Ухвала суду № 82920175, 16.05.2019, Приморський районний суд м. Одеси

16.05.2019

Справа № 520/9861/18

Провадження № 1-кп/522/71/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Одеса

Колегія суддів Приморського районного суду м. Одеси в складі:

головуючого судді Куцарова В.І.

суддів: Коваленко В.М., Дерус А.В.

за участю секретаря судового засідання Голан А.В.

розглянувши в судовому засіданні обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження № 12017161500003816 від 27.11.2017 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця за національністю, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не судимого в силу ст. 89 КК України,

- обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 289, ч.1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, українця за національністю, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого

- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 289 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Мельник Д.В.,

представника потерпілих - Мінченко Д.А.,

захисників - Грицюка О.О., Тодоріка К.В., Хасуєва П.Х.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И Л А :

До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 289, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 289 КК України, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

27 серпня 2018 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси призначено підготовче судове засідання у обвинувальному акті за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 289, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні в порядку ст. 331 КПК України суд поставив перед учасниками судового провадження питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.

Прокурор вважав необхідним продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених на 60 днів, так як продовжують існувати раніше зазначені ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні захисники обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокати Хасуєв П.Х., Грицюк О.О. заперечували проти продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та заявили письмові клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які ставляться в основу мети застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необгрунтованими, нічим не підтверджені. Зокрема, адвокат Грицюк О.О. зазначив, що враховуючи стан здоров`я його підзахисного, наявність постійного місця проживання, дружину та родину, (тобто міцність соціальних зв`язків) немає жодних підстав стверджувати про наявність ризику переховування ОСОБА_2 від правосуддя. Посилання прокурора на можливість вчинити інше правопорушення у даному випадку є лише особистою думкою. Усі речові докази та документи по справі зібрані, оскільки досудове розслідування вже закінчено, і суду подані відомості які є у сторони обвинувачення, отже, відсутні ризики знищення будь-яких доказів. Жодних підстав передбачати незаконний вплив на свідків немає бо всі свідки вже допитані на досудовому слідстві. ОСОБА_2 не судимий у розумінні норм Закону що характеризує його як дисципліновану та порядну особу, сумлінно працював весь час знаходження на волі, тобто немає жодних підстав щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

При цьому, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Тодоріка К.В. підтримав подані клопотання, та в свою чергу, заявив в судовому засіданні, з аналогічних підстав, клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно його підзахисного ОСОБА_3 на домашній арешт в нічний час.

Обвинувачені повністю погодились із думкою своїх захисників.

У судовому провадженні прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника.

Суд, розглянувши клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, а також дослідивши надані матеріали, приходить до наступного:

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочинів, зокрема, передбачених ч. 3 ст. 289 КК України, за найтяжче з яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не мають офіційного місця роботи, навчання, що за твердженням прокурора, свідчить про наявністю ризику того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення

При цьому, в якості доказу щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення посилається лише на те, що обвинувачені вчинили особливо тяжкий злочин.

Так, сама лише тяжкість інкримінованого злочину, не є підставою для подальшого застосування до особи запобіжного заходу.

Щодо ризику здійснення незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому провадженні, то вказані ризик жодним чином не підтверджені.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Погоджуючись з захисником, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Так, сама лише тяжкість інкримінованого злочину, не є підставою для застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, як і обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . При цьому, у обвинувачених погіршився стан здоров`я під час утримання їх під вартою. ОСОБА_1 позитивно характеризується, проживає разом з матір`ю та перебуває у «цивільному шлюбі», відтак, має міцні соціальні зв`язки.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи погіршення стану здоров`я обвинувачених за час утримання під вартою, та відсутності належного обгрунтування зі сторони обвинувачення необхідності подальшого їх утримання під вартою, вважає доцільним змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, а тому суд вважає, що саме такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та належне виконання ними процесуальних обов`язків.

Крім того, в судовому засіданні представник потерпілих заявив клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 р., а саме: автомобіль марки «Lexus RX 350» в кузові асфальтного кольору, VIN код « НОМЕР_1 », два номерних знаки « НОМЕР_2 » документи, які знаходились в середині авто, в тому числі страховий поліс на вказаний автомобіль. Так, вищевказаний автомобіль, що належить потерпілій ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ОСОБА_5 як спільна сумісна власність подружжя. Проте, досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено, справу передано до суду, під час досудового розслідування всі виявлені в автомобілі марки «Lexus RX 350» в кузові асфальтного кольору, VIN код « НОМЕР_1 » сліди (сліди папілярних візерунків пальців руки, мікрочастки вилучені всередині вказаного авто, змиви на ДНК профіль тощо) та предмети були вилучені та досліджені. Таким чином, з урахуванням закінчення досудового розслідування, вищевказаний автомобіль ніяким чином не може бути використаний для проведення слідчих дій та встановлення тих обставин, які мають значення у кримінальному провадженні № 12018160500000292 від 10.01.2018 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, подальше застосування арешту втратила необхідність і є надмірним обмеженням права власності потерпілих, в тому числі права розпорядження.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання адвоката, посилаючись на те, що воно є передчасним.

