Рішення № 82944297, 11.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/218

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2019 року № 640/3840/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Юроуп Петролеум"

до Державної фіскальної служби України

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України», дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Український геологічний науково - виробничий центр»,

дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія»,

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» (надалі - позивач, ТОВ «Іст Юроуп Петролеум») адреса: 04123, м. Київ, вул. Западинська, буд. 13а до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач, ДФС України) адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» (надалі - третя особа 1) адреса: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 54, Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Український геологічний науково - виробничий центр» (надалі - третя особа 2) адреса: 36019, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 53, Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (надалі - третя особа 3) адреса: 79000, м. Львів, площа Міцкевича, буд. 8, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №1 від 08.02.2019 до податкової накладної №4 від 18.10.2012, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №2 від 08.02.2019 до податкової накладної №8 від 13.11.2012, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №3 від 08.02.2019 до податкової накладної №15 від 20.11.2012, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №4 від 08.02.2019 до податкової накладної №16 від 20.12.2011, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 08.02.2019 до податкової накладної №40 від 28.12.2011, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 08.02.2019 до податкової накладної №28 від 18.08.2011;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в операційні дні, коли їх було надіслано засобами електронного зв`язку, в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, а саме:

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №1 від 08.02.2019 до податкової накладної №4 від 18.10.2012,

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №2 від 08.02.2019 до податкової накладної №8 від 13.11.2012,

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №3 від 08.02.2019 до податкової накладної №15 від 20.11.2012,

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №4 від 08.02.2019 до податкової накладної №16 від 20.12.2011,

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 08.02.2019 до податкової накладної №40 від 28.12.2011,

28.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 08.02.2019 до податкової накладної №28 від 18.08.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 10 червня 2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. Треті особи в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Третьою особою 1 та третьою особою 2 подані пояснення на позовну заяву, у яких позовні вимоги підтримують та просять задовольнити адміністративний позов.

Згідно ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки в судове засідання прибули не всі учасники справи, проте їх неприбуття не перешкоджало подальшому розгляду, суд дійшов висновку про доцільність переходу до вирішення справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що оскаржувана відмова у реєстрації розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної вчинена відповідачем внаслідок невірного та, як наслідок, протиправного застосування податкового законодавства - як на думку позивача. Зокрема, відповідачем оскаржувана відмова обґрунтована положеннями статті 102 Податкового кодексу України, згідно з яким заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування; встановлено аналогічні строки давності (1095 днів) для проведення перевірок та визначення суми грошових зобов`язань платника контролюючим органом. Фіскальний орган вважав, що це положення (і відповідно строки) поширюються і на випадки коригування податкових зобов`язань до податкових накладних, у тому числі у випадку позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі. Надав пояснення, що в цілому відповідає обґрунтуванню позову.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі, у встановлений судом строк відзиву на адміністративний позов суду не надав, а тому, відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що позивач в лютому 2019 року на виконання ухвалених Господарським судом м. Києва мирових угод здійснив перерахування коштів (повернення раніше отриманих авансів) своїм контрагентам:

Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Надра України» (надалі за текстом - ПАТ «HAK «Надра України»):

- на виконання мирової угоди по справі №910/22595/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2017 р., перераховано 331 872,86 грн. (ПДВ 55 312,14 грн.);

- на виконання мирової угоди по справі № 910/22593/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2017 р., перераховано 109 516,22 грн. (ПДВ - 18 252,70 грн.);

- на виконання мирової угоди по справі №910/22594/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2017 р., перераховано 35 095,44 грн. (ПДВ 5 849,24 грн.).

дочірньому підприємству Національної акціонерної компанії «Надра України» «Український геологічний науково-виробничий центр» (надалі за текстом - ДП УГНВЦ).

- на виконання мирової угоди по справі № 910/10529/14, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2017 р., перераховано 624 767,82 грн. (ПДВ -104 127,97 грн.).

