Ухвала суду № 8291730, 28.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2010 р.                               м. Київ                                        К-3350/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від відповідача –Сиротіної О.Б.,

від Генеральної прокуратури України –Комаса О.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.02.2007 року по справі № 3/92 за позовом ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області, за участю Прокуратури Полтавської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.11.2005 року, позовні вимоги ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області, за участю Прокуратури Полтавської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення –задоволено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.02.2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та винесена постанова –про відмову у задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 19.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 20.04.2007 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін з огляду на наступне.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, апеляційним судом було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000122305/0/1581 від 27.05.2005 року, яким відповідно до п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)»у розмірі 18345450 грн. (з них: основний платіж –12230300,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції –6115150,00 грн.), стали результати позапланової документальної перевірки правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»код 235555692, за червень, жовтень 2004 року, які були закріплені в акті № 56/23-312/23555692 від 25.05.2004 року.

При дослідженні правильності формування податкового кредиту ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»за червень місяць 2004 року та жовтень місяць 2004 року, податковим органом було встановлено, що постачальником «модулів статистичного контролю псевдовипадкових коливань»позивача в червні місяці 2004 року було ТОВ «Інфоком-М», а постачальником «струмознімачів для шахтних електровозів»в червні місяці 2004 року та жовтні 2004 року було ПП ТК «Варис».

За результатами проведення зустрічних перевірок постачальників «модулів статистичного контролю псевдовипадкових коливань несучих конструкцій тип МД-45ТН-232», відповідачем встановлено ланцюг постачання вказаного товару в червні 2004 року –ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»(м. Кременчук) <= ТОВ «Інфоком-М» (м. Чернігів) <= ПП «Стен»(м. Чернігів) <= ПП «Лекс»(м. Чернігів). Постачальником ПП «Лекс»є <= ПП «Украквасервіс»(м. Київ).

Згідно наданої ДПІ у м. Чернігові інформації, ПП «Лекс»знято з податкового обліку у податковій інспекції з 16.02.2004 року та ліквідовано 07.07.2004 року.

Згідно відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ПП «Украквасервіс»за юридичною адресою не знаходиться, обов’язкової звітності до органів податкової інспекції з жовтня місяця 2003 року не подає, останню звітність з податку на додану вартість надано підприємством за вересень місяць 2003 року з нульовим показником.

За результатами проведених зустрічних перевірок постачальників «струмознімачів для шахтних електровозів», відповідачем встановлено ланцюг постачання вказаного товару в червні 2004 року –ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»<= ПП ТК «Варис»(м. Донецьк) <= МПП «Донінтеравтотранс»»(м. Донецьк) <= ТОВ «Єнісей» (м. Донецьк).

Як вбачається з відповіді ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, остання звітність ТОВ «Єнісей»подана у серпні місяці 2004 року, у відповідності з постановою Господарського суду і Донецької області товариство визнане банкрутом.

За результатами проведених зустрічних перевірок постачальників «струмознімачів для і шахтних електровозів», відповідачем встановлено ланцюг постачання вказаного товару в жовтні місяці 2004 року –ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»<= ПП ТК «Варис»(м. Донецьк) <= ТОВ «Укрспецуллемаш»(м. Донецьк) <= ТОВ «Східно Український ТД» (м. Донецьк) <= ТОВ «Легіон»(м. Донецьк).

Згідно відповіді ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька , ТОВ «Легіон»до державної податкової інспекції не звітує, у відповідності з постановою Господарського суду Донецької області відносно ТОВ «Легіон»відкрито ліквідаційну процедуру.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту за червень місяць 2004 року податок на додану вартість у розмірі 920000 грн., на підставі податкової накладної № 02/04-01 від 02.04.2004 року, виписаної ТОВ «Інфоком-М», податок на додану вартість на суму 1499880 грн., на підставі податкової накладної № 6/3 від 30.06.2004 року, виписаної ПП ТК «Варис»та податок на додану вартість за жовтень місяць 2004 року – 9810120 грн., на підставі податкової накладної № 86 від 20.10.2004 року, виписаної ПП ТК «Варис».

