Ухвала суду № 8291431, 28.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-8156/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Донецької області від 22 січня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2007 року

у справі № 34/374А

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна№1»

доКрасноармійської обєднаної державної податкової інспекції

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2006 року відкрите акціонерне товариство «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна№1»звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Донецької області від 22 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2007 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2006 року № 0000362340/3.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Красноармійська обєднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, у звязку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати позивачем податків і зборів (обовязкових платежів), додержання ним валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт № 26-23-6-13498562 від 21 квітня 2006 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР) в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2005 рік на суму 16805 грн. внаслідок того, що не було відкореговано валові витрати на суму списаної кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності.

На підставі Акта відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2006 року № 0000362340/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 25208 грн., в т.ч. 16805 грн. основного платежу та 8403 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації України від 04 жовтня 2006 року № 11200/6/25-0215 скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000362340/0 від 04 травня 2006 року (від 29 травня 2006 року № 0000362340/1) з врахуванням рішень Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 26 липня 2006 року №10330/10/25-0135 та Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції № 7294/3-25-007-2 від 26 травня 2006 року та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000362340/3 від 12 жовтня 2006 року, яким зменшено розмір штрафних (фінансових) санкцій до 7423 грн. 60 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем віднесено, списану кредиторську заборгованість у розмірі 80602 грн. 79 коп. до складу валового доходу за 2005 рік.

Відповідач вважає, що з віднесенням списаної кредиторської заборгованості до складу валового доходу за 2005 рік позивач зобовязаний був одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованих товарів та послуг в розмірі 67219 грн. 52 коп. в силу приписів пункту 5.1 статті 5 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, оскільки позивач за даними бухгалтерського обліку мав на кінець 2005 року кредиторську заборгованість, однак фактично не поніс жодних витрат на придбання товару та послуг.

Згідно з приписами пункту 5.1 Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зі змісту Акта та інших матеріалів справи не вбачається, що отримані позивачем товари та послуги не використовувались ним у власній господарській діяльності.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент отримання позивачем товарів та послуг їх вартість була визначена та підлягала відшкодуванню позивачем до спливу строку позовної давності .

Приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що до складу валових витрат включаються не лише фактично сплачені суми, але і нараховані.

А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що норми Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР не містять застережень щодо обовязку платника податку здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат, які були сформовані за фактом оприбуткування товарів у попередніх звітних періодах і не оплачених в межах строку позовної давності.

Крім того, відповідно до приписів частини першої пункту 1.25 статті 1 Закон України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Частиною третьою підпункту 1.22.1. пункту 1.22 статті 1 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР передбачено, що сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з приписами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій включаються суми безповоротної фінансової допомоги

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що позивач правомірно відніс списану кредиторську заборгованість у розмірі 80602 грн. 79 коп. до складу валового доходу за 2005 рік..

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову господарського суду Донецької області від 22 січня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Нечитайло О.М.

(підпис)Пилипчук Н.Г.

(підпис)Степашко О.І. С