дочірньому підприємству Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (надалі за текстом - ДП «Західукргеологія»):

- на виконання мирової угоди по справі № 910/23630/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2018 р., перераховано 30 450 грн.(ПДВ -(ПДВ - 5075,00 грн.)

Керуючись даними нормами ПКУ, позивач склав та відправив ПАТ «НАК «Надра України», ДП УГНВЦ та ДП «Західукргеологія» для здійснення ними реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників:

- № 1 від 08.02.2019 р. до податкової накладної № 4 від 18.10.2012 р.;

- № 2 від 08.02.2019 р. до податкової накладної№ 8 від 13.11.2012 р.;

- № 3 від 08.02.2019 р. до податкової накладної№ 15 від 20.11.2012 р.;

- № 4 від 08.02.2019 р. до податкової накладної № 16 від 20.12.2011 р.;

- № 5 від 08.02.2019 р. до податкової накладної № 40 від 28.12.2011 р.;

- № 7 від 08.02.2019 р. до податкової накладної № 28 від 18.08.2011 р.

Проте, при реєстрації контрагентами вказаних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) Державною фіскальною службою України були направлені квитанції № 1 із вказівкою про те, що «документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р № 1246 (у редакції постанови КМУ від 26.04.2017 р. №341), а саме: дата складання податкової накладної не може перевищувати більше ніж 1095 календарних дату складання податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування».

Дане формулювання підстави відмови в прийнятті до реєстрації розрахунків коригування не відповідає обставинам проведення коригування податкових зобов`язань та суперечить як нормам ПКУ, так і положенням Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р № 1246 в редакції постанови КМУ від 26.04.2017 р. №341 (надалі за текстом - Порядок № 1246).

Пунктом 192.1. ст. 192 ПКУ абз.1 встановлено, що суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача товарів/послуг підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Таким чином, безпідставна відмова відповідача у прийнятті до реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 08.02.2019 р. до податкової накладної № 4 від 18.10.2012 р.; № 2 від 08.02.2019 р. до податкової накладної № 8 від 13.11.2012 р.; № 3 від 08.02.2019 р. до податкової накладної № 15 від 20.11.2012 р.; № 4 від 08.02.2019 р. до податкової накладної № 16 від 20.12.2011 р.; № 5 від 08.02.2019 р. до податкової накладної № 40 від 28.12.2011 р.; № 7 від 08.02.2019 р. до податкової накладної № 28 від 18.08.2011 р. позбавляє позивача законного права здійснити в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року коригування суми податкових зобов`язань в бік їх зменшення.

ТОВ «ІСТ ЮРОУП ПЕТРОЛЕУМ» не погодилося з вказаною відмовою та звернулося до суду за захистом своїх прав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

З огляду на викладені вище встановлені судом фактичні обставини справи, у діях платника податків (позивача) відсутні порушення даної норми. Навпаки, суд констатує, що позивач та третя особа діяли у відповідності до наведеної статті Податкового кодексу України.

Аналогічно процедура реєстрації податкових накладних та коригувань до їх показників внормована Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (надалі по тексту - Порядок № 1246).

Згідно із пунктом 3 даного Порядку № 1246, реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг) та залишаються у їх постачальника (продавця); складені під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України; складені в межах виконання угод про розподіл продукції; складені за операціями з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування) незалежно від суми податку на додану вартість, зазначеної в одній податковій накладній та/або розрахунку коригування. У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна складається та реєструється зареєстрованим на території України платником податку - отримувачем (покупцем) таких послуг.

Розрахунок коригування, складений постачальником (продавцем) товарів (послуг) до податкової накладної, яка видана їх отримувачу (покупцю) - платникові податку, підлягає реєстрації:

постачальником (продавцем), якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь такого постачальника (продавця) або коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суми компенсації;

отримувачем (покупцем), якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів (послуг) на користь їх постачальника (продавця).

Суд не знаходить у діях позивача порушень і вказаної норми.

Тобто позивачем виконано обов`язок платника здійснити коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту за наслідками податкового періоду, у якому відбулося зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг.

