Ухвала суду № 8291457, 28.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-8393/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Ланченко Л.В.

                                                  Нечитайла О.М.

                                                  Пилипчук Н.Г.

                                                  Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 року

у справі № А23/204

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар’єр»

до          Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

про                              визнання недійсними податкових повідомлень –рішень

В С Т А Н О В И В:

У липні 2006 року відкрите акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар’єр»звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції від 20 квітня 2006 року № 0000922342/0-15708, №0000932342/0-15709, від 17 травня 2006 року № 0000922342/1-18820, №0000932342/1-18821.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності визначення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету за липень, серпень, вересень 2003 року, за результатами якої складено Акт №687/231.00292304 від 12 квітня 2006 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, пункту 9.6 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР) в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за липень 2003 року в розмірі 5843 грн. 52 коп. та зменшено від’ємне значення чистої суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 66668 грн. 71 коп.

На підставі Акта відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2006 року № 0000922342/0-15708, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 8765 грн. 28 коп., в т.ч. 5843 грн. 52 коп. основного платежу та 2921 грн. 76 коп. –штрафних санкцій та № 0000932342/0-15709, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 66668 грн. 71 коп.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач вважає встановлення факту несплати до бюджету сум податку на додану вартість по ланцюгу постачальників.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та приватним підприємством «Екосплав»було укладено договір купівлі-продажу № 17 від 23 липня 2003 року, за якими останній зобов’язався продати позивачу товар згідно специфікації № 1.

Факт виконання договору підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до приписів пункту 1.8. статті 1 Закону України № 168/97 від 03 квітня 1997 року бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з приписами пункту 1.7 статті 1, абзацом 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4, абзацом 3 підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону (станом на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статі 7 Закону України № 168/97 від 03 квітня 1997 року не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97 від 03 квітня 1997 року сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97 від 03 квітня 1997 року, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписами абзацу першого підпункту 7.7.4 пункту 7.4 та абзацу другого підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації; при цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників; податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Беручи до уваги вищевикладені норми, вбачається, що Закон України №168/97 від 03 квітня 1997 року не ставить право платника податку на одержання бюджетного відшкодування в залежність від встановлення факту формування і сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов’язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Більш того, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит позивачем було сформовано на підставі податкових накладних, складених приватним підприємством «Екосплав»у відповідності до приписів підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закон України № 168/97 від 03 квітня 1997 року.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Нечитайло О.М.

(підпис)Пилипчук Н.Г.

(підпис)Степашко О.І.