Ухвала суду № 8294920, 16.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-47932/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Брайка А.І.

Гуріна М.І.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань:           Кунда Д.І.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр Васма"

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 року

по справі № 14/192-07-4189А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр Васма"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр Васма" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Постановою Господарського суду Одеської області від 05.07.2007 року у даній справі позов задоволено повністю; скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.07.2006р. №0003371501/0, від 19.10.2006р. №0003371501/1 і від 19.11.2006р. №0003371501/2; скасовано першу податкову вимогу від 14.12.2006р. №1/146.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 року скасовано постанову Господарського суду Одеської області від 05.07.2007 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 09 лютого 2007 року ТОВ Бізнес центр "Васма" подало до ДПІ у Київському районі м. Одеси декларацію з податку на прибуток підприємств за 2005р., а 06 травня 2007р. підприємство подала декларацію з податку на прибуток підприємств за I квартал 2006р.

ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена невиїзна документальна перевірка декларацій з податку на прибуток позивача за 2005р. та I квартал 2006р. За результатами перевірки був складений акт №1854/15-1/33506511/21К від 23.06.2006р.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР) позивач згідно наданої декларації з податку на прибуток підприємства за 2005р. (Додаток К1/1) відображена сума балансової вартості запасів на кінець періоду у розмірі 100 грн., а у декларації з податку на прибуток підприємства за I квартал 2006р. (Додаток К1/1) відображена балансова вартість запасів на початок звітного періоду у розмірі 183571 грн., внаслідок чого у I кварталі 2006р. невірно було розраховано приріст балансової вартості запасів, що привело до невірного розрахунку валових витрат.

На підставі акту перевірки №1854/15-1/33506511/21К від 23.06.2006р. ДПІ у Київському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003371501/0 від 20.07.2006р. у сумі 48161,40 грн. В результаті процедури адміністративного оскарження були прийняти нові податкові повідомлення-рішення №0003371501/1 від 19.10.2006р. та №0003371501/2 від 19.11.2006р. у сумі 48161,40 грн. та перша податкова вимога від 14.12.2006р. №1/146 у сумі 46041,40 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що після проведення відповідачем камеральної перевірки та донарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 45 868 грн., позивач повинен був документально підтвердити безпідставність такого нарахування згідно пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон №2181-III).

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до абз.2 п.п.5.1 ст.5 Закону №2181-III якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Такий же порядок передбачений Наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання".

Крім того, п.п. "а" п.2.3 ст.2 Порядку передбачено, що платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до п.17.2 ст.17 Закону №2181-III.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, зазначені вимоги законодавства позивачем були виконані.

Згідно ч. 3 п. 16.4. ст.16 Закону № 334/94-ВР у разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно із законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать, згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи оподаткування. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової відповідальності за затримку, неподання або неповне подання бухгалтерської звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №50 від 23 червня 2006 року позивач повідомив ДПІ у Київському районі м. Одеси про те, що внаслідок виявлення підприємством помилок, допущених при заповнені декларації за 2005 рік, ці помилки були коректно виправлені в декларації за перший квартал 2006 року, при цьому, таке виправлення на об'єкті оподаткування не відобразилось.

Крім того, з 07.08.2006р. по 18.08.2006р. ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.04.2005р. по 01.07.2006р. За результатами перевірки було складено акт №2256-23-02-33506511/253 від 21.08.2006р., яким встановлено, що позивачем проведено поліпшення основних фондів у розмірі 183333,33 грн. і віднесено на рах.20 (з подальшим обліком у прирості балансової вартості запасів), замість обліку на рах.15:

- підприємством помилково віднесено у перевіряємому періоді на приріс балансової вартості запасів, витрати на поліпшення основних фондів у розмірі 183333,33 грн.,

-разом з тим, як зазначається в акті, підприємством виправлена помилка та внесено зміни до декларації з податку на прибуток підприємства, а вартість поліпшення основних фондів віднесено на рах.15 ("Капітальні інвестиції") з подальшим віднесенням на рах.10 ("Основні засоби").

Отже, позивач діяв в межах чинного законодавства при виправлені помилок попереднього податкового року, що підтверджено плановою документальною перевіркою.

За таких обставин, правильними є висновки суду першої інстанції, що подані розрахунки виправлення помилок ніяким чином не відобразилось на об'єкті оподаткування, а відтак немає підстав для донарахування податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки в діях позивача відсутні порушення вимог чинного податкового законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, правильними є висновки суду першої інстанції, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 року з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі постанови Господарського суду Одеської області від 05.07.2007 року.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр Васма" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 року скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Одеської області від 05.07.2007 року по справі № 14/192-07-4189А.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписБрайко А.І.

підписГурін М.І.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О. Ухвала складена у повному обсязі 18.02.2010р.