Підставою прийняття відповідачем оскаржуваної відмови в реєстрації спірного уточнюючого розрахунку стали висновки про порушення поданням такого розрахунку ст.102 Податкового кодексу України та п. 6 Порядку №.1246.

Статтею 102 Податкового кодексу України внормовані строки давності та їх застосування.

Проаналізувавши зміст вказаної статті, суд не знаходить самостійної норми, яка б встановлювала строкові обмеження конкретно для процесу коригування кількісних та вартісних показників податкової накладної, тому граничний строк в 1095 днів, який вказаний в цій статті, може застосовуватись до процесу реєстрації розрахунків коригування лише за умови наявності підстав для застосування п.6 Порядку №1246, тому що тільки п. 6 Порядку №1246 містить посилання на граничний строк, передбачений ст. 102 ПКУ.

Разом з тим, обставини справи не відповідають умовам застосування п.6 Порядку №1246.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ з 01.07.2011 р. обов`язкова реєстрація податкових накладних запроваджується для платників податку на додану вартість, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна № 4 (показники якої відкориговані розрахунком коригування № 1 від 08.02.2019 р.) була складена позивачем 18.10.2012 р. Станом на цю дату діяла вимога ПКУ щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в яких сума ПДВ перевищувала 10 000 грн. За податковою накладною № 4 від 18.10.2012 р. загальна сума ПДВ складала 250000,00 грн. Тобто ця податкова накладна підлягала обов`язковій реєстрації в ЄРПН.

Податкова накладна № 8 (показники якої відкориговані розрахунком коригування № 2 від 08.02.2019 р.) була складена позивачем 13.11.2012 р. Станом на цю дату також вже діяла вимога ПКУ щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в яких сума ПДВ перевищувала 10 000 грн. За податковою накладною № 8 від 13.11.2012 р. загальна сума ПДВ складає 666 666,67 грн. Тобто і ця податкова накладна підлягала обов`язковій реєстрації в ЄРПН.

Податкова накладна № 15 (показники якої відкориговані розрахунком коригування № З від 08.02.2019 р.) була складена позивачем 20.11.2012 р. Станом на цю дату діяла вимога ПКУ щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в яких сума ПДВ перевищувала 10 000 грн. За податковою накладною № 15 від 20.11.2012 р. загальна сума ПДВ складає 383333,33 грн. Тобто і ця податкова накладна підлягала обов`язковій реєстрації в ЄРПН.

Податкова накладна № 16 (показники якої відкориговані розрахунком коригування № 4 від 08.02.2019 р.) була складена позивачем 20.12.2011 р. З 01 липня 2011 р. діяла вимога ПКУ щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в яких сума ПДВ перевищувала 100 000 грн. За податковою накладною №16 від 20.12.2011 р. загальна сума ПДВ складає 908 841,00 грн. Тобто ця податкова накладна також підлягала обов`язковій реєстрації в ЄРПН.

Податкова накладна № 40 (показники якої відкориговані розрахунком коригування № 5 від 08.02.2019 р.) складена позивачем 28.12.2011 р. Як і у випадку з попередньою податковою накладною, станом на дату складання податкової накладної № 40 від 28.12.2011 р. діяла вимога ПКУ щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в яких сума ПДВ перевищувала 100 000 грн. За цією податковою накладною загальна сума ПДВ складає 1 166 666,67 грн. Тобто і ця податкова накладна також підлягала обов`язковій реєстрації в ЄРПН.

Податкова накладна № 28 (показники якої відкориговані розрахунком коригування № 7 від 08.02.2019 р.) була складена позивачем 18.08.2011 р. Оскільки з 01.07.2011 р. відповідно до вимог ПКУ обов`язковій реєстрації в ЄРПН підлягали податкові накладні, в яких сума ПДВ перевищувала 100 000,00 грн., а загальна сума ПДВ за цією податковою накладною складає 300 000,00 грн., тому податкова накладна № 28 від 18.08.2011 р. також підлягала обов`язковій реєстрації в ЄРПН.

