Ухвала суду № 8297600, 28.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2010 р.                               м. Київ                                        К-4197/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі                                                   Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача                                                            Заєць О.О.

Карпович Н.А.          

відповідача                                                            Трипус Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС плюс»

на постанову Господарського суду м. Севастополя від 05.02.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008

у справі № 20-12/455

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС плюс»

до           Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про          спонукання списати податкову заборгованість у загальному розмірі 2390062,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС плюс»(далі по тексту –позивач, ТОВ «СГС плюс») звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) про спонукання списати податкову заборгованість у загальному розмірі 2390062,12 грн.

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 05.02.2008, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «СГС плюс», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 05.02.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 17.10.2005 № 188/23-130/32294088/91 податковий орган податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2005 № 0000692301/0 зменшив позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 315782 грн. та застосував штрафні санкції у розмірі 56011,95 грн.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі –Закон № 2181-ІІІ), податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Податкові зобов'язання за актом перевірки від 17.10.2005 № 188/23-130/32294088/91 позивачем не оскаржувались, у зв'язку з чим вважаються узгодженими в день отримання податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 13/07/2005 № 110/26-207/32294088 податковий орган податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2005 № 505 визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1215400 грн. та застосував штрафні санкції у розмірі 1007600 грн.

Згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону 2181-ІІІ з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону 2181-ІІІ встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податкові зобов'язання за актом перевірки від 13.07.2005 № 110/26-207/32294088 ТОВ «СГС плюс»узгоджено в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 13.12.2005, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 по справі № 20-3/363, у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2005 № 505 відмовлено повністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість позивача склала 2390062,12 грн.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону 2181-ІІІ, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, вірним є висновок, що податкові зобов'язання на загальну суму 2390062,12 грн. згідно з Законом 2181-ІІІ, визначаються як податковий борг позивача.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22.05.2007 у справі про банкрутство ТОВ «СГС плюс»заява податкового органу про визнання кредиторських вимог залишена без розгляду у зв’язку з порушенням строку звернення з такою заявою.

Відповідно до пункту 2 статті 14 Закону України від 14.05.1992 № 2343–ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються та вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

З урахуванням наведеної вище норми, податковий борг позивача на загальну суму 2390062,12 грн. вважається погашеним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки позивач просив списати податковий борг, посилаючись на те, що він вважається погашеним, то колегія суддів вважає, що вірним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у чинному законодавстві відсутня норма, що передбачає списання такого податкового боргу, який вважається погашеним.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги ТОВ «СГС плюс», а також скасування постанови Господарського суду м. Севастополя від 05.02.2008 та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008 у даній справі - відсутні. При цьому, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС плюс»залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Севастополя від 05.02.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Л.В. Ланченко

(підпис)О.М. Нечитайло

(підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Відповідальний секретар                    І.Ю. Гончарук