Ухвала суду № 8296546, 09.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-11184/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

                    Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 28.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2007

у справі          № 22/43а

за позовом          Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”

до          Державної податкової адміністрації у Ворошиловському районі м. Донецька

про          визнання недійсним податкового повідомлення –рішення № 0005061640/0 від 24.07.2006

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство „Донецьктеплокомуненерго” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової адміністрації у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення № 0005061640/0 від 24.07.2006.

Постановою господарського суду Донецької області від 28.02.2007 позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення –рішення № 0005061640/0 від 24.07.2006

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2007 постанову господарського суду Донецької області від 28.02.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідачі оскаржили їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2007 постанову господарського суду Донецької області від 28.02.2007, ухвалити по справі нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено перевірку позивача своєчасності сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість та складено акт № 609/15-3/03337119.

Актом перевірки встановлена затримка сплати суми узгодженого податкового зобов’язання (яке перетворилось на податковий борг внаслідок несплати у встановлений строк) у сумі 87913 грн. за листопад 2005 року, яка визначена позивачем шляхом надання 02.11.2005 до податкового органу уточнюючого розрахунку № 123899, погашення якого відбулося за рахунок збільшення суми від’ємного значення за лютий 2006 року, яке задеклароване позивачем шляхом надання до додаткового органу 29.03.2006 року уточнюючого розрахунку №19449.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення –рішення № 0005061640/0 від 24.07.2006, яким за порушення граничного терміну сплати податкових зобов’язань, визначених у п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, на підставі п.п. 17.1 7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 147 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 87913 грн., застосований штраф у розмірі 50% у сумі 43956,50 грн.,

З матеріалів справи вбачається, позивач є юридичною особою, має статус платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька з 20.09.1993.

Як платник податку на додану вартість позивач уточнюючим розрахунком від 02.11.2005, який наданий відповідно до абз. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, збільшив суму узгоджених податкових зобов’язань на 87913 грн., яка підлягає сплаті до бюджету за листопад 2005 року.

Також, позивач збільшив суму від’ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість за лютий 2006 року, шляхом надання уточнюючого розрахунку до податкового органу 29.03.2006. Саме частина зазначеного від’ємного значення врахована податковим органом в рахунок погашення податкового боргу позивача за листопад 2003 року.

Відповідно до пп. 4.1.1, пп. ”б” пп. 4.1.4 п. 4.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом ”г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті; податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для подання податкової декларації.

Згідно абз. 2 пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятидесяті відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу зазначених норм слідує, що органи державної податкової служби вправі застосовувати штрафні санкції за порушення платником податків граничних строків сплати лише узгодженого шляхом подання декларації за відповідний період податкового зобов’язання і лише виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу.

За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, частина від’ємного значення врахована податковим органом в рахунок погашення податкового боргу позивача за листопад 2003 року.

Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зарахування частини від’ємного значення податку яке враховано податковим органом в рахунок погашення податкового боргу позивача за листопад 2003 року.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом застосовувати до платника податку штрафних (фінансових) санкцій, оскільки безпосередньо залежить від розміру погашеної ним суми податкових зобов’язань.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 28.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2007 у справі № 22/43а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити.

Постанову господарського суду Донецької області від 28.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2007 у справі № 22/43а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

                    О.В. Карась

Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко Суддя М.О. Федоров