Ухвала суду № 8291843, 18.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-14247/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора (далі –Підприємство)

на постанову господарського суту Харківської області від 16.01.2007

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2007

у справі № АС-42/595-06

за позовом Підприємства

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі –СДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –не з’явились,

відповідача –Реви Д.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.07.2006 № 0000440815/0, від 14.07.2006 № 0000470815/0 та від 09.10.2006 № 0000480815/2.

Постановою господарського суду Харківської області від 16.01.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2007, у позові відмовлено з тих мотивів, що:

уточнюючі розрахунки було подано позивачем під час та після проведення контролюючим органом перевірки Підприємства, а тому подання таких уточнень не можна вважати самостійним виправленням платником помилок у показниках раніше поданих декларацій;

позивачем жодним чином не спростовано викладені в акті перевірки факти порушення Підприємством податкової дисципліни під час утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу не ґрунтуються на первинних документах, а під час визначення позивачеві податкових зобов’язань з податку на додану вартість та зі збору за забруднення навколишнього середовища СДПІ не було взято до уваги подані позивачем уточнюючі розрахунки.

У запереченнях на касаційну скаргу СДПІ зазначає про правильність на обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- в ході проведеної СДПІ планової виїзної перевірки з питань дотримання Підприємством податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 01.04.2006, оформленої актом від 04.07.2006 № 1154/41-014/14308894, було виявлено:

факт помилкового включення позивачем до податкового кредиту за лютий 2005 року ПДВ у сумі 2652 грн. з наданих Підприємству у січні 2005 року рекламних послуг вартістю 15915 грн., що обумовило прийняття СДПІ податкового повідомлення-рішення від 14.07.2006 № 0000440815/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 4774,5 грн. (у тому числі 3183 грн. за основним платежем та 1591,5 грн. штрафних санкцій); з приводу зазначеного заниження податкових зобов’язань Підприємством було подано уточнюючий розрахунок, однак вже після проведення перевірки (06.07.2006);

заниження Підприємством зобов’язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища на 1842,53 грн. з причин заниження обсягу використаного позивачем пального, у зв’язку з чим СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2006 № 0000470815/0 про зобов’язання платника сплатити 2837,52 грн. названого збору (у тому числі 1842,53 грн. основного платежу та 994,99 грн. штрафних санкцій); уточнюючий розрахунок щодо виправлення такого заниження було подано Підприємством лише 02.06.2006, тобто під час проведення перевірки платника податковим органом;

утримання та сплату позивачем податку з доходів фізичних осіб:

із застосуванням податкових соціальних пільг, установлених для самотніх та багатодітних матерів, а також осіб, які працювали у тилу під час Великої Вітчизняної Війни, без наявності у таких пільговиків необхідних документів на підтвердження вказаних обставин;

без включення до оподатковуваного доходу працівників позивача вартості їх навчання, оплаченого Підприємством без врахування профілю діяльності таких працівників та їх подальшого працевлаштування на виробництві;

без включення до оподатковуваного доходу фізичних осіб, які не є працівниками Підприємства, наданих ним додаткових благ у вигляді оплати вартості залізничних квитків, а також надмірно витрачених коштів, отриманих працівниками під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;

без урахування доходів, виплачених приватному нотаріусу за вчинення нотаріальних дій та оплати додаткових послуг правового характеру –

у зв’язку з чим податковим органом було нараховано позивачеві 10208,79грн. податку з доходів фізичних осіб (у тому числі 3244,41 грн. за основним платежем та 6964,38 грн. штрафних санкцій) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2006 № 0000480815/2;

- Підприємством не було подано будь-яких доказів на спростування названих висновків СДПІ.

Відповідно до абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно з пунктом 17.2 статті 17 названого Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Отже, як вірно зазначили судові інстанції, підставою для звільнення платника від застосування штрафних санкцій за заниження податкових зобов’язань є самостійне виправлення таким платником відповідного заниження до початку його перевірки працівниками державної податкової служби. Оскільки, як вбачається з установлених судами обставин справи, в даному разі Підприємством було подано зазначені уточнюючі розрахунки під час та після проведення перевірки контролюючим органом, то таке виправлення допущених помилок не звільняє позивача від відповідальності за порушення податкової дисципліни.

Також позивачем не було спростовано і висновки податкового органу про порушення Підприємством порядку утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб. Так, позивач не надав будь-яких документів на підтвердження правомірності надання податкових пільг його працівникам, установлених підпунктами «а», «в»підпункту 6.1.2, підпунктом «б»підпункту 6.1.3 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», доказів наявності трудових правовідносин з особами, яким було оплачено навчання позивачем, а також профілів діяльності таких осіб. Не подано позивачем також і фактичних даних, які б свідчили про своєчасне звітування працівниками Підприємства про одержані під звіт кошти тощо.

З урахуванням викладеного у Вищого адміністративного суду України відсутні передбачені законом підстави для скасування правильних та мотивованих рішень попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

1.          Касаційну скаргу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Харківської області від 16.01.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2007 у справі № АС-42/595-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна