Рішення № 82935410, 09.07.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1976/19

провадження №2/619/940/19

Рішення

іменем України

09 липня 2019 року

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Дергачі цивільну справу №619/1976/19

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Харківська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів,

вимоги позивача: про визнання наказу про звільнення незаконним.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

27.05.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати наказ Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 82-ос від 23.05.2019 незаконним. В обґрунтування позову зазначено, що згідно наказу № 02-ОС від 02.01.2019 її прийнято на посаду завідувача відділу фінансів бухгалтерського обліку та економічної роботи – головного бухгалтера Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в порядку переведення з Харківського філіалу Державного науково-дослідного інституту з лабораторно діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи. Наказом № 82-ос від 23.05.2019 її було звільнено із займаної посади з 22.07.2019 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України. Звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності працівників допускається, якщо на підприємстві є об`єктивні причини для скорочення чисельності працівників. Однак, у відповідача відсутні такі підстави для звільнення. Позивач вважає оскаржуваний наказ незаконним і таким, що порушує її право на працю, а також суперечить гарантіям встановленим законодавством про працю України.

Відповідач, відповідно до ст.178 ЦПК України, надав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що фактичні обставини, викладені у позові, ним визнаються. 23.05.2019 ОСОБА_1 персонально попереджено про те, що після закінчення двох місячного терміну з моменту одержання попередження її буде звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України та вручено копію наказу № 82-ос від 23.05.2019 про звільнення із займаної посади з 22.07.2019 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно з п. 1 ст.40 КЗпП України. Видання наказу № 82-ос від 23.05.2019 про звільнення Позивача та її попередження про наступне вивільнення було обумовлене тим, що 22.04.2019 до Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надійшло доручення Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 601-10.1/11 від 18.04.2019. Вказаним документом доручено прийняти до виконання рекомендації за результатами проведеного позапланового внутрішнього аудиту Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області та підпорядкованих йому установ згідно з додатком 1. Разом з цим встановлено термін виконання цього доручення – 22.04.2019. До цього ж у рекомендаціях за результатами проведеного позапланового внутрішнього аудиту до аудиторського звіту від 11.03.2019 № 20-13/18 містяться положення щодо термінового виконання пропозицій, зокрема попередити ОСОБА_1 про скорочення чисельності працівників, з відстороненням від виконання обов`язків головного бухгалтера, звільнити за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП або запропонувати іншу роботу. Зважаючи на доручення Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 601-10.1/11 від 18.04.2019, а також рекомендації за результатами проведеного позапланового внутрішнього аудиту до аудиторського звіту від 11.03.2019 №20-13/18, 20.05.2019 ОСОБА_1 персонально попереджено про наступне звільнення і видано наказ про її звільнення.

Відповідно до ст.179 ЦПК України, позивачем надано відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що згідно п. 2 Положення про Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів лабораторія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Президента України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, Держпродспоживслужби, Головного управління Держпродспоживслужби в області та цим Положенням. Зокрема, відповідно до п.8 Положення до компетенції Лабораторії належить виконання доручень Головного управління, які належать до компетенції Лабораторії. Виконання доручень Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не є обов`язком Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Видання наказу № 82-ос від 23.05.2019 про звільнення позивача не погоджувалось з начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 28.05.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.06.2019, яке за заявою відповідача відкладено на 09.07.2109 з метою надання додаткового часу для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надавши заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи без участі представника.

Позивач у судове засідання не з`явилась, в наданій заяві просить справу розглядати за її відсутності, позов підтримує.

Відповідно до ч. 3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що за погодженням в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 29.12.2018, Харківською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, видано наказ № 02-ОС від 02.01.2019, згідно якому ОСОБА_1 прийнято на посаду завідувача відділу фінансів бухгалтерського обліку та економічної роботи – головного бухгалтера Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в порядку переведення з Харківського філіалу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (а.с.17, 18).

22.05.2019 ОСОБА_1 персонально попереджено про те, що після закінчення 2-х місячного терміну, з моменту одержання попередження, її буде звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 19).

23.05.2019 в.о. директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів видано наказ № 82-ос, згідно якому ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 22.07.2019 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.20).

Згідно із ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно вимог ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як передбачено ч.ч. 1,3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, мова йде про те, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-491цс15.

У пункті 19 Постанови ПВСУ № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як передбачено ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності . Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від

27 березня 2019 року № 61-9655св18.

З метою обов`язкового з`ясування, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва, судом досліджено рекомендації щодо усунення та недопущення в подальшому порушень та недоліків, виявлених за результатами проведеного внутрішнього аудиту до аудиторського звіту №20-13/18, де зазначено, що запропоновано усунути встановлені порушення та попередити ОСОБА_1 про скорочення чисельності працівників, у зв`язку з тим, що не зважаючи на те, що трудовий договір працівника Міської лікарні - головного бухгалтера централізованої бухгалтерії ОСОБА_2 продовжений відповідно до ст.36 КЗпП України, ОСОБА_3 прийняв рішення про прийняття на посаду завідувача відділу фінансів, бухгалтерського обліку та економічної роботи – головного бухгалтера ОСОБА_1 , що призвело до заповнення однієї штатної одиниці двома працівниками, що тягне за собою обов`язок Міської лікарні нараховувати та виплачувати заробітну плату ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одночасно.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, що у Харківській регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, а також не надано доказів, що посада працівника Міської лікарні - головного бухгалтера централізованої бухгалтерії ОСОБА_2 та завідувача відділу фінансів бухгалтерського обліку та економічної роботи – головного бухгалтера Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_1 – це одна і та ж штатна одиниця.

Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади на підприємстві.

Відповідно до вимог ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Постановою Верховної ради України від 04.02.1994 «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця» ратифіковано цю Конвенцію. Відповідно до п.4 Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Пунктом 10 ч.2 ст.16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що право позивача на працю порушене, тому підлягає захисту, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 89, 200, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Наказ Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 82-ос від 23.05.2019 визнати незаконним.

Стягнути з Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України через Дергачівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідач: Харківська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, код ЄДРПОУ: 05381662, місцезнаходження: 61157, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 148.

Суддя І. М. Нечипоренко