 грн., за серпень 2006 року в сумі 140420 грн., внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання, яка підлягала сплаті до бюджету за липень 2006 року в сумі 55764 грн. та за серпень 2006 року в сумі 73166 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято рішення від 20.12.2006 №85495/7/25-011, яким в задоволенні скарги позивачу було відмовлено, а також два податкових повідомлення-рішення від 20.12.2006, якими зменшено суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за 8 місяців 2006 року в сумі 2372 грн. та визначено за позивачем податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 186078,4 грн. (в тому числі 128,930 грн. штрафних санкцій).

Відповідно до пункту 1.7, 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Актом перевірки від 10.10.2006 № 17712/15-01/10/24627287 та матеріалами справи підтверджується сплата позивачем в липні 2006 року –79,236 грн., а в серпні 2006 року –140,420 грн. податку на додану вартість, включених в ціну придбаних ним товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання.

Підпункт 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

-          

Відтак, сплативши суми податку в складі ціни товарів (робіт, послуг) і отримавши від їх продавців податкові накладні, відповідно до підпункту 7.5.1, 7.4.5 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач набув права на включення 79,236 грн. і 140,420 грн. податку на додану вартість до свого податкового кредиту за липень та серпень 2006 року відповідно.

Наявність незначних недоліків в заповненні податкових накладних, як позначки «х»носять малозначний характер і не можуть бути підставою для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій до позивача.

Про малозначність зазначеного недоліку при заповненні основних даних податкової накладної свідчить відсутність згадки про позначку «х»в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, дії позивача по формуванню податкового кредиту за липень, серпень 2006 року відповідають вимогам норм Закону.

Правомірність дій відповідача в частині зменшення суми бюджетного відшкодування, донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій правильно визнана судами попередніх інстанцій недоведеною. Не є підставами для обґрунтування дій Тернопільської ОДПІ і посилання на неправильне зазначення місця знаходження позивача, а також несплата контрагентами позивача податок на додану вартість до бюджету.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги ту обставину, що в процесі першої перевірки позивача порушень, які були виявлені в процесі повторної перевірки, виявлено не було.

Отже, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що правомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 23472 грн. податку на додану вартість та донарахування 128930 грн. податку і 57148 грн. санкцій, відповідачем належним чином не доведена та не відповідає вимогам Закону. Тому вимоги позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 20.12.2006 №0009231501/1/87515 та №0010241501/0/87514, якими ці дії оформлено, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Тернопільської області від 16.03.2007 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 16.03.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук