Ухвала суду № 8296530, 23.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-13899/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008

у справі№ 2а-3048/08

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Агротехпром”

доДержавної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області

провизнання недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агротехпром” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення №0000092300/0 від 03.12.2007 на суму 96092 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2008 позов задоволено повністю.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2008, прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 30.10.2007 по 19.11.2007 відповідачем проводилась планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.06.2007 та складено акт № 1293/23-10-25111976 від 22.11.2007, яким встановлені серед інших порушень порушення п.п. 4.1.3 п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, занижено податок па прибуток за перевіряємий період на 70 733 грн., у тому числі за 2006 рік на 68637 грн. та за 1 півріччя 2007 року на 2 096 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту від 21.07.1999 придбано у „Кулберг”(США) обладнання згідно специфікації на суму 987584 доларів США, яке було поставлено та введено в експлуатацію в серпні 2000 року.

Термін погашення заборгованості згідно додаткових контрактів № 1 від 16.01.2002 та № 2 від 01.02.2002 продовжено до 31.12.2014.

Встановлюючи дані порушення , відповідач в описовій частині акту та в висновках акту перевірки посилався на порушення п.п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення) .

Прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення) .

Судами попередніх інстанцій встановлено, на підставі акту перевірки 30.11.2007 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000092300/0, яким донараховано податкове зобовязання у сумі 98 817 грн., у тому числі 70 733 грн. - сума податку на прибуток, 28084 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій в якому керівником податкового органу встановлені порушення п.п. 7.3.6 п.7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та зроблено висновок, що керівником застосовуються пункти та статті нормативно-правових актів , порушення яких в акті перевірки не відображені.

Згідно з п.п. 2.3.2 п. 4.11 Наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 „Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” в акті викладається зміст встановлених порушень з посиленням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, які є основними доказами та підставами для прийняття керівником податкового органу відповідного податкового повідомлення-рішення ( рішення про застосування штрафних ( фінансових) санкцій).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначений порядок та будь-які інші законодавчі акти, у тому числі накази ДПА України, не передбачають право керівника податкового органу, який розглядає акт перевірки і приймає рішення щодо визначення платнику податку податкових зобовязань, змінювати встановлені або встановлювати нові порушення податкового законодавства платником податку та визначати нові порушені норми такого законодавства, які не були встановлені в акті перевірки .

Відповідачем визначено порушення п.п. 7.3.6 п.7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який дійсно діяв на 2000 рік в такій редакції „з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним” (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або відємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду.

Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, дана редакція підпунктів цієї статті, ні обставини її порушення, ні посилки на неї, в акті перевірки не зазначені та податковим органом не визначені.

На час отримання товару ( серпень 2000 року) п.7.3.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, на порушення якого податковий орган посилається в описовій частині акту та у висновках , діяв в іншій редакції згідно до приписів якої „будь-яка заборгованість платника податку або перед платником податку, основна сума якої виражена в іноземній валюті, відображається в податковому обліку дебітора або кредитора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним ( обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату її виникнення і не підлягає перерахуванню у звязку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду. У разі коли така заборгованість продається ( погашається) протягом звітного періоду, вартість такої заборгованості визначається шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним валютним курсом НБУ, що діяв на дату такого погашення”.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій позивачем не проведено розрахунку з продавцем, тому відсутні підстави для перерахунку заборгованості у відповідності зі змінами валютного курсу НБУ.

Відповідно до п.8 Перехідних положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” „визначення курсових різниць із заборгованості, яка виникла до набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом”, тобто на момент перевірки позивача та складання акту, у розумінні законодавця , діяла редакція п.п. 7.3 3 .п.7.3 ст. 7 „Про оподаткування прибутку підприємств” ( в редакції 2000 року), а не редакція даного закону на яку відповідач посилається у в акті перевірки від 22.11.2007 та своїх висновках, в податковому повідомленні - рішенні.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем неправомірно в податковому повідомленні - рішенні були застосовані нормативно-правові акти, порушення яких не

було встановлено відповідачем на час проведення перевірки.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 у справі № 2а-3048/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 у справі № 2а-3048/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко Суддя М.О. Федоров