Згідно із визначенням, закріпленим в п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (основних фондів, нематеріальних активів), в ціні яких платником податку –покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість та вартість яких відноситься до валових витрат (підлягає амортизації).

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Слід зазначити, що право на бюджетне відшкодування виникає у особи, яка за результатами господарської діяльності має від’ємне значення між сумою податкових зобов’язань звітного періоду та податковим кредитом, а проведені операції спрямовані на досягнення економічної вигоди. Таке право платника податку виникає при фактичній надмірній сплаті відповідних сум до бюджету.

Враховуючи, що деякі з постачальників контрагентів позивача згідно відомостей податкової служби не здійснювали господарської діяльності у відповідних податкових періодах, що викликає сумнів в реальності спірних господарських операцій, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету належними доказами позивачем не підтверджено.

Крім того, апеляційним судом було встановлено, що експорт модулів статистичного контролю псевдовипадкових коливань несучих конструкцій (з вмонтованими п’єзометричним датчиком) ТИП МД-45ТН-322 за межі митної території України здійснювався згідно вантажно-митної декларації №102000001/4/012297 від 27.05.2004 року, в якій було зазначено, що виробником модулів статистичного контролю псевдовипадкових коливань несучих конструкцій (з вмонтованими п’єзометричним датчиком) ТИП МД-45ТН-322 в кількості 23 одиниці є ВО «Спецавтоматика», Україна.

Згідно листа Полтавської торгово-промислової палати №24.14-18/253 від 04.08.2004 року підтверджується, що місцезнаходження виробника модуля статистичного контролю псевдовипадкових коливань несучих конструкцій (тип МД 45ТН-232) ВО «Спецавтоматика»встановити немає можливості, оскільки на представленій копії паспорту товару не вказані технічні умови, відсутні дата прийому та заводський номер вказаного виробу. Опис порядку установки не співпадає з малюнками. В зв'язку з невизначеністю технічних умов та Держстандарту, неможливо також встановити аналогів даного виробу та його вартості.

Як вбачається з відповіді Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві за № 26-11/1029 від 06.09.2004 року код підприємства ВО «Спецавтоматика»- 22467261 не є ідентифікаційним кодом Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Листом від 27.07.2004 року, ДП «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»повідомило, що станом на 01.01.2004 року інформація щодо державної реєстрації технічних умов на товар, що експортувався позивачем у довіднику «Продукція, яку виробляють за технічними умовами України»відсутня.

Сертифікати походження товару (модуль статистичного контролю псевдовипадкових коливань несучих конструкцій (з вмонтованими п’єзометричним датчиком) ТИП МД-45ТН-322, які необхідні для експорту продукції, оформлювались Чернігівською торгово-промисловою палатою. Однак, Чернігівська регіональна торгово-промислова палата листом №871/1 від 12.08.2004 року повідомила, що зразки товару для дослідження не надавалися, а оформлення сертифікатів відбувалось лише на підставі документів наданих комісіонером –ПП «Совінт».

Водночас, експорт струмознімачів для шахтних електровозів ТС –150 у кількості 2586 одиниць за межі митної території України здійснювався згідно вантажно-митної декларації № 700000003/4/208859 від 29.07.2004 року, в якій було зазначено, що виробником струмознімачів для шахтних електровозів ТС –150 у кількості 2586 одиниць було ПП ТК «Варис», Україна. При цьому, з матеріалів справи вбачається, відомості зазначені у вантажно-митній декларації № 700000003/4/208859 не відповідають дійсності. Отже, ПП ТК «Варис»не міг бути виробником струмознімачів для шахтних електровозів, оскільки (як встановлено під час розгляду справи) придбавав вказані товарно-матеріальні цінності у інших суб’єктів господарювання.

Підпунктом 17.1.3 п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»регламентовано, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного суду щодо правомірності визначення відповідачем суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 12230300,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6115150,00 грн.

Висновок суду відповідає вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин та встановлених по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод»залишити без задоволення, а постанову постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.02.2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І. Костенко

________Н.Є. Маринчак

________Є.А. Усенко