Таким чином, в даній справі вже відсутня така умова застосування п. 6 Порядку №1246, як відсутність законодавчо встановленої вимоги щодо обов`язкової реєстрації податкової накладної в ЄРПН на момент її складання, так як податкові накладні, до яких 08.02.2019 р. складені розрахунки коригування, відповідно до вимог ПКУ, підлягали обов`язковій реєстрації в ЄРПН в момент їх складання.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПКУ (в редакції, чинній станом на дату складання позивачем податкових накладних) передбачено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

До цієї позовної заяви позивач долучає роздруковані з ЄРПН квитанції до вищезазначених податкових накладних, які містять наступну інформацію:

- податкова накладна № 4 від 18.10.2012 р. була доставлена до ДПА 23.10.2012 р. в 15:00:18, документ прийнятий та йому призначений реєстраційний номер 9065581172;

- податкова накладна № 8 від 13.11.2012 р. була доставлена до ДПА 22.11.2012 в 15:24:31, документу призначений реєстраційний номер 9073905789 та вказано, до документ прийнято;

- податкова накладна № 15 від 20.11.2012 р. була доставлена до ДПА 22.11.2012 в 15:24:33, документу призначений реєстраційний номер 9073905850 та вказано, до документ прийнято;

- податкова накладна № 16 від 20.12.2011 р. була доставлена до ДПА 23.12.2011 р. в 11:45:32, документу призначений реєстраційний номер 9012930877 та зазначено, що документ прийнято;

- податкова накладна № 40 від 28.12.2011 р. була доставлена до ДПА 29.12.2011 р. в 15:26:04, документу призначений реєстраційний номер 9013012690 та зазначено, що документ прийнято

- податкова накладна № 28 від 18.08.2011 р. була доставлена до ДПА 18.08.2011 р. в 11:49:08, документу присвоєний реєстраційний номер 9006853282 та зазначено, що документ прийнято.

Тобто, податкові накладні, до яких 08.02.2019 р. позивач склав розрахунки коригування, були зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується відповідними квитанціями, які, згідно п.201.10. ст. 201 ПКУ, є належними доказами факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Таким чином, в спірних правовідносинах відсутні умови для застосування положень п.6 Порядку №1246, оскільки податкові накладні, до яких позивачем складалися розрахунки коригування, підлягали реєстрації в ЄРПН та були зареєстровані в ньому. А оскільки відсутні умови для застосування п.6 Порядку № 1246, тому відсутні умови для застосування і ст. 102 ПКУ, так як ця стаття самостійно не регулює питання строків здійснення коригування показників податкової накладної, а лише містить строк, на який зроблено посилання в п. 6 Порядку № 1246.

Суд зауважує, що відповідно до положень пункту 56.21. статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством (замовник) укладались Договори на проведення геологорозвідувальних робіт. На виконання умов вказаного договору третя особа перераховувала позивачу попередню оплату (аванс) - грошові кошти, у зв`язку із чим позивачем виписувались податкові накладні, вказані вище, що були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В подальшому кошти, отримані Дочірнім Підприємством від Товариства за відповідними договорами, перераховані ним Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» (далі - ТОВ «Голден Деррік») у якості авансів для виконання геологорозвідувальних робіт. За вказаними договорами ТОВ "Голден Деррік" виступало безпосереднім виконавцем робіт.

Надалі в процесі виконання геологорозвідувальних робіт з геологічних причин сторонами договорів прийнято рішення про недоцільність подальшого проведення окремих з них та припинення робіт за згаданими договорами з ТОВ «Голден Деррік». У результаті невикористаною залишилась частина сплаченого авансу.

З метою повернення вказаних коштів позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення грошових коштів з ТОВ «Голден Деррік». Ухвалами Господарського суду м. Києва затверджені відповідні мирові угоди (Т.1, арк. 16-42).