Обвинувачені не підтримала подане представником потерпілих клопотання.

Розглянувши клопотання представника потерпілих, вивчивши надані суду матеріали, вислухавши прокурора, обвинувачених, захисників, суд приходить до наступного:

У відповідності до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 10 ст.170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Цією ж нормою КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого їх захисника и законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено судом, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 10.01.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160500000292 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

06 березня 2018 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Добрєвої Р.Д. про арешт майна та накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході обшуку в гаражі АДРЕСА_9 який фактично належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме:

-автомобіль марки «Lexus RX 350» в кузові асфальтного кольору, VIN код « НОМЕР_4 », з державним номерним знаком « НОМЕР_5 », сліди папілярних візерунків пальців руки,мікрочастки вилучені в середині вказаного авто, змиви на ДНК профіль, шапка чорного та синього кольору капюшон та одна печатка, відео реєстратор без маркувань, в корпусі чорного кольору, два номерних знаки « НОМЕР_2 », зв`язка ключів з ключем надписом «apecs» з рукояткою синього кольору та ключ невеликого розміру, брелок з надписом «НОМЕР_7», зв`язка ключі з брилком у вигляді серця, два ключа з чорною рукояткою, два ключа без маркувань, документи, які знаходились в середині авто, в тому числі страховий поліс на вказане авто.

-ключі від замку металевих дверей гаражу АДРЕСА_9.

Аналіз наданих до суду матеріалів та встановлених судом обставин, дозволяє прийти висновку про безпідставність подальшого арешту на майно, так як арешт, в даному випадку порушує конституційні права потерпілих на вільне користування своєю власністю.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що подане захисником потерпілих клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

Водночас, в судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Хасуєв П.Х. звернувся до суду з клопотанням про визначення місця зберігання автомобіля, який був вилучений під час обшуку та наразі перебуває на штрафмайданчику, що призводить до псування автомобіля.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання адвоката, посилаючись на відсутність підстав для цього.

Обвинувачені підтримали подане захисником Хасуєвим П.Х. клопотання.

Розглянувши клопотання, вивчивши надані суду матеріали, вислухавши прокурора, обвинувачених, захисників, суд приходить до наступного:

У відповідності до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 10 ст.170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Цією ж нормою КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого їх захисника и законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено судом, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 10.01.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160500000292 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

06 березня 2018 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Добрєвої Р.Д. про арешт майна та накладено арешт, в тому числі на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» д/з НОМЕР_6 .

Аналіз наданих до суду матеріалів та встановлених судом обставин, дозволяє прийти висновку про безпідставність вимог заявника, так як арешт, чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачена можливість звернення до суду з клопотанням про визначення місця зберігання майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання захисника Хасуєва П.Х. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 177,178, 183, 194, 197, 291, 314-317, 350, 372, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И Л А :

Клопотання представника потерпілих ОСОБА_9 . , ОСОБА_5 адвоката Капелісти М.М. про скасування арешту - задовольнити.

Скасувати арешт на майно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2018 р., а саме: автомобіль марки «Lexus RX 350» в кузові асфальтного кольору, VIN код « НОМЕР_1 », два номерних знаки « НОМЕР_2 » документи, які знаходились в середині авто, в тому числі страховий поліс на вказаний автомобіль.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Хасуєва П.Х., про визначення місця зберігання автомобіля - відмовити.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_2 строком на два місяці з застосуванням електронних засобів контролю.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_6 строком на два місяці з застосуванням електронних засобів контролю.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_4 строком на два місяці з застосуванням електронних засобів контролю.

Покласти на обвинувачених строком на 2 (два) місяці обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися за територію місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні поза межами здійснення досудового розслідування, або не під час судового засідання, тобто за відсутності прокурора, судді;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченим, що у випадку невиконання покладених на них обов`язків або недотримання застосованого запобіжного заходу до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, прокурора та працівників ГУНП в Одеській області на території якого виконується запобіжний захід.

Строк дії запобіжного заходу становить два місяці і обчислюється з моменту винесення ухвали слідчого судді, тобто з 16 травня 2019 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 14 липня 2019 року.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнити з під варти в залі суду негайно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Куцаров В.І.