Ухвала суду № 8295026, 16.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-22391/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Кунда Д.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 року

та постанову Господарського суду Львівської області від 15.03.2007 року

по справі № 5/3299-12/385А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інвест"

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інвест" звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Львівської області від 15.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 року позовні вимоги задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення №1359/10/23-0 від 30.01.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1790197,00 грн. з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Франківському районі м. Львова звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Дельта-Інвест" та компанією LLC "VeliaSystemsLimited" (Великобританія) були укладені контракти № 30/08-GB від 30.08.2004р. та №11/10-GB від 11.10.2004р., за якими ТОВ "Дельта-Інвест" зобов’язується передати, а компанія LLC "VeliaSystemsLimited" прийняти та оплатити шкіряний напівфабрикат "вет-блю" зі шкіри ВРХ. Поставка здійснюється на умовах FCA - м. Львів, Україна, відповідно до умов INCOTERMS-2000.

На виконання зазначених контрактів ТОВ "Дельта-Інвест" протягом жовтня-грудня 2004 року відвантажило шкіряний напівфабрикат "вет-блю" зі шкіри ВРХ.

При здійсненні експорту товару на виконання вказаних контрактів ТОВ "Дельта-Інвест" у відповідності до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) застосовувало ставку податку "0" відсотків до бази оподаткування.

Оплату за отриманий в жовтні-грудні 2004 року згідно з контрактами товар компанією LLC" Velia Systems Limited" проведено.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова з 29.11.2005р. по 16.01.2006р. проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Дельта-Інвест" за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р., за результатами якої складений акт № 350/23-0/32800760 від 20.01.2006р.

На підставі акту перевірки відповідачем згідно з пп. "б", "в" пп. 4.2.2. ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон №2181-III) та згідно з п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №1359/10/23-0 від 30.01.2006р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2004р. у розмірі 1790197,00 грн. за порушення позивачем пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 4.1 ст. 4, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР.

Відповідач вважає, що з боку позивача мало місце порушення оформлення вантажних митних декларацій при здійсненні експортних операцій, які, на його думку, свідчать про неправомірність застосування товариством нульової ставки при оподаткуванні даних операцій податком на додану вартість. А саме в графі 8 та 44 представлених до перевірки вантажних митних деклараціях, згідно яких експортувався товар на виконання вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів, отримувачем товару крім Компанії LLС "Velia Systems Limited" (Великобританія) виступає фірма "VIMOS S.P.A." (Італія), про яку відсутня будь-яка інформація у вказаних зовнішньоекономічних контрактах, що є, на думку податкового органу, порушенням оформлення вантажних митних декларацій.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем отримані від компанії LLС "Velia Systems Limited" (Великобританія) повідомлення № 0831/1 від 31.08.04р. та № 1012/1 від 12.10.04р., якими позивача було проінформовано про те, що на виконання вищезазначених контрактів товар необхідно поставити саме фірмі "VIMOS S.P.A." (Італія). Таким чином, компанія LLС "Velia Systems Limited" є стороною вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів та виступає як Покупець. А фірма "VIMOS S.P.A." (Італія) не є стороною вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів, а є лише вантажоодержувачем.

Матеріалами справи, за висновками судів, підтверджується дотримання позивачем вимог Порядку заповнення вантажної митної декларації відповідно до митних режимів, затвердженого наказом Державної митної служби України № 380 від 30.06.1998р. при заповненні вантажних митних декларацій, згідно з якими ним здійснювалось експортування товарів на виконання зовнішньоекономічних контрактів в жовтні-грудні 2004 року.

Лист Торговельно-економічної місії у складі Посольства України в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії від 19.04.2006р. №79/2, на думку судів, не може бути належним та допустимим доказом в частині доводів відповідача про відсутність товарообігу між ТОВ "Дельта-Інвест" та компанією LLС "Velia Systems Limited", оскільки податковим органом не надано жодних офіційних доказів, що компанія LLС "Velia Systems Limited" у жовтні-грудні 2004 року не провадила господарської діяльності, термін "спляча" відсутній у законодавстві України, а інформація, яка міститься у листі, не може бути підставою для висновку про відсутність товарообігу між учасниками зовнішньоекономічної операції, оскільки не відповідає вимогам, які ставляться ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства до доказів.

Таким чином, висновок відповідача про порушення ТОВ "Дельта-Інвест" пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6, п.4.1 ст. 4, пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, на думку судів, є безпідставним, ґрунтується на припущеннях та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин суди дійшли висновку щодо відсутності у відповідача правових підстав для зменшення ТОВ "Дельта-Інвест" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованих позивачем у жовтні-грудні 2004 року, оскільки останній у відповідності до пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР мав право на застосування нульової ставки податку на додану вартість за операціями з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Особливості оподаткування операцій із вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України на день здійснення цих операцій були передбачені статтею 8 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції Закону від 1 червня 2000 року № 1783-ІІІ).

Відповідно до пункту 8.1 цієї статті платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів із дня подання зазначеного розрахунку.

Цей розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, –ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Порядок оформлення вантажної митної декларації регламентується Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Положення вантажна митна декларація –це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів, інших платежів.

Належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли всі її графи заповнені відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307, і наведена в них інформація відповідає дійсності.

З огляду на викладене встановленню підлягають як факт належного оформлення вантажної митної декларації, так і факт вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до зазначеної Інструкції у графі 8 вантажної митної декларації наводяться відомості про одержувача товарів (якщо це іноземна юридична особа, –її найменування та місцезнаходження).

У графі 8 вантажних митних деклараціях, як одержувача товарів, зазначено Компанію "Velia Systems Limited".

ДПІ посилалась на відповідні документи, а саме лист Торговельно-економічної місії у складі Посольства України в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії від 19.04.2006р. № 79/2, в якому зазначено, що компанія "VeliaSystemsLimited" є сплячою компанією, тобто такою, що не здійснює фінансових операцій. Також, за інформацією Державного реєстру компаній Великобританії "CompaniesHouse" та кредитного бюро "FirstReport " компанія "Velia Systems Limited", є неторговельною компанією та компанією, що не функціонує. Також, в цій інформації відображено показники бухгалтерських звітів компанії станом на 31.01.03, 31.01.04, 31.01.05, які свідчать про відсутність матеріальних та нематеріальних активів, готівкових коштів та відсутність товарообігу.

З метою обґрунтування свого твердження про недостовірність відомостей, наведених у вантажних митних деклараціях, ДПІ слід було надати докази того, що ці декларації підроблені, зокрема внаслідок кримінально караних дій. Проте такі докази суду не надані. На думку колегії суддів, у цьому випадку суду необхідно було витребувати у ДПІ докази того, що відомості, наведені у виданій позивачу його контрагентом вантажній митній декларації, не є достовірними. Не витребувавши такі докази, суд не створив необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. У разі підтвердження доводів ДПІ про те, що товар фактично не був вивезений за межі митної території України, формування позивачем податкового кредиту є безпідставним і ПДВ відшкодуванню з бюджету не підлягає.

За наявності сумніву щодо достовірності наданої ДПІ інформації суди відповідно до статей 11, 70, 71, 79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС) мали вжити передбачені законом заходи щодо з’ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування з власної ініціативи доказів на підтвердження чи спростування наведених відповідачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Проте цього зроблено не було.

У статті 159 КАС зазначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, обґрунтованим –рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною п’ятою статті 227 КАС висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 року та постанову Господарського суду Львівської області від 15.03.2007 року по справі № 5/3299-12/385А скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Брайко А.І.

(підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Федоров М.О. Ухвала складена у повному обсязі 19.02.2010р.