У зв`язку з поверненням коштів, позивачем було складено відповідні розрахунки коригування кількісних та вартісних показників, вказані вище до податкових накладних та подано їх до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак після направлення вказаних розрахунків позивач отримав квитанції № 1, згідно яких «Документ не прийнято», виявлені помилки: документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови КМУ від 26 квітня 2017 року № 341), а саме: дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 календарних днів від дати складання розрахунку коригування.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Аналіз наведених норм свідчить про право позивача на внесення змін до податкової накладної, що була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку із зміною кількісних та вартісних показників, внесених до такої податкової накладної.

Коригування податкового зобов`язання здійснено позивачем в межах строку дії договірних відносин у податковому (звітному) періоді, в якому такі зміни відбулися фактично.

Таким чином, суд вважає правильним застосування до спірних правовідносин положень пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що у разі, якщо повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість, то платник податків - продавець таких товарів/послуг не може застосовувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України і відкоригувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Таке твердження ґрунтується на помилковому тлумаченні зазначених у касаційній скарзі норм податкового законодавства.

Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд, під час вирішення аналогічних справ, зокрема постанова від 19.04.2018, справа №810/30/16 (провадження №К/9901/3887/17), постанова від 07.11.2018, справа № 816/1403/17 (провадження К/9901/47591/18).

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у ДФС України підстав для відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників від

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №1 від 08.02.2019 до податкової накладної №4 від 18.10.2012,

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №2 від 08.02.2019 до податкової накладної №8 від 13.11.2012,

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №3 від 08.02.2019 до податкової накладної №15 від 20.11.2012,

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №4 від 08.02.2019 до податкової накладної №16 від 20.12.2011,

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 08.02.2019 до податкової накладної №40 від 28.12.2011,

28.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 08.02.2019 до податкової накладної №28 від 18.08.2011.

З урахуванням встановлених обставин справи, висновків та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить висновку, що рішення ДФС України про відмову у прийнятті до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників від 22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №1 від 08.02.2019 до податкової накладної №4 від 18.10.2012, 22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №2 від 08.02.2019 до податкової накладної №8 від 13.11.2012, 22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №3 від 08.02.2019 до податкової накладної №15 від 20.11.2012, 22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №4 від 08.02.2019 до податкової накладної №16 від 20.12.2011, 22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 08.02.2019 до податкової накладної №40 від 28.12.2011, 28.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 08.02.2019 до податкової накладної №28 від 18.08.2011. протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в даній адміністративній справі суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень суд може під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

У зв`язку з тим, що дане рішення вимагає від Державної фіскальної служби України вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб`єкта владних повноважень - відповідача десятиденний строк для подання звіту про виконання даного рішення з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 11526,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України 11526,00 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, ч.1 ст.382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №1 від 08.02.2019 до податкової накладної №4 від 18.10.2012, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №2 від 08.02.2019 до податкової накладної №8 від 13.11.2012, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №3 від 08.02.2019 до податкової накладної №15 від 20.11.2012, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №4 від 08.02.2019 до податкової накладної №16 від 20.12.2011, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 08.02.2019 до податкової накладної №40 від 28.12.2011, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 08.02.2019 до податкової накладної №28 від 18.08.2011.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в операційні дні, коли їх було надіслано засобами електронного зв`язку, в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, а саме:

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №1 від 08.02.2019 до податкової накладної №4 від 18.10.2012,

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №2 від 08.02.2019 до податкової накладної №8 від 13.11.2012,

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №3 від 08.02.2019 до податкової накладної №15 від 20.11.2012,

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №4 від 08.02.2019 до податкової накладної №16 від 20.12.2011,

22.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 08.02.2019 до податкової накладної №40 від 28.12.2011,

28.02.2019 - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 08.02.2019 до податкової накладної №28 від 18.08.2011.

4. Встановити Державній фіскальній службі України десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили для подання звіту про виконання рішення.

5. Попередити Державну фіскальну службу України про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

6. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» (04123, м. Київ, вул. Западинська, буд. 13-А, код ЄДРПОУ 35251246) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 526,00 грн (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять шість гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова