Ухвала суду № 8297209, 23.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-17809/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Рибченка А.О.

суддів:                                                  Брайка А.І.

                                                            Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.                                                             

при секретарі судового засідання:           Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 липня 2007 року

у справі № 2-11/5566-2007А

за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна поляна»Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 липня 2007 року, задоволено позов Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна поляна»Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим від 29 грудня 2006 року № 0001941502/0 на суму 1246,58 грн., від 24 січня 2007 року № 0001941502/1 на суму 1246,58 грн., від 26 лютого 2007 року № 0001941502/2 на суму 1246,58 грн.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що позивач не порушив термін сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, частина якого погашена за рахунок переплати, частина сплачена коштами та частина –шляхом перерахування з одного бюджетного рахунку на інший. Отже, у податкового органу не було підстав для застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 липня 2007 року, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 18 грудня 2006 року № 3034/15-2/02650802 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2006 року № 0001941502/0 та, за наслідками його адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2007 року № 0001941502/1 та від 26 лютого 2007 року № 0001941502/2 про визначення позивачу 1246,58 грн. штрафних санкцій за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 20465,75 грн.

Податковою декларацією за серпень 2006 року позивач узгодив податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 39256 грн., яке повинно бути сплачено до 02 жовтня 2006 року.

Платіжним дорученням від 02 жовтня 2006 року № 134 позивач самостійно сплатив у погашення вказаного зобов’язання 26789 грн.

02 жовтня 2006 року позивач надав до податкового органу заяву про зарахування переплати з податку на прибуток у погашення податку на додану вартість у сумі 12467 грн.

12 жовтня 2006 року орган державного казначейства, на підставі поданого 03 жовтня 2006 року податковим органом висновку, перерахував у погашення зобов’язання позивача з податку на додану вартість 12467,5 грн.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі –Закон № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

На думку колегії суддів, позивач, який в останній день закінчення строку сплати податкового зобов’язання подав заяву про зарахування переплати з податку на прибуток у погашення податку на додану вартість, вчасно виконав свій обов’язок щодо сплати податків.

Подальше здійснення такого перерахування здійснюється податковим органом та органом державного казначейства, тому платник податків позбавлений можливості вплинути на таке перерахування.

Податковий орган посилався на строки, встановлені для надання податковим органом висновку та здійснення перерахувань податків органами державного казначейства.

Так, відповідно до пунктів 7, 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 3 лютого 2005 року № 58/78/22, за платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби України в термін не пізніше ніж п'ять робочих днів від дати отримання заяви платника передає висновки згідно з Реєстром висновків для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України.

На підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснюють повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків відповідно до Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за № 1000/7288.

Проте такі посилання колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані строки встановлені для податкових органів та органів державного казначейства, а не для платників податків.

Отже, штрафні санкції до позивача податковим органом застосовані неправомірно, оскільки він вчасно подав до податкового органу заяву про зарахування переплати з податку на прибуток у погашення податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 липня 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Брайко А.І.

                                        Голубєва Г.К.

                                        Карась О.В.

                                        Федоров М.О.

Повний текст ухвали складено 26 лютого 